Лікарські рослини Карпат. Нечуйвітер волохатенький.
Нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilosella L.). Російська назва — ястребинка волосистая; місцева — волосник, вушко мишаче, жовтомохорочник, корсатка волосиста, корсатка космата, лапки котячі, масло вороняче, недоспілок, свеколка борова, сліпачок, трава лихорадочна, усаня, ястребник волосистий.
Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки 5—30 см, з родини складноцвітних (Compositae), з повзучими пагонами. Листки лише в прикореневій розетці, сидячі, довгасто-еліптичні або ланцетні, зверху зелені, зісподу сірі або біло-повстисті. Квіткове стебло (стрілка) безлисте, просте, з одним суцвіттям-кошиком, вкрите до вершка волосками. Квітки жовті, з червонуватими смужками на пелюстках, язичкові, з волохатим чубком. Цвіте в травні—червні.
Росте на сухих луках та вигонах. Поширена скрізь.
Застосовується тільки в народній медицині. При захворюваннях печінки (при опуханні), жовтяниці і як засіб, що сприяє виділенню шлункових соків при зниженні кислотності, кровоспинний (при дизентерії, катарі товстих кишок, геморої), при туберкульозі, кровотечах легень та матки.
М.А. та І.М.Носаль пропонують виготовляти відвар з усієї рослини нечуйвітру (40 г сухої рослини на 1 л води) і вживати при перерахованих вище хворобах.
Нечуйвітер волохатенький.
Збирають траву з корінням під час цвітіння цечуйвітру (травень— червень).
Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971
Коментувати