Турянін І.І.

Охороні тваринного світу в Карпатах приділяється постійна увага. Завдяки цьому помітно збільшилась чисельність окремих видів промислових і непромислових, але корисних звірїв і птахів.

Більш конкретний підхід до організації охорони кожного виду тварин вимагає всебічного їх вивчення. Уже тепер відомі особливості екології багатьох з них та деяких систематичних груп. Але для дослідників залишається ще чимало роботи. Чимало груп безхребетних тварин щодо фауністичного їх окладу та екології ще не вивчено в Карпатах.

Серед безхребетних багато видів заслуговує на охорону. Уже тривалий час в Карпатах та на прилеглих територіях охороняється річковий рак. Проте помітного збільшення його кількості не спостерігається.

В Карпатах чимало видів корисних комах, серед яких в першу чергу треба назвати запилювачів рослин. Лісництва охороняють і розселюють лісових мурашок.

Риби. У водоймах Карпат нараховується 53 види риб. Найцінніші з них лососеві та осетрові. Для відтворення лососевих існують риборозплідники, які займаються інкубацією ікри форелі (звичайної, райдужної, севанської), а також вирощують рибу в спеціально споруджених басейнах. Потужність цих форелевих інкубаторів і басейнів велика, але за браком кормів для годівлі риб товарної лососевої риби вони майже не дають. Тому потрібно забезпечити централізоване постачання кормами форелевих господарств.

Тепловодне рибне господарство в Закарпатті і Прикарпатті розвинене добре, воно високорентабельне, щороку дає велику кількість товарної продукції (коропа, карася, лина).

В природних водоймах (ріки, стариці, озера), особливо в передгір’ях та на низовині, риби дуже мало. Причини цього — надмірний вилов у минулі роки всіма засобами, в тому числі і забороненими, отруєння водойм стічними водами різних підприємств та інше. І сьогодні продовжують труїти рибу комунальні лісохімічні підприємства, а також лікарні, цукроварні, спиртові заводи тощо.

Дещо в кращому стані знаходяться гірські природні водойми, особливо річки і потоки. Завдяки припиненню сплаву лісу по більшості гірських річок, утворенню перепадів для аерації води, обмеженню рубок лісу, випуску мальків форелі, одержаних у розплідниках, рибне населення там дещо поповнилось. Проте все ще багато гірських струмків і рік залишаються практично безрибними. Для того щоб повністю відновити рибні запаси, потрібно в першу чергу упорядкувати експлуатацію лісів, створити на всіх гірських річках і потоках сприятливі умови для життя риби і зарибнити їх. Для швидшого повернення затрачених коштів варто при турбазах, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях відкрити пункти по реалізації разових ліцензій на відлов форелі. Тоді менше було б і випадків самовільного лову.

Амфібії. В місцях, де провадились дослідження, налічується 17 видів амфібій: саламандра плямиста, тритони — звичайний, карпатський, альпійський, гребенястий; кумки — жовточерева, червоночерева; часничниця, ропухи — сіра, зелена, комишова; квакша, жаби — зелена, ставкова, гостроморда, трав’яна, спритна.

В більшості амфібії в Карпатах — це корисні тварини, їх охороняють. Подекуди на Закарпатській низовині і в Прикарпатті помітним шкідником ставкового риборозведення є зелені жаби.

Плазуни. В Українських Карпатах відомо 10 видів плазунів, з них болотні черепахи водяться тільки на заболочених ділянках низини, зелені ящірки — в сухих теплих місцях Закарпаття, гадюки, живородні ящірки в горах, а веретінниця, ящірка прудка, вуж звичайний і водяний, мідянка, ескулапова змія — скрізь. Охоронні правила не поширюються тільки на гадюк. Кількість вужів підлягає обмеженню навколо ставків, риборозплідників і на річках форельної зони, де вони шкодять рибництву. Черепах навколо ставків слід збирати і випускати в інші заболочені місця, де вони не будуть шкодити. Ескулапова змія хоч і руйнує гнізда дрібних птахів, проте це нечисленна крупна рептилія, яку треба охороняти.

Веретінниці, прудка та живородна ящірки знищують велику кількість шкідливих комах. Ці види плазунів є багаточисельними в Карпатах, зустрічаються на різноманітних угіддях, активні протягом усього вегетаційного періоду.

