Ф. Д. Гамор, Я. О. Довганич, В. Ф. Покиньчереда, Д. Д. Сухарюк, И. И. Бундзяк, Ю. Ю. Беркела, М. І. Волощук, Б. Й. Годованець, М. В. Кабаль.

Фізико-географічні умови

Гірський масив відноситься до Вигорлат-Гутинського фізико-географічного району області Вулканічних Карпат.

Північною межею масиву є долина р. Тиса, а південною -державний кордон України з Румунією.

Орографічне масив представлений низькогірним хребтом, що простягається з північного-заходу на південний схід, і ускладнений вершинами згаслих вулканів та батолітів. Найвищими вершинами є г. Фрасин (826 м), г. Сироки (811 м) та г. Багно (602 м).

Тектонічно масив розташований в межах Вигорлат-Гутинської вулканічної гряди Закарпатського протну. Прояви вулканізму відносяться до кінця міоцену – початку пліоцену. Вулканогенна товща складена андезито-базальтами та андезитами, їх туфами та туфо-брекчіями.

Вигорлат-Гутинський масив характеризується ландшафтом крутосхилового низькогір’я на вулканічних породах з переважанням буково-дубових та букових лісів. Він знаходиться в межах Гутинського низькогірного округу зони буроземних ґрунтів Закарпатської гірської буроземної провінції (Руднева, 1960). Ґрунтовий покрив представлений буроземами кислими (Distric Cambisols) на ефузивних породах. Ґрунти характеризуються високою кислотністю (рН 4,0), значною потужністю профілю (120-160 см), досить малим вмістом гумусу (від 4-5% у верхніх горизонтах до 1% у перехідних) та збільшеним вмістом обмінних основ (ступінь насичення близько 50%).

Кліматичні умови змінюються від теплих до помірно-теплих. До висоти 500 м середні температури липня становлять близько +18°С, а січня -3°С. Вище середні температури зменшуються на 2-3°С. Кількість опадів коливається від 450 до 600 мм/рік, сума активних температур з висотою зменшується від 2800 до 2000°.

Рослинність

Південні схили гір покриті дубовими (Quercetum) і грабовими (Carpinetum) лісовими фітоценозами, а на вищих рівнях – буковими лісами (Fagetum). У флористичному відношенні даний масив характеризується наявністю представників південноєвропейської та середземноморської флори, які зростають на південних схилах: ТНіа tomentosa, Quercus cerris, Q. dalechampii, Q. pubescens, Fraxinus omus, Sorbus torminalis.

В підліску трапляються Staphylaea pinnate, Comus mas, LJgustrum vulgare та ін. В трав’яному покриві присутні види, характерні для даного масиву: Dianthus compactus, Euphorbia carpatica, Viola declinate, Carex transsylvanicum та ін.

Загальна характеристика пралісів

У межах Вигорлат-Гутинського масиву збереглися незначні ділянки пралісів, які належать до поясу широколистяних лісів (рис. 26). Домінуючою породою є бук (Fagus sylvatica), спорадично трапляються клен-явір (Acer pseudoplatanus), клен гостролистий (Acer platenoides), ясен (Fraxinus excelsior), в’яз гірський (Ulmus glabra), дуб звичайний (Quercus robur), осика (Populus tremula).

Відносяться до експлуатаційних лісів, у яких передбачаються лісозаготівельні роботи.

Характеристика кластера

1. Код у базі даних: ХУ.ВИ.1. Розміщення: Вишківське лісництво ДП “Хустське ЛДГ’. Площа: 154,4 га. Діапазон висот: 600-900 м н.р.м. Переважаюча експозиція схилу: південно-західна. Середня крутизна схилу: 25°. Чисті ліси з Fagus sylvatica. Охоронний статус: захисні ліси.

Джерело: Ф. Д. Гамор, Я. О. Довганич, В. Ф. Покиньчереда, Д. Д. Сухарюк, И. И. Бундзяк, Ю. Ю. Беркела, М. І. Волощук, Б. Й. Годованець, М. В. Кабаль. Праліси Закарпаття. Інвентаризація та менеджмент. – Рахів, 2008 – 86 с.

Tags: лісоводство