В’язіль барвистий, кучерявий горошок (Coronilla varia L.). Російська назва — вязель пестрый; місцева — вінок, горошок, в’язель пестрий, в’язиль городній, гірчак колінчастий, головашник, горішина, горошок білий, горошок вороблячий, горошок дикий, горошок кучерявий, грабельки, дивань пестра, кашка, киця, кішечка, кудрявчики, кукільниця, многоцвіт, перелет хати, перестрах, ромек, рутва, самокиша, сімдесят колінців, стручки мишачі, топірник, трава чахотошна.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини бобових (Leguminosae), заввишки 30—100 см, з повзучим гіллястим кореневищем. Стебла дещо розпростерті або майже прямостоячі, гіллясті, голі, борозенчасті. Листки непарноперисті, черешкові, з 5—12 парами еліптичних або довгасто-лінійних листочків, на вершку загострених. Верхні листки сидячі, прилистки вільні, ланцетні. Квітки зібрані в зонтикоподібні китиці з квітконосами завдовжки 3—15 см, що іноді перевищують листки. Чашечка дзвоникоподібна, 5-зубчаста. Віночок з трохи зігнутим дзьобоподібно розширеним човником. Тичинок 10, з яких 9 зрослися нитками в трубочку. Плоди — лінійні боби, 4—5 см завдовжки. Цвіте в травні—серпні; насіння достигає з липня.

Росте на луках, узліссях, по чагарниках, на схилах у великій кількості.

Застосування. В медицині використовується насіння в’язіля, з якого виділено мало вивчені серцеві глюкозиди: коронизид, корониллін. Крім того, насіння містить вуглевод стахіозу, жирне масло, насичені жирні кислоти, сечову кислоту, каротин, вітамін С (0,27%). Коронизид має вибіркову дію на серце, за характером і силою подібну до строфантину (Г. Ф. Гаммерман та ін., 1965).

Рослина тваринами не поїдається. В народній медицині застосовується від водянки, як сечогінний і серцевий засіб.

Радянські фармакологи встановили, що настій з насіння в’язіля діє подібно до настою наперстянки.

В’язіль барвистий, кучерявий горошок.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971