Птахи. На досліджуваній території зустрічається 247 видів птахів, а разом з рідкісними залітними — близько 280, з яких осілих — 61.

Значення птахів у природних біоценозах дуже велике. Майже всі вони корисні. Шкідливість поняття по відношенню до птахів умовне, воно змінюється для одного і того ж виду і навіть тієї ж особини протягом сезонів року в різних угіддях в залежності від конкретних умов. Тому птахи в Карпатах, за винятком малого і великого яструбів, болотного луня, сірої ворони, бджолоїдки, сороки охороняються.

Кількість куриних (глухар, тетерев, рябчик, куріпка, перепел, фазан), не дивлячись на тривалу охорону, помітно не збільшуються. А глухарям, тетеревам у Карпатах загрожує повне вимирання. Потрібно вжити термінових заходів по збереженню цих птахів, перш за все виділивши для їх розплодження спеціальні резервати. Для глухаря — в незайманих хвойних лісах, для тетерева — ділянки верхньої межі лісу і криволісся та приполонини, де заборонити випас худоби, обмежити чисельність лисиці, куниці, кішки лісової та інших хижаків.

Трохи краще становище з іншими куриними. Куріпку в незначній кількості відстрілюють, на Закарпатській низовині розвелися фазани. Рябчик це звичайний птах в лісах гірської зони. Перепелів багато в другій половині літа і восени, під час прольоту.

Голубині в Карпатах дуже багаточисельні. Протягом другої половини літа на окультурених угіддях збираються величезні зграї горлиці звичайної. Восени, в окремих місцях у великих кількостях трапляється кільчаста горлиця. Біля деяких тваринницьких ферм протягом осені і зими тримається по 300 і більше особин. Рідше зустрічаються голуб-синяк, припутень.

В невеликій кількості гніздяться і інші промислові птахи, але найбільше їх можна помітити на Закарпатській низовині під час осінніх і весняних прольотів. Місця масових скупчень птахів тут підлягають охороні. Значна площа угідь в пониззі річки Латори- ці є складовою частиною державного мисливського господарства «Добронь». Тут на старицях та залитих повеневими водами ділянках весною дуже багато різних видів качок, куликів, гусей. Такі ж скупчення птахів під час весняних перельотів бувають щороку на околицях міста Чопа, села Шоломонового, в пониззях Тиси, а також на штучних водоймищах, утворених на місці колишнього чорного Мочара. Полювання в цей час (березень-квітень) заборонене, птахів охороняють від бродячих собак, хижаків.

Більшість хижих птахів у Карпатах заслуговує на охорону. Серед них є рідкісні і вимираючі види.

Ссавці. На сьогодні, на досліджуваній території, відомо 68 видів ссавців (комахоїдних — 9, гризунів — 23, рукокрилих — 18, хижих — 14 і копитних — 4. 46 з них в тій чи іншій мірі охороняються, решта — шкідники, що підлягають знищенню.

Звірі, на яких поширюються охоронні заходи, мають різну господарську цінність (промислові, хутряні, винищувачі шкідників). Деякі є рідкісними (норка європейська, горностай).

Із ряду комахоїдних (Insectivora) — всі 9 видів, а саме: їжак, кріт, бурозубки — звичайна, мала, альпійська, білозубки — білочерева і мала, кутори — звичайна і мала охороняються. Проте на форелевих водоймах і рибних ставках кількість кутор, як шкідників, бажано обмежувати.

Кротів на природних лугах, сіножатях, городах, в садах та лісошкілках, де вони шкодять, потрібно інтенсивно відновлювати. У всіх інших угіддях їх промисел варто регулювати.

Кріт — (важливий об’єкт промислу. За 20 років (1946—1965) в Закарпатській області було заготовлено 117300 шкурок крота, а всього в Карпатах — понад півмільйона. Але в останні роки заготівля шкурок значно зменшилась.

Рукокрилі (Chiroptera) або кажани багаточисельна група ссавців у Карпатах. Вони найбільш корисні як винищувачі шкідливих нічних комах, особливо нічниці звичайна і гостровуха, довгокрил, нетопир малий, та деяких інших. Ці комахи в окремі сезони року скупчуються в різних укриттях, які потрібно взяти під охорону.

