Уява про клімат певного району створюється на основі стандартних, точних і регулярних метеорологічних спостережень та реєстрації явищ погоди протягом тривалого часу.

Клімат формується під впливом цілого ряду факторів. Головні з них – сонячна радіація, циркуляція атмосфери, характер підстилаючої поверхні.

Закарпаття відносять до області континентально-європейського клімату. Він має багато спільного з кліматом Угорщини та північної частини Балканського півострова і визначається географічним положенням та умовами орографії.

Серед енергетичних ресурсів Землі основним є сонячна радіація. Радіаційний фактор характеризується кількістю сонячного тепла і залежить в основному від тривалості дня та висоти стояння сонця, а також від хмарності, прозорості атмосфери й стану земної поверхні. Тривалість дня в області в середньому становить взимку 8,5, а влітку 15,5 год.

Важливий показник радіаційного режиму – тривалість сонячного сяйва, тобто час, протягом якого прямі сонячні промені потрапляють на земну поверхню. Закарпатська низовина одержує найбільше сонячного сяйва – до 2025 год. за рік (максимальна можлива тривалість становить 4450 год.), на 30 % більше, ніж у гірських районах. У найкращих інсоляційних умовах знаходяться влітку гірські долини, які орієнтовані з заходу на схід, а взимку значно більше тепла в долинах, що простягнулися з півночі на південь.

Дані актинометричних спостережень у районах Берегова та Міжгір’я дозволяють характеризувати в загальних рисах складові радіаційного балансу для території області (табл. 1).

Сумарна радіація змінюється від 3110 до 4370 МДж/м2 за рік. Мінімальні значення цієї радіації протягом року відмічаються у грудні в Міжгір’ї і дорівнюють 59 МДж/м2 за місяць, максимум її припадає на липень у Берегові і дорівнює 633 МДж/м2 за місяць. Сезонна сумарна радіація взимку становить 300–340 МДж/м2, влітку – 1270–1830 МДж/м2, восени – 530–820 МДж/м2. Максимальні значення зимових сум радіації характерні для Чорногори (близько 545 МДж/м2, Говерла).

Радіаційний баланс і його складові істотно залежать від рельєфу місцевості, зі збільшенням висоти над рівнем моря він зменшується.

По території області взимку середні сезонні суми радіаційного балансу становлять мінус 17, мінус 34 МДж/м2, весняні – 510– 690 МДж/м2, літні – 680–1040 МДж/м2, осінні – 160–300 МДж/м2. Річні суми радіаційного балансу дорівнюють у низинних районах (Берегове) 2011 МДж/м2, у гірських (Міжгір’я) – 1311 МДж/м2.

Найвищих значень радіаційний баланс досягає у липні – 369 МДж/м2. У травні, червні і серпні (Берегове) він також значний – 306–360 МДж/м2. Період з плюсовим радіаційним балансом триває десять місяців, у січні та грудні він мінусовий.

Циркуляція атмосфери має своєрідний характер. Над територією області часто проходять циклони й антициклони, які приносять різні повітряні маси і зв’язані з ними атмосферні фронти.

Закарпатська область перебуває під впливом західного переносу повітряних мас переважно з Атлантичного океану, рідко – континентального повітря зі сходу. За даними М. С. Андріанова, тут переважає морське повітря помірних широт, потім континентальне. Повторюваність надходження тропічних і арктичних повітряних мас невелика.

Для холодної пори року характерна циклонічна діяльність із районів Атлантичного океану, а також з півдня. Часте надходження морського повітря зумовлює протягом зими досить високі температури та відносну вологість повітря. Іноді арктичні повітряні маси, які проникають «коридорами» річкових долин, спричиняють різке зниження температури повітря в низинно-передгірних районах.

З настанням весни починають переважати повітряні маси, пов’язані з азорським антициклоном. Посилюється і вплив циклонів з районів Середземного моря, частіше надходять континентальні маси повітря помірних широт, які формуються над Північною Африкою. При вторгненні холоду з районів Скандінавії та Англії виникають заморозки.

У літній сезон переважає перенос морських повітряних мас із заходу та північного заходу. Максимальні температури повітря (до 38…40 °С) спостерігаються тоді, коли з Північної Африки надходить континентальне тропічне повітря.

З настанням осені поступово відновлюються циркуляційні процеси, характерні для зимового сезону. Помітно збільшується вплив відрогу сибірського антициклону, особливо у другій половині, коли переважає похмура дощова погода, часті тумани.

