Петрушка посівна (Petroselium hortense Hoffm., syn., sativum Hoffm.). Російська назва — петрушка посевная.

Загальновідома дворічна трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferae). В перший рік випускає розетку листків, на другий — квітконосне стебло з дрібними зеленувато-білими квітками, зібраними в складний зонтик. Цвіте в червні—липні.

Культивується скрізь на городах.

Застосування. З лікувальною метою використовують корінь (Radix petroselini) і насіння (Fructus petroselini). Корінь містить 0,05—0,01% ефірного масла, глюкозид апіїн, слиз, 15—20% білка, 5% жиру, каротин, вітамін С і цукри. В ефірному маслі наявний апіол. В насінні міститься 2—7% ефірного масла, до 20% жирної олії, глюкозид, апіїн і 5% смолистої речовини. В ефірному маслі насіння, крім апіолу, є ще миристицин.

В народній медицині вживають напар з коренів у вигляді чаю в різних дозах при здутті кишечника, при різних хворобах сечостатевих органів, при каменях сечового міхура, при водянці і як потогінне.

Найчастіше відвар петрушки вживають як сечогінне і вітрогінне, а також для регулювання менструацій.

Міцним відваром кореня петрушки, змішаним з соком лимона, користуються для усунення ластовиння, змазуючи обличчя вранці і ввечері.

Головна складова частина ефірного масла петрушки — апіол посилено скорочує матку, тому петрушку іноді застосовують як абортивний засіб. Миристицин має здатність ще більше діяти на матку, ніж апіол. Насіння застосовується в науковій медицині як сечогінне.

Професор А. Губергриц пропонує для настою брати половину чайної ложки подрібненого насіння на 2 склянки холодної води і випивати протягом 8—10 год. Такий настій рекомендується як сечогінне. Для настою, який регулює менструації, беруть 0,5—1,5 г розтертого в порошок насіння петрушки на 2 склянки холодної води і приймають 3—4 рази на день протягом 8—10 год.

Збирання. Коріння збирають весною на другий рік росту петрушки (в березні—квітні). Заготовляють коріння з тих рослин, з яких не було зірване листя. Коріння вимивають, розрізають на кілька частин і сушать в затінених, але добре провітрюваних місцях.

Насіння збирають також на другому році росту, в серпні, і зразу ж сушать в затінених, але добре провітрюваних приміщеннях.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971