Золототисячник звичайний (Centaurium umbellatum Gilib., syn. Erythraea centaurium Pers). Російська назва — золототысячник зонтичный; місцева — васильок малий, горечавка, горічка, дзендзелія, жарка, жарка середушник, зірки, золотник, золотуха, красноцвітник, краснянка, напрасна, напраониця, норишник, нюхтин, семисильник, сердечник, сердушник, середушник, трава земляна, трава золототисячна, трава норишна, труд, цанторія, цвинтурія, цвінтарка, центаврія, центорія, центурія, центурка, ценцерія, цинтоврія, цинторія, цінторія, цінторка, цінтурія, чантурія, юзефка, ясенець.

Дворічна рослина з прямим чотиригранним стеблом, заввишки до 15—30 см, з родини тирличевих (Gentianaceae). Листки цілокраї, цілком голі; нижні листки зближені в прикореневу розетку; стеблові—супротивні, довгасто-овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на вершку стебла в щитковидне суцвіття. Цвіте в червні—липні.

Росте на луках, лісових галявинах, лісових полянах, між чагарниками, на узліссях, як бур’ян на полях.

Застосування. З лікувальною метою використовують надземну частину (Herba centauri). Трава містить в собі глюкозиди, з яких відомі еритаурін і еритроцентаурін, сліди нікотинової кислоти, смолу, дубильні речовини, віск, цукор, алкалоїди, еритроцин та інші речовини.

Трава золототисячника широко використовується в народній медицині. Відвар золототисячника (10—20 г води) збуджує апетит і посилює діяльність травних органів. Вживають по столовій ложці за півгодини до їжі. Крім того, напар трави вживають при підвищеній кислотності шлункового соку, при хворобах печінки і жовчних шляхів (20 г на 1 л кип’ятку).

Збирання. Збирають надземну частину на початку цвітіння, коли листки в прикореневій розетці ще не почали жовкнути і засихати. Рослину зрізують біля кореня, так щоб захопити прикореневу розетку. Потім тонким шаром розкладають і підсушують, а згодом зв’язують в невеличкі пучки і розвішують для остаточного сушіння.

Золототисячник звичайний.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971