Земна поверхня, як кліматоутворюючий фактор, впливає на погодні процеси через поглинання й перетворення сонячної радіації в результаті трансформації повітряних мас у ході турбулентного теплота вологообміну і радіаційних процесів. Кліматичні умови області дуже різноманітні і залежать від висоти над рівнем моря, орієнтування та експозиції схилів. Гори впливають на повітряні течії і фронти, обумовлюють регенерацію циклонів.

У нижніх шарах атмосфери під впливом неоднорідності стану земної поверхні виникає місцева циркуляція. Найбільш чітко вона проявляється в горах у вигляді гірсько-долинної циркуляції влітку і фенових вітрів при перевалюванні повітряних потоків через гірські хребти взимку. Така циркуляція зумовлює місцеві кліматичні особливості – мікроклімат, а рельєф – вертикальну кліматичну зональність.

 

Таблиця 1. Місячні та річні суми радіації (МДж/м2) і середнє альбедо. %

Радіація	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	За рік
Берегове
Пряма сонячна	101	134	272	339	469	549	582	524	402	256	142	88	3858
Розсіяна	75,4	109	176	226	297	297	306	256	180	126	75,4	41,9	2166
Сумарна	109	163	335	453	595	628	633	570	436	268	113	67,0	4370
Радіаційний баланс	-16,8	16,8	117	235	339	360	369	306	210	88,0	4,2	-16,8	2011
Альбедо	50	42	26	20	22	21	20	20	20	20	21	35	23
Міжгір’я
Пряма сонячна	88,0	122	201	197	222	230	210	251	197	163	46,1	54,5	1982
Розсіяна	62,8	96,4	163	205	260	264	260	230	168	105	58,7	50,3	1923
Сумарна	88	151	268	335	419	440	415	411	281	172	75,4	58,7	3114
Радіаційний баланс	-29,3	12,6	92,2	176	239	247	226	205	122	41,9	-4,2	-16,8	1311
Альбедо	64	53	34	20	22	22	23	23	23	23	32	35	33

 

Вітер. Напрямок вітру та його швидкість залежать від сезонного розподілу баричних систем і взаємодії між ними. В низинних районах взимку переважає південно-східний вітер, навесні – південно-східний та північно-східний, влітку – північно-західний, північно-східний, а восени – південно-східний (табл. 2). Більшість метеорологічних станцій розташовані в глибоких, захищених долинах і їх дані відтворюють лише місцевий вітровий режим, не характеризують розподіл вітру по території. Так, в районі м. Рахова переважаючий південно-західний напрям вітру співпадає з напрямком долини Тиси.

Середньорічна швидкість вітру становить 1,2…2,4 м/с. Максимальна швидкість вітру 40 м/с зареєстрована в липні в районі Хуста, у серпні в Ужгороді – 28 м/с. На високогір’ї (г. Плай) вітер зі швидкістю 40 м/с спостерігався у січні – березні (1970, 1976 рр.), в літньо-осінній період 24…34 м/с (1971, 1974 рр.). В Ужгороді сильні вітри (понад 15 м/с) частіше повторюються взимку і навесні, мають північно-східний напрям, зв’язані з вторгненням холодних повітряних мас через гори. Влітку сильні вітри зв’язані з короткочасними денними шквалами й супроводжуються зливами, грозами, градом. Вони можуть завдати значної матеріальної шкоди народному господарству. Таке явище спостерігалося в районі м. Тячева в ніч на 28 липня 1982 р.

 

Таблиця 2. Повторюваність вітрів різних напрямків і штилів за рік, %

Станція	Пн	ПнС	С	ПдС	Пд	ПдЗ	З	ПнЗ	Штиль
Ужгород	12	16	14	25	8	4	5	16	35
Берегове	13	12	8	24	14	8	6	15	26
Хуст	6	24	27	10	3	7	18	5	8
Великий Березний	30	14	1	7	18	7	6	17	45
Нижні Ворота	17	29	3	2	4	28	9	8	55
Нижній Студений	39	10	2	8	19	8	2	12	28
Руська Мокра	23	17	5	12	6	7	12	18	5
Рахів	2	26	13	2	5	36	14	2	63

 

Протягом року в низинних районах найбільше повторюється вітер зі швидкістю до 5 м/с (16…46 %), в гірських долинах до 3 м/с (15…72 %). Сильні вітри, понад 15 м/с, які повторюються періодично на Закарпатті, є причиною катастрофічних вітровалів у гірських лісах, зокрема ялинових монокультур.

