Продовжуємо ряд статей, що стосуються інтегрованого управління водними ресурсами в країнах ЄС і Водної Рамкової Директиви Європейського Союзу.

У зв’язку з ратифікацією Дунайської та Карпатської конвенцій Україна взяла на себе зобов’язання гармонізувати своє законодавство з європейським. Це означає, що необхідно проводити політику спрямовану на охорону, збереження та стале використання природних ресурсів Карпат, стале та інтегроване управління водними ресурсами та річковими басейнами.

Прийнята у 2000 році Водна Рамкова Директива (далі – ВРД) є законодавчою базою для управління водними ресурсами у Європі (на членів ЄС покладено обов’язок впроваджувати це законодавство). ВРД визначає основні принципи управління водними ресурсами та шляхи досягнення доброї якості води і безпечного стану річок і водойм.

Одним із головних принципів, викладених у ВРД є інтегрована басейнова модель управління водними ресурсами, що передбачає спільні дії усіх держав, що знаходяться у басейнах річок. Однією з головних цілей РВД є забезпечити “хороший стан” усіх водних ресурсів до 2015 року, а головним кроком для досягнення цього – розробити План управління річковим басейном.

На виконання ВРД у 2004 р. в рамках Міжнародної комісії з охорони ріки Дунай (МКЗД чи ICPDR) представники п’яти кран підписали Меморандум про взаєморозуміння і домовилися до кінця 2009 р. підготувати План управління басейном Тиси, яка є найбільшою притокою р. Дунай.

Для координації всіх заходів з підготовки Плану також була створена експертна група по басейну Тиси. Першим і головним її завданням стала підготовка Аналізу стану басейну Тиси 2007 р., метою якого було визначення пріоритетних заходів, які необхідні для природи Тиси. В кінці 2008 р. цей аналіз був представлений широкій громадськості.

Другим етапом розробки Плану була підготовка Програми заходів для вирішення пріоритетних проблем, пов’язаних з забрудненням органічними, поживними і шкідливими речовинами, а також впливу значних гідротехнічних робіт.

План управління басейном Тиси розглядає не лише питання якості води, а також питання кількості води у відповідності до Директиви ЄС з управління повенями та Плану дій по боротьбі з засухами.

Розробка Плану допоможе всім Тисянським країнам виконати свої зобов’язання з впровадження Водної Рамкової Директиви до 2015 р.

Запорукою подальшого розвитку економіки та соціальної стабільності в басейні р. Тиси є відтворення та збереження водних ресурсів, а також їх стале використання.

За умов виконання заходів Програми, передбачених Планом управління річковим басейном, соціально-економічний прогноз виглядатиме наступним чином:

– поступове зниження забруднення поверхневих, а у подальшому і підземних вод, що гідравлічно зв’язані з ними,

– зменшення ризиків шкідливої дії вод (повені, паводки, ерозія, захворювання тощо), а також надзвичайних ситуацій;

– регулювання водних ресурсів у межах басейну, включаючи транскордонний розподіл;

– відтворення екосистем, що охороняються з метою збереження біорізноманіття;

– покращення стану довкілля в басейні за основними показниками (повітря, вода, ґрунт);

– покращення здоров’я населення, що мешкає на території басейну.

Заходи, що передбачені в Плані управління річковим басейном, визначені за вимогами міжнародних договорів і спрямовані, в першу чергу, на вирішення транскордонних проблем: розподіл водних ресурсів у басейнах транскордонних рік, регулювання паводків, транскордонного переносу забруднень, відносин при аварійних ситуаціях тощо.

Нижче подаємо розширений перелік та структуру Плану управління річковим басейном відповідно до додатку 7 ВРД.

ПЛАНИ УПРАВЛІННЯ РІЧКОВИМ БАСЕЙНОМ

A. Плани управління річковим басейном повинні містити такі елементи:

1. Загальний опис характеристик району управління річковим басейном, що вимагається відповідно до статті 5 і Додатка ІІ. Він повинен включати:

1.1. Для поверхневих вод:

– нанесення на карту розташування та меж поверхневих водних об’єктів;

– нанесення на карту екорегіонів і типів поверхневих водних об’єктів у межах кожного річкового басейну;

– визначення початкових (референтних) умов для зазначених типів поверхневих водних об’єктів.

1.2. Для підземних вод:

– нанесення на карту розташування та меж підземних водних об’єктів.

2. Короткий перелік значних тисків і впливу діяльності людини на стан поверхневих та підземних вод, включаючи:

– оцінку забруднення з точкового джерела;

– оцінку забруднення з дифузного джерела, включаючи інформацію про землекористування;

– оцінку тисків на кількісний стан води, включаючи забори води;

– аналізи інших впливів діяльності людини на стан води.

3. Визначення та нанесення на карту охоронних зон, як вимагається статтею 6 та Додатком IV.

4. Карту мереж моніторингу, створених відповідно до статті 8 і Додатка V, та надання у формі карти результатів моніторингових програм, виконаних відповідно до тих умов для стану:

4.1. Поверхневих вод (екологічні та хімічні).

4.2. Підземних вод (хімічні та кількісні).

