Маршрут на гору Лаутанська (Лютянська) Голиця цікавий тим, що з її вершини добре проглядається вся привабливість просторів гори Полонина Руна. Сходження на вершину відрізняється особливою крутизною на підході до плато гори.

Запропонований варіант сходження має ділянку шляху, рідко доступну людям. Перетинаючи лісові схили, зарості кущів, буреломи ви зможете відчути присутність майже дикої природи.
Маршрут починається з турбази “Полонина”, села Лумшори, Перечинського району. Дістатися до турбази можна рейсовим автобусом Перечин-Лумшори. Від села треба пройти не більше кілометра по дорозі, що веде до турбази, в напрямі на північний схід.

Власним транспортом дістатися до турбази можна наступним чином. З м.Ужгорода виїдемо на об’їзну дорогу М 06 і Е 50, повернемо на дорогу Т 14 03, яка веде в м.Перечин. У Перечині прямуємо дорогою Т 07 12 по напряму на селище Поляна. На 8-му кілометрі, в селі Тур’я-Ремета, повернемо убік сіл Турічки, Лумшори, дорога Т 07 23. Далі на 7-му. кілометрі від повороту звертаємо вліво, на с.Лумшори. З боку Львова, Мукачева потрібне в’їхати в с.Поляна, який поряд з м.Свалява, і в центрі селища згорнути на вказівник – Перечин. На території турбази достатньо місця для парковки автомобіля. З центру турбази прямуємо по ґрунтовій дорозі в північно-східному напрямі. Йдемо вздовж правого берега струмка Туриця, проходимо водоспади “Соловей” і “Партизан”, перетинаємо декілька полян і через 2.3 км. виходимо на розвилку доріг і злиття двох струмків. Йдемо вліво по старій покинутій дорозі, що веде на північ. Проходимо 0.9 км. вгору під гору, переходимо струмок на лівий берег, в тому місці де зливаються два невеликих потічки. Наступні 300 метрів продовжуємо йти в північно-східному напрямі уздовж струмка до наступного злиття струмочків. У цьому місці треба піднятися на крутий, вузький відріг гори, який тягнеться до плато майже 1.5 км. Пройшовши через густі букові зарості молодняка перед нами несподівано відкривається простора полонина, вкрита густою травою і кущами чорниці, брусниці. Всюди над плоскогір’ям височіють кам’яні “плями” покриті мохом і лишайником. Вийшовши з лісу, прямуємо на північний захід, до вищої точки гори. Тут збереглася полонинська дорога, по якій до нашої мети всього 600 метрів.
У ясну погоду з вершини Лютянської Голиці добре видно навколишні гори: на південному сході – Полонина Руна; на заході – Мала Голиця; на сході- гора Гостра Гора і хребет Букюска Полонина. У північному напрямі розташовано гірське селище Люта. Рух у зворотному напрямі продовжимо полонинською дорогою у напрямі південного сходу. Від вершини до лісу дорога проходить по відкритому плоскогір’ю 2.5 км. В лісі починається крутий спуск, який тягнеться 950 метрів.
При виході з лісу перед нами відкривається красива поляна, зазвичай вкрита в літній час розсипом польових квітів. Наступні 0.5 км проходимо строго в південному напрямі до виходу на лісовозну дорогу. Далі дорога веде на захід уздовж струмка Туриця і через 2.2 км. сходиться із старою дорогою, по якій ми почали сходження до мети. Далі пройденими місцями легко досягнемо турбазу “Полонина”.