Характерна також гірсько-долинна циркуляція, яка відбувається під впливом випромінювання тепла й охолодження приземних шарів повітря. Гірсько-долинні вітри – періодичні. Вони вдень дмуть з долин у напрямку гір, а вночі, навпаки, особливо в долинах Ужа, Латориці, Боржави, Ріки, Тереблі, Тересви. Спостерігаються фени з високою температурою і пониженою відносною вологістю повітря. Вони прискорюють танення снігу, а в теплу пору року висушують повітря (нижче 30 %).

Температурний режим. Температурний режим формується під впливом радіаційного режиму, атмосферної циркуляції, характеру підстилаючої поверхні. В області розподіл температур дуже складний і визначається висотою над рівнем моря та особливостями рельєфу. В горах спостерігається зниження температури з висотою. Зі збільшенням висоти над рівнем моря температура повітря знижується. Вертикальний температурний градієнт (зміна температури на 100 м підйому) в середньому за рік становить 0,76…0,86 °С. В холодний період він досягає 0,4…0,7 °С, а в літній 1…1,1 °С.

 

Таблиця 3. Середні місячні й річні температури повітря

Станція	Висота, м	І	ІІ	ІІІ	IV	V	VI	VIІ	VIII	ІХ	X	XI	XII	Рік
Ужгород АМСГ	115	–3,1	-0,7	4,8	10,0	15,6	18,4	20,5	19,7	15,5	9,7	4,9	0,1	9,6
Берегове	113	–3,0	-1,4	4,7	10,7	15,9	18,6	21,1	20,2	16,3	10,8	4,9	0,1	9,9
Хуст	166	–4,6	–2,9	3,5	9,9	15,2	18,0	20,1	19,2	15,1	9,6	3,7	-1,5	8,8
Буштина	202	-4,2	-3,1	3,1	9,8	15,0	18,0	19,8	18,9	14,7	9,5	3,4	-1,3	8,6
Великий Березний	209	-4,1	–2,7	3,1	8,9	13,9	16,9	19,2	18,2	14,0	9,1	3,7	-1,2	8,2
Солотвина	292	–4,2	–2,3	3,6	9,4	14,4	17,1	18,9	18,2	14,3	9,5	3,8	-0,8	8,5
Ставне	379	–5,1	–3,5	1,1	7,3	12,5	15,4	17,5	16,5	12,7	8,0	2,3	-2,0	6,9
Нижні Ворота	500	–5,2	–3,8	1,5	6,8	12,5	15,3	17,0	16,2	11,8	6,8	2,2	-2,4	6,6
Нижній Студений	615	–6,3	-4,8	0,3	5,4	11,3	14,1	15,9	15,2	11,0	6,1	1,2	-3,3	5,5
Руська Мокра	584	–6,0	–4,6	0,2	5,5	11,0	14,1	16,2	15,3	11,5	7,4	1,1	-3,3	5,7
Рахів	433	-4,8	-3,2	2,0	7,8	13,1	16,0	18,0	17,1	13,1	8,4	2,4	-2,1	7,3
Ясіня	645	–5,9	-4,7	0,5	6,3	11,9	14,8	16,7	16,0	12,1	7,2	1,5	-3,1	6,1
Турбат	1140	–7,8	–8,0	-2,6	2,0	8,0	11,4	13,8	12,3	8,7	4,2	-1,1	-4,8	3,0
Міжгір’я	456	–5,6	-4,0	1,4	6,2	12,6	15,4	17,0	16,1	12,1	7,3	2,2	-2,5	6,5
Козмещик	877	–5,8	-5,4	–0,6	4,3	10,0	13,0	15,2	14,5	10,8	6,1	0,7	-3,4	5,0
Бредула	750	–6,4	–5,6	–0,8	4,0	8,9	12,0	14,6	13,6	9,8	6,1	0,3	-3,5	4,4
Синевирська Поляна	772	–5,8	–5,5	-1,0	3,5	9,3	12,3	14,5	13,3	10,0	5,8	0,3	-3,7	4,4
Плай *	1330	–6,2	–6,3	-2,4	1,5	7,5	9,4	10,8	11,3	7,8	3,5	-1,4	-4,9	2,6

*Дані за період спостережень (1968–1985 рр.) на г. Плай, поблизу Волівця

 

В окремі роки взимку на станціях, розміщених на відкритих вершинах і схилах, стік холодного повітря іноді буває такий великий, що температура на вершинах виявляється вищою, ніж на схилах і в, долинах, тобто вертикальний температурний градієнт стає від’ємним. Це буває внаслідок сильних інверсій (підвищення температури повітря з висотою), які утримуються протягом кількох днів.

