Пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L.). Російська назва — безвременник осенний; місцева — безвременник, бриндуша осіння, зимовик, зимовик осінній, зимовник, мороз, морозець, морозь, осинник, осінник, пізноцвіт, пізноцвіт осінній, раст, шапран дикий, шафран моровий.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини лілійних (Liliaceae). Підземна частина — бульбоцибулина, від якої восени розвиваються блідо-рожеві квітки, весною з’являються зелені широколанцетні листки і плоди. Бульбоцибулина дворічна, сидить досить глибоко в грунті. Квітки великі (1—3), рожево-лілові, рідко білі. Плід — коробочка. Цвіте у вересні—жовтні. Вся рослина отруйна.

Росте на вологих луках в низині, передгір’ї та гірській частині Закарпатської області, в Прикарпатті, на Буковині, особливо в басейні Пруту й Тиси, невеличкими заростями по кілька гектарів. Природні зарості пізньоцвіту на Закарпатті взято під охорону в межах всього ареалу. Їх використовують як насінники.

Застосування. З лікувальною метою використовують насіння (Semen colchici), бульбоцибулини (Tuber colchici). Насіння містить сильно отруйний алкалоїд колхіцин, жир, цукор, смолу і дубильні речовини. Квітки містять 0,4—1,8% колхіцину й апігенін. В бульбоцибулинах міститься від 0,08—0,2% колхіцину.

Пізньоцвіт раніше вживався проти ревматизму, подагри, невралгії. Інтерес до цієї рослини підвищився з того часу, як доведено порушуючу і затримуючу дію колхіцину на поділ клітинного ядра. Цією властивістю скористались лікарі для затримування росту пухлинних клітин при лікуванні раку шкіри. Лікування проводять під суворим наглядом лікаря.

Збирання. Насіння звичайно збирають в період його повної стиглості, в червні—липні, розсипають тонким шаром на полотні й сушать у теплому темному місці.

Бульбоцибулини збирають перед самим цвітінням, приблизно в кінці серпня. Очищають їх від коренів та залишків-листкових піхов і використовують свіжими або висушеними.

Пізньоцвіт осінній.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971