Спориш звичайний (Polygonum aviculare L.). Російська назва — спорыш, горец птичий; місцева — буркун свинячий, гусятник, дерес, дересен подорожник, дрясен подорожник, дрягель, курятник, курячка, курячник, моріг, муріжок, мурожик, пирій свинський, свинюха, спариж, спорич, спориш-трава, спорище, спуриш гусій, спуриш птичий, трава гусяча, трава куряча, трава мурава, шпорис, шпуриш.

Спориш звичайний.

Однорічна трав’яниста рослина з родини гречкових (Polygonaсеае). Стебло нитковидне, гіллясте, переважно лежаче. Листки еліптичні або ланцетні, звужені в дуже короткий черешок. Квітки дрібні, зелені, по краях червонуваті або білуваті, сидять пучками в кутках листків. Плід — горішок. Цвіте з травня до кінця осені.

Одна з найпоширеніших рослин. Росте по дворах, на стежках, при шляхах, на вигонах, постійних сухих пасовищах, біля жител, на полях, засмічених місцях.

Застосування. З лікувальною метою використовують траву (Herba polygoni avicularis, Herba centumnidii; Herba homeriana). Вона містить в собі дубильні речовини (до 40%), глюкозид авикулярин, каротин, вітамін С, кремнеземну кислоту (до 0,24%), слиз, смолу, цукор, віск і щавлеву кислоту.

В народній медицині спориш — дуже популярна рослина. Її застосовують для лікування різних хвороб: малярії, при опухах, туберкульозі, при поносах, катарі сечового міхура, всіх видах гастритів, катарі шлунка, при пораненнях. Особливо добрий ефект дає трава споришу при ниркових захворюваннях, застосовується при жовчних каменях та каменях сечового міхура і при лікуванні коклюшу. Траву споришу використовують в суміші з іншими травами при різних захворюваннях.

Настій трави (20 г на 200 г води) приймають по столовій ложці 3 рази на день.

Збирання. Траву збирають в період цвітіння, коли стебла ще не встигли затвердіти, одразу ж сушать в затінених, добре провітрюваних приміщеннях.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971