У передгірно-низинних районах області відносно високі річні температури 9…10 °С, в гірських долинах 6…7 °С, на найвищих горах (1100–1400 м) близько З °С (табл. 3).

Середньомісячна багаторічна температура повітря – показник, який свідчить про термічний режим і тому має велике практичне значення. Середня температура січня коливається від мінус 3,1 °С (Ужгород) на низині до мінус 7,8 °С (Турбат) у горах. У березні середня температура плюсова і в передгірно-низинних районах становить 4…5 °С, у гірських долинах 0…2°С, а на високогір’ї вона мінусова ( -1… -3°С). Протягом квітня – травня спостерігається інтенсивне підвищення температури: в низині вона становить 11…16 °С, на високогір’ї 1…8°С тепла. Найвища місячна температура в липні, серпні: на низині 20…21 °С, у горах 15…19 °С, на високогір’ї 11…14 °С. З вересня відмічається зниження температури повітря. Зимовий режим її в низинних районах настає в другій декаді грудня, у горах – у третій декаді листопада.

Абсолютний максимум температури повітря становить в низинно-передгірних районах 41 °С, в горах 37 °С. За післявоєнний період спостережень 39 °С зареєстровано в Ужгороді в липні 1952 року.

Абсолютний мінімум температури повітря становить у низинно-передгірних районах мінус 33 °С, в горах мінус 36 °С (табл. 4). За післявоєнний період спостережень зниження температури до мінус 32 °С зареєстровано в січні 1954 року (Берегове, Нижні Ворота).

У низинних районах в середньому протягом 80 днів на рік середньодобова температура повітря становить 15…20 °С. Майже півтора місяця тримається 20…25 °С, а в горах така температура може утримуватися влітку протягом 1…2 днів. У горах 83 дні в році з середньодобовою температурою 10…15 °С (Руська Мокра).

Безморозний період в низинно-передгірних районах в середньому триває 175, у горах – 150 днів (табл. 5). Найбільша тривалість його– 242 дні (1960, Берегове), найменша– 101 день (1959, Нижній Студений).

Зима – період, обмежений датами стійкого переходу середньодобової температури через 0 °С восени і навесні. В низинних районах вона починається у другій декаді грудня, а закінчується в другій половині лютого. В горах настає раніше – в третій декаді листопада і продовжується до початку березня. Тривалість зими в низинних районах – 2, в передгірних – близько 3, у гірських долинах – 3,0…3,5, а на високогір’ї – 4…5 місяців.

Інтенсивні (до плюс 15 °С) й тривалі відлиги можуть виникати в будь-який місяць, призводять до повного сходження снігу й скресання рік. За зимовий сезон у низинних районах області кількість днів з відлигами в середньому становлять 59. У районі Берегова в грудні 1947, 1950, 1960, 1979 років максимальна температура повітря становила плюс 15 °С, а в січні 1949, 1953, 1958, 1961, 1975, 1979 років – плюс 12 °С. У січні 1979 року в умовах глибокої відлиги на ріках області формувався високий снігово-дощовий паводок.

 