4.3. Охоронних зон.

5. Перелік екологічних цілей, встановлених відповідно до статті 4 для поверхневих вод, підземних вод і охоронних зон, включаючи, зокрема, визначення випадків, де було використано статтю 4(4), (5), (6) і (7), та супутню інформацію, що вимагається тією статтею.

6. Короткий виклад економічного аналізу використання води, як вимагається статтею 5 і Додатком ІІІ.

7. Підсумок програми або програм заходів, прийнятих згідно зі статтею 11, включаючи шляхи досягнення цілей, встановлених відповідно до статті 4.

7.1. Короткий перелік заходів, необхідних для впровадження законодавства ЄС для охорони води.

7.2. Звіт про практичні кроки та заходи, здійснені з метою застосування принципу покриття витрат на використання води відповідно до статті 9.

7.3. Короткий перелік заходів, прийнятих для виконання вимог статті 7.

7.4. Короткий перелік заходів щодо регулювання забору й накопичення води, включаючи посилання на реєстри та ідентифікації випадків, коли у відповідності зі статтею 11(3)(e) були зроблені винятки.

7.5. Короткий перелік заходів щодо регулювання прийнятих для точкових джерел скидів та іншої діяльності, що впливає на стан води, відповідно до умов статті 11(3)(g) та 11.3(i).

7.6. Визначення випадків, де прямі скиди в підземну воду були дозволені відповідно до умов статті 11(3)(j).

7.7. Короткий перелік заходів, прийнятих відповідно до статті 16 щодо пріоритетних речовин.

7.8. Короткий перелік заходів, прийнятих для запобігання або зменшення впливу випадків аварійного забруднення.

7.9. Короткий перелік заходів, застосованих відповідно до статті 11 (5) для водних об’єктів, на яких досягнення цілей, встановлених відповідно до статті 4, є малоймовірним.

7.10. Деталі додаткових заходів, визначених як необхідні для того, щоб досягнути встановлених екологічних цілей.

7.11. Деталі заходів, здійснених щоб уникнути збільшення забруднення морських вод відповідно до статті 11 (6);

8. Реєстр будь-яких більш детальних програм та планів управління для району річкового басейну, пов’язаних з окремими суббасейнами, секторами, питаннями або типами води, разом з коротким описом їхнього змісту.

9. Короткий опис громадської інформації і консультаційних заходів, їхніх результатів та внесених унаслідок цього змін до плану.

10. Перелік компетентних органів відповідно до Додатка І.

11. Контактні джерела та процедури щодо отримання базової документації та інформації, що згадується у статті 14(1), та, зокрема, деталей заходів із регулювання, прийнятих відповідно до статті 11(3)(g) та 11(3)(i), та фактичних даних моніторингу, зібраних відповідно до статті 8 та Додатка V.

B. Перше оновлення плану управління річковим басейном та всі подальші оновлення повинні також включати:

1. Короткий перелік будь-яких змін або оновлень від часу опублікування попередньої версії плану управління річковим басейном, включаючи короткий перелік оглядів, виконаних відповідно до статті 4(4), (5), (6) та (7).

2. Оцінку успіхів у напрямі досягнення екологічних цілей, включаючи надання результатів моніторингу для періоду попереднього плану у формі карти та пояснення стосовно будь-яких екологічних цілей, які не були досягнуті.

3. Короткий перелік та пояснення стосовно будь-яких заходів, передбачених у ранній версії плану управління річковим басейном, які не були виконані.

4. Короткий перелік будь-яких додаткових проміжних заходів, ужитих відповідно до статті 11(5) від часу опублікування попередньої версії плану управління річковим басейном.

На першому етапі впровадження Плану фінансування заходів можливо здійснювати в межах наявних фінансових ресурсів, які виділяються з державного бюджету, місцевого бюджету та інших джерел.

На подальших етапах бюджет, що використовується на ці цілі, має формуватися за рахунок:

– видатків з державного бюджету шляхом фінансування заходів державних цільових програм комплексного розвитку окремих річкових басейнів України та відповідних заходів у складі інших загальнодержавних програм;

– коштів від зборів за спеціальне водокористування і за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти річкового басейну;

– за рахунок інвесторів, що залучаються до реалізації конкретних інвестиційних проектів, а також цільових внесків водокористувачів та інших юридичних осіб, у тому числі суб’єктів загального водокористування;

– видатків з місцевого бюджету на природоохоронні цілі;

– міжнародних інвестицій, кредитів, грантів програм та проектів, що надаються міжнародними організаціями;

– інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Реформування механізму фінансування і економічного стимулювання заходів включених до Планів повинно здійснюватися поетапно, системно і скоординовано в усіх ланках. Ефективність найбільш радикальних змін щодо механізмів фінансово-економічного забезпечення управління водами має бути попередньо опрацьована в ході експерименту на прикладі 2-3-х районів річкових басейнів.

Матеріал підготовлено

національним експертом МКЗРД О. Ярошевичем

начальником відділу водних ресурсів Закарпатського облводгоспу Е. Осійським

Джерело: Закарпатський облводгосп