Чина лучна (Lathyrus pratensis L.). Російська назва — чина луговая; місцева — горошок жовтий, горошок журавлиний, горошок луговий, горошок луковий, горошок потячий, сережки марії, стручки журавлині, чина жовта.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини бобових (Leguminosae). Стебло трохи стиснене, чотиригранне, 30—100 см заввишки, простертовисхідне. Кореневище гіллясте, повзуче. Листки однопарні з безкрилим жолобчастим черешком, що закінчується простим або малогіллястим вусиком; листки довгастоланцетні, загострені, 2—4 см завдовжки; прилистки великі, стріловидні. Квітконоси несуть по 3—10 яскраво-жовтих квіток, що в кілька разів перевищують листки. Віночок метеликовий. Плід — біб довгастолінійний. Цвіте в червні—липні.

Росте на луках, узліссях, по чагарниках.

Фармакологічні і клінічні властивості цієї рослини досліджувались в Томському медичному інституті. Чина лучна цінна, як м’якодіючий, приємний на смак і ефективний відхаркувальний засіб. Відвар трави чини використовують при гострих та хронічних бронхітах, при наривах в легенях (абсцесі) і пневмонії.

О. П. Попов (1965) пропонує легкий відвар трави чини (1/10 або 1/5 чайної ложечки трави на склянку окропу) вживати по столовій ложці через 2—З год.

Чина лучна.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971