Кількість кажанів у різних підземеллях на території Закарпатської області рік у рік зменшується, деякі з них в останні 2—З роки були зовсім покинуті. Основними причинами цього є часте непокоєння людиною, зміни мікрокліматичного режиму в сховищах, а також загибель на зимівлях, які проходять в більш південних широтах: в Угорщині, Румунії, Болгарії, Греції.

Підземелля з масовими скупченнями кажаніїв є в околиці сіл Глибокого, Солотвиного (на території Ужгородського лісокомбінату), Кольчиного (територія заводу імені Кірова), с. Глинянця (колгосп імені Калініна) і в багатьох інших пунктах. Охороняти підземельні та інші місця з колоніями кажанів повинні ті господарства, на території яких вони знаходяться. Потрібно оберігати входи їв підземелля від обвалів, розчищати їх, обладнати вхідні двері.

Хижаки (Carnivora). Із 14 видів в Українських Карпатах охороняються 9, а саме: кам’яна і лісова куниці, тхір чорний, європейська норка, ласка і горностай, борсук, видра річкова, бурий ведмідь. Цілорічному і повному знищенню підлягає вовк. Лисиць (Vulpes vulpes L.), єнотовидних собак, кішок лісових і рись (Felis lynx L.) відстрілюють в угіддях, де вони шкодять промисловому птахівництву чи звіроводству. Норка і видра рідкісні звірі України, їх треба охороняти.

Хижаків інших видів, крім лисиці, вовка, тхора і ласки, небагато.

Згідно з даними єгерського обліку на кінець 1964 р. в Карпатах нараховувалось понад 1000 ведмедів, з них на території Закарпатської області 240. В цілому, не дивлячись на те, що в перші роки після війни вони знаходилися на межі зникнення, завдяки охороні їх помітно побільшало, ведмідь починає помітно шкодити тваринництву. Протягом 1963 р. ведмеді на території Закарпатської області знищили 196 голів великої рогатої худоби, 370 голів овець і кіз.

Трапляються випадки загибелі ведмедів від різних випадкових причин. Так, наприклад, весною 1964 р. дорослий самець був убитий поїздом недалеко від станції Оса. На території Ясінського лісокомбінату у лютому 1964 р. убили бродячого дорослого

ведмедя (самця), у якого шия була обмотана тросом. Зашморг із троса, що використовувався для трелювання лісу, залишився на пні, пень згнив, ведмідь здобував у ньому поживу і попав у зашморг, з яким ходив тривалий час, нападав на людей. Тварина була дуже худою, на шиї утворились незагойні виразки.

У червні 1964 р. ведмідь напав на велосипедиста в околиці с.Колочави і був убитий.

Проте шкодять господарству і нападають і на людей здебільшого поранені ведмеді або ті, які певний час утримувались в неволі, а потім були випущені. Потрібно виявляти і відстрілювати таких особин.

Кількість рисі на території Карпат не перевищує 100 особин. Ареал її за останні 80 років дуже скоротився. Сьогодні уже не важко повністю винищити цього хижака, але це не доцільно.

За 20 років (з 1946 до 1965) в Карпатах було знищено близько 2,5 тис. вовків, з них на території Закарпатської області 817. В 1946—1951 рр. в Закарпатській області щорічно знищували від 14 до 34 вовків, в 1952—1963 рр. — від 29 до 66. Проте не відмічається зменшення їх кількості, тому доцільно було б застосовувати для знищення вовків хімічні отрути.

Лисиць за останні 18 років було здобуто в Закарпатті 34448, а на всій території Карпат понад 120000. Обмеження їх чисельності доцільне ще й тому, що ці тварини сприяють поширенню сказу, трихінельозу, ехінококозу, корости та інших захворювань. Трихінельоз в Закарпатській області було виявлено у вовків, лисиць, тхорів.

Проте, не слід знищувати лисиць у всіх угіддях цілорічно, а тим більше нищити їх виводки, руйнувати нори. Лисиця і користь приносить, поїдаючи велику кількість мишей та полівок. Інтенсивний промисел протягом відкритого для полювання строку можна вести там, де в цьому є потреба (наприклад, в мисливських господарствах, де водиться різна дичина).