Таблиця 4. Абсолютне значення температури повітря

Станція	І	ІІ	ІІІ	IV	V	VI	VII	VIII	ІX	X	XI	XII	Рік
Температурний максимум
Ужгород	13	17	27	32	33	37	39	40	34	31	29	17	40
Берегове	14	18	28	32	34	37	39	41	36	32	30	18	41
Хуст	12	16	27	32	34	36	38	40	37	31	28	15	40
Великий Березний	13	17	27	31	33	36	37	39	35	31	29	16	39
Рахів	12	16	26	31	32	35	36	39	35	27	28	15	39
Міжгір’я *	12	16	24	27	29	30	34	32	28	26	22	11	34
Руська Мокра	12	14	24	29	31	33	35	37	33	30	28	14	37
Нижній Студений	12	15	24	28	30	33	34	36	32	29	26	14	36
Нижні Ворота	12	16	26	30	32	34	36	37	33	30	29	15	37
Плай ** (Воловець)	8	7	14	18	21	21	26	26	22	18	15	8	26
Температурний мінімум
Ужгород	-29	-32	-24	-12	-2	3	6	4	-2	-18	-22	-25	-32
Берегове	-33	-28	-23	-12	-1	1	7	4	-1	-17	-23	-27	-33
Хуст	-33	-30	-28	-12	-1	2	6	5	-5	-13	-21	-32	-33
Великий Березний	-33	-31	-26	-13	-4	2	5	2	-3	-19	-21	-30	-33
Рахів	-31	-30	-26	-14	3	0	4	3	-2	-17	-23	-29	-31
Міжгір’я *	-27	-27	-24	-6	-3	2	5	2	-4	-10	-17	-26	-27
Руська Мокра	-36	-33	-30	-16	-5	-1	3	0	-3	-20	-26	-32	-36
Нижній Студений	-36	-33	-31	-16	-6	-1	2	0	-6	-20	-26	-32	-36
Нижні ворота	-34	-32	-29	-15	-5	-1	3	0	-3	-20	-24	-31	-34
Плай ** (Воловець)	-26	-19	-18	-12	-10	2	2	1	-6	-12	-16	-20	-26

Примітка: *Дані спостережень за 1965–1985, ** за 1969–1985 роки.

 

Таблиця 5. Дати першого і останнього заморозків у повітрі і тривалість безморозного періоду

Станції	Останнього			Першого			Тривалість безморозного періоду по роках, дн
	середня	найраніша	найпізніша	середня	найраніша	найпізніша	середня	найменша	найбільша
Ужгород	18IV	26III1972	3VI1965, 1982	15X	18IX1959	23XI1968	179	138 1960	231 1961
Берегове	19IV	15III1972	20V1952	14X	24IX 1948	22XI1960	177	141 1954	242 1960
Хуст	20IV	23ІІІ1975	23V1952	15X	18IX1959	23XІ1960	177	139 1952	217 1966
Великий Березний	2V	7IV1966	24V1980	30IX	14IX1973	2XI1966	150	118 1973	195 1968
Нижні Ворота	13V	8IV1966	13VI1950	24IX	14IX1960	30Х1966	133	107 1977	204 1966
Нижній Студений	16V	11IV1950	2VI1977	21IX	4IX1958	9X1951	127	101 1959	193 1966
Міжгір’я	29IV	8IV1966	2VI1977	8X	14IX1973	27X1974	161	115 1977	188 1974
Рахів	29IV	27III1975	23V1952	6Х	14IX1973	1XI1980	159	116 1952	200 1975

 

Рис. 2. Графік ходу метеорологічних елементів по станції Рахів. Умовні позначення: б – середньомісячна температура повітря; а – середній максимум; в – середній мінімум; г – абсолютні максимум і мінімум; д – середньомісячна, максимальна і мінімальна кількість опадів.

 

Рис. 3. Графік ходу метеорологічних елементів по станції Ужгород. Умовні позначення: б – середньомісячна температура повітря; а – середній максимум: в – середній мінімум; г – абсолютні максимум і мінімум; д – середньомісячна, максимальна й мінімальна кількість опадів.

Зима в області м’яка. Так, в Ужгороді у січні середньодобова температура в межах від мінус 5 °С до плюс 5 °С в середньому буває 20 днів, від 0 до плюс 5 °С – 9 днів, а нижча (мінус 10 °С) спостерігається 4 дні. Середньодобова температура нижче мінус 5 °С найдовше в січні утримується лише в горах (28 днів, Нижній Студений).

 

Таблиця 6. Дати настання середньодобових температур повітря вище і нижче відповідних меж і число днів 8 температурою, яка перевищує ці межі

Станція	Температура, °С
	-5	0	6	10	15	20
Ужгород		18 II	18 III	16 IV	11 V	7 VII
		16 XІІ	15 XІ	14 X	18 IX	13 VIII
		300	241	180	129	36
Берегове		23 II	17 III	12 IV	8 V	1 VII
		16 XІІ	15 XІ	20 X	23 IX	19 VIII
		295	242	190	137	48
Хуст	26 І	1 III	22 III	16 IV	13 V	11 VII
	22 І	5 XІІ	9 XІ	14 X	16 IX	9 VIII
	360	278	231	180	125	28
Великий		3 ІІІ	24 III	21 IV	25 V
Березний		7 XІІ	8 XІ	10 X	9 IX
		278	228	171	106
Нижні	5 ІІ	8 ІІІ	5 IV	1 V	11 VI
Ворота	9 І	29 XІ	27 X	27 IX	26 VIII
	337	265	204	148	75
Нижній	14 II	14 III	13 IV	6 V	28 VI
Студений	29 XII	23 XІ	23 X	22 IX	19 VIII
	317	253	192	138	51
Руська	13 II	15 III	13 IV	8 V	26 VI
Мокра	31 XII	21 XI	28 X	28 IX	19 VIII
	320	250	197	142	53
Рахів	31 І	5 III	31 III	28 IV	3 VІ
	15 І	30 XI	2 XІ	7 X	2 IX
	348	269	215	161	90
Ясіня	13 II	13 III	9 IV	4 V	18 VI
	1 І	25 XІ	27 X	29 IX	24 VIII
	321	256	200	147	66

Важливим показником термічного режиму є дати весняного та осіннього переходу середньодобової температури через 0°, 5°, 10°, 15 °С (табл. 6).

Перехід середньої добової температури через 0°С у бік її підвищення вважається кінцем холодного й початком теплого періоду. Починається весна в області у третій декаді лютого й закінчується у другій декаді травня. У горах вона настає у другій декаді березня і продовжується до третьої декади червня. Тривалість весняного сезону в низинно-передгірних районах 75–80, в гірських – близько 100 днів.

У весняний сезон температурний режим нестійкий. Теплі дощові дні чергуються з сніжними й морозними; ясні сонячні дні змінюються холодними й дощовими.

Заморозки в повітрі весною закінчуються у другій декаді квітня в низинно-передгірних районах, в гірських – у першій декаді травня. На поверхні грунту заморозки весною закінчуються в низинних районах на початку травня.

На початок літа прийнята дата переходу середньодобової температури через плюс 15 °С в бік її підвищення. Літо в низинно-передгірних районах починається в першій декаді травня і триває в середньому 130 днів, до середини вересня. У горах на висоті 400–600 м літній сезон триває 60–70 днів, а вище 1000 м – літа фактично не буває. Влітку в низинних районах середньодобові температури повітря переважають в межах 15…20 °С, а максимальні досягають 28 °С (липень, 1972 р.). Можливі значні зниження температури в липні та серпні на низині до 5 °С, у горах – до нуля.

За початок осені прийнято перехід середньої добової температури через 15 °С у бік її зниження. У низинно-передгірних районах осінь починається з другої половини вересня й продовжується до другої половини грудня. У горах вона настає в кінці серпня і триває до кінця листопада. Тривалість осені в середньому становить 80–100 днів. Перша половина осені переважно тепла, суха, малохмарна. В окремі роки середні добові температури досягають 15…20 °С. З другої половини листопада температура повітря знижується, кількість днів з опадами, туманами збільшується. Осінні заморозки починаються в середньому 16–18 жовтня, в горах – 27–29 вересня. Вони можуть настати і в другій декаді вересня або на початку третьої декади листопада.

Для вегетаційного періоду характерним є такі показники теплозабезпеченості, як сума температур понад 5 °С, тривалість безморозного періоду. Період вегетації визначається відрізком часу, в якому середньодобові температури повітря становлять понад 5 °С. Для низинно-передгірних районів такий перехід відбувається у другій половині березня, а закінчується в першій половині листопада і триває 230–240 днів. У горах тривалість вегетаційного періоду – 190– 215 днів. Найвища – 242 дні (1960, Берегове), найнижча – 101 день (1959, Нижній Студений).

Суми середніх добових температур вище плюс 5 °С (суми ефективних температур) характеризують кількість тепла, що одержують сільськогосподарські культури за вегетаційний період і дорівнюють в середньому в низинних районах 3500 °С, у передгірних – 3200 °С і в гірських – 2500 °С.

Важливим показником ресурсів тепла є суми середніх добових температур за період, коли вони перевищують плюс 10 °С (суми активних температур). У низинних районах вони дорівнюють в середньому 3200 °С, в передгірних – 2900 °С і в гірських – 2200 °С. Завдяки особливостям мікроклімату на південному схилі у Виноградові і біля Мужієва суми активних температур досягають-. 3500– 3600 °С. Тривалість періоду активних температур в низинно-передгірних районах становить в середньому 185, а в гірських – 150 днів.

Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987

Tags: клімат