Льонок звичайний (Linaria vulgaris Міll.). Російська назва — льнянка обыкновенная; місцева — баранчики, бігун, видальник, віждик, внутренник, гладовник, дрочниця, дух огуречний, жабки, жовтушка, іванна-та-ганна, івіні писки, косюрки, кукурудза польова, лей собачий, ленник, люнець, льнянка, льон зайців, льонток, моложничок, нутренник, остудник, розмай, сварка, сосновник, стоголовник, чистик пісочний.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини ранникових (ScrophuІаrіасеае). Стебло пряме, заввишки 30—100 см. листки чергові, численні, лінійно-ланцетні. Квітки великі, сіро-жовті, зібрані довгою вершковою китицею. Цвіте все літо. Росте біля доріг, на схилах, по межах, серед посівів, на непіднятих парах, по сухих канавах.

З лікувальною метою використовують всю надземну частину (Herba linariae), яка містить ряд речовин, зокрема глюкозиди: линарин, пектолинарин, линаракрин, линарезин; різні кислоти; фітостерин, парафін, вітамін С.

В народній медицині вживається як сечогінне і легко проносне. Різні настої з трави застосовують при водянці, жовтяниці, болях у шлунку, золотусі, проти глистів, при головних болях.

Рідкий екстракт з льонку (50 г на 1 л води) приймають на ніч по 2—3 чайних ложки.

Збирають траву в період цвітіння (травень-вересень), зрізуючи на 10—15 см нижче від квітки.

Льонок звичайний.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971