З копитних звірів (Artiodactyla) у межах Крапат охороняються олень та зубр. На козулю, кабана існує обмежений ліцензійний промисел. В останні роки помітно зросла кількість копитних, але все ж щільність оленів, наприклад, становить лише 0,15—0,30 на 1000 га угідь, козуль — 0,30—0,50. На території окремих мисливських господарств кількість козуль досягає промислової щільності. Згідно з єгерським обліком на кінець 1965 р. в угіддях Закарпаття нараховувалось близько 5850 козуль, понад 2600 оленів і 3500 кабанів.

Продуктивність мисливських угідь в Карпатах дуже низька. Угіддя поки що дають тільки незначну частину того, що потенціально вони могли б давати.

У травні 1965 р. із заповідно-мисливського господарства «Біловезька Пуща» в Карпати було завезено десять зубрів (Bison bonasus L.). Деякий час вони утримувались в загоні ,на території Коростівського лісництва. Дві самки розтелились уже на новому місці. Є всі підстави гадати, що реакліматизація зубра в Карпатах буде вдалою. Адже в минулому зубри водились в Карпатах і за свідченням деяких джерел останній був убитий у 1814 р. в лісах Мараморощини.

Цікаві матеріали статистики по кількості крупного звіра в Українських Карпатах наприкінці минулого століття наводить Л. Тинецкі (L. Tineszky, 1898). В Турківському, Стрийському, Надвіірнянеькому, Долиняїнському та інших лісництвах теперішньої Львівської та Івано-Франківської областей протягом 8 років (1885—1893) було здобуто: ведмедів —151, оленів —60—70 в кожному лісництві щорічно, козуль—49106, лисиць—57410, кабанів — 11732, видр —2236 тощо. Останні лосі були вбиті в цих місцях у 1730 р., добутий в 1887 р. зайшов з Полісся.

Дані, що відносяться до території Закарпатської області, теж підтвержують, що крупних тварин в Карпатах було багато. Наприклад, протягом 1892 р. здобуто: оленів — 213, козуль—186, кабанів —302 і т. д.

Великим недоліком у веденні мисливського господарства сьогодні є недостатній облік тварин. Без чіткого налагодженого обліку промислових звірів і птахів неможливий науково обґрунтований промисел і регулювання кількості тварин. Дані, що їх збирають єгері,— єдина підстава, на якій ґрунтуються всі біотехнічні заходи, прогнози, рівень промислу тощо. Проте ці дані часто не точні (відхилення більш як на 10%), що встановлено перевіркою в 1964 ропі. Потрібно налагодити точний облік звірів, враховувати наявність кормів для них, вивчати екологічну цінність угідь, з тим щоб встановити норми щільності на одиницю площі і реальні можливості збільшення кількості кожного виду. Необхідні також спеціальні дослідження з метою поліпшення якостей угідь.

Зараз на Україні немає спеціальної наукової установи, яка б провадила вказані дослідження. Тому доцільно створити науково-дослідну лабораторію або інститут по веденню мисливського господарства і підпорядкувати їм всю діяльність Головного управління мисливського господарства МСГ УРСР, республіканської та обласних рад УТМР.

Гризуни (Rodentia) по кількості видів (всього 23) займають перше місце серед ссавців в Українських Карпатах. Охороняються заєць сірий, білка, ондатра. Мишівка лісова, соня лісова, полівка снігова є нечисленними. Решта нидів: ховрах, вовчок сірий, ліскулька, пацюк, миші — хатня, маленька, польова, жовтогорла, лісова, полівки — лісова, сіра, підземна, темна, водяна, хом’як і сліпиші,— є злісними шкідниками, деякі — носіями різних кліщів, бліх, гельмінтів і підлягають знищенню.

Акліматизація на початку 1963 року зайця-біляка (Lepus timidus L.) і на Закарпатті виявилась невдалою мабуть тому, що тварини були впущені невеликими партіями.

За 20 років (1946—1965) їв Українських Карпатах та на прилеглих територіях було відстрілено понад 1 мільйон зайців-русаків, з них на території Закарпаття 298 тисяч. Крім того, здобуто за цей час в Закарпатті 15 тисяч ондатр, 5,5 тис. куниць, 39 штук рисі, 500 видр, 500 лісових кішок, а за 11 років (1955-1965) — також 11 тис. білок. Щорічний промисел білки, ондатри, тхора, лисиці можна дещо збільшити, кількість промислових звірