Кмин звичайний (Carum carvi L.). Російська назва — тмин; місцева — ганус, квінок, кеминьомг, кмен, кменок, кмень, кмин польовий, кмино, кминок польовий, кмінок, кмінь, тимон, тмин, томин, хмін, хріновиця, цінціпер, цмин, чмінь, чорнушка.

Дворічна трав’яниста рослина з сильним запахом, з родини зонтичних (Umbelliferae). Має пряме гіллясте борозенчасте стебло. Листки чергові, зонтики складні, квітки білі або трохи рожевуваті. Плід — довгаста двосім’янка, яка при достиганні легко розпадається на два плодики. Цвіте в травні—червні.

Росте на луках, галявинах, у садах, на вигонах, біля шляхів і серед чагарників.

З лікувальною метою використовують плоди (Fructus carvi, Semen carvi), які містять 3—6% ефірного масла, до складу якого входить близько 50% карвону, який надає плодам сильного запаху, 12—16% жирного кминного масла, 10—12% білкової речовини, смолисті, дубильні та слизові речовини.

Настій плодів посилює травлення при атонії кишечника, вживається як вітрогінне і жовчогінне. Настій виготовляють так: одну чайну ложку кмину обливають склянкою окропу, настоюють 20 хв., проціджують і вживають по чверті склянки 3—4 рази на день за півгодини до або через годину після їжі.

Насіння кмину заготовляють в другій половині літа. Стебла зрізують серпом, а потім зв’язують їх в невеличкі снопики і після висушування обмолочують.

Кмин звичайний

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971