Терен звичайний (Prunus spinosa L.). Російська назва — терн, терновник; місцева—терен, дерник, мартир, тернина, тернослив, терня.

Загальновідома колюча кущова рослина з родини розових (Rosaceae), заввишки до 3 м. Листки видовжені, ланцетні або оберненояйцевидні. Квітки білі, п’ятипелюсткові. Плід — кістянка з м’ясистим соковитим оплоднем, кулястий, синій з сизим нальотом. Цвіте в квітні—травні, плоди достигають восени.

Росте скрізь на рівнині, в передгір’ї і частково в гірській частині лісової зони, на схилах, по сухих розріджених лісах, на узліссях, при дорогах, в ярах, на межах, на сухих берегах річок.

Застосування. Для лікування збирають усі частини: корені, деревину, кору, квітки, плоди, верхній пігментований шар кори (М. А. та І. М. Носаль). У квітках міститься амигдалин і вільна синильна кислота; в насінні — амигдалин і глюкозид ескулин, до складу якого входить кумарин. В листках міститься 108,5— 157,9 мг%, в плодах 32,6 мг% вітаміну С. Кора містить в собі 3—5% дубильних речовин, плоди—1,7%, листки — 3,42%. До складу плодів входить 82,4% води, 2,4% клітковини, 5,5—8,8% інвертного цукру, 3,4% вільних кислот, 0,8% азотвмістимих речовин, 0,8% пектинів, 1,3% золи (Т. С. Гейдеман та інші, 1962).

Квітки терну (Pruni spinosae flores) мають легку проносну властивість, дуже м’яко діють на перистальтику кишок і нирки, поліпшують загальний обмін речовин; корисні також при лікуванні різних хвороб печінки. М. А. та І. М. Носаль пропонують чай з квіток терну (50 г на 1 л води) вживати при запорах, захворюваннях нирок, сечового міхура та печінки. Водні настої п’ють при різних захворюваннях шкіри (чиряки, прищі тощо). Raporti J. та Romvári V. (1969) вказують на властивість відварів з квіток знижувати підвищений кров’яний, тиск.

В гомеопатії квітки терну застосовують при невралгії.

Стиглі плоди (Pruni spinosae fructus) мають сильно в’яжучу дію і вживаються для зміцнення шлунка і кишок при функціональних розладах. Плоди вживають свіжими або роблять з них повидло, настоюють на вині чи горілці.

Коріння, кора, молода деревина мають потогінну і жарознижуючу дію. Відвар з цих частин використовують для спринцювань при запальних процесах. Молоді листки запарюють і п’ють як чай, що сприяє сильному видь ленню сечі і легким проносам. Такий чай корисний для людей, які довгий час ведуть кабінетний спосіб життя (М. А. та І. М. Посаль).

Збирання. Збирають квітки під час цвітіння (квітень—травень), підстеляючи під квітучі кущі простирадла. Кірку і молоду деревину збирають під час цвітіння, стиглі плоди — восени.

Слід зазначити, що за останні роки цю дуже цінну лікувальну рослину, оспівану в народних піснях, піддають повсюдному знищенню, чим завдають великої шкоди народному господарству (вона має значення і в зберіганні мисливської фауни). В північних областях терен спеціально розводять.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971