Вероніка лікарська (Veronica officinalis L.). Російська назва — вероника лекарственная; місцева — буквиця,вероніка лісна, воронець, воронник, гадячник, клад, лежанка, лежачка, окладник, протачник лікарський, сухідник, сухітник.

Вероніка лікарська

Багаторічна трав’яниста рослина з родини ранникових (Scrophulariaceae). Стебло сланке, гіллясте. Листки яйцевидні, пухнасті. Квітки блідо-лілові, в густих пазушних китицях. Плід — коробочка. Цвіте в червні—серпні.

Росте в лісах, серед чагарників, на узліссях.

Застосування. З лікувальною метою використовують надземну частину (Herba veronicae). Вона містить в собі головним чином дубильні речовини, сліди ефірного масла, гіркоту, глюкозид, органічні кислоти, смолу і сапонінові речовини.

Використовується в народній медицині як зовнішнє — при лікуванні ран і всередину — при простудних захворюваннях, туберкульозі легень, кровотечах, хворобах сечового міхура та інших захворюваннях.

Збирання. Збирають траву від червня до серпня. Ножем або серпом зрізують траву при землі, далі сушать, розстеляючи її тонким шаром в сухих, теплих, добре                         провітрюваних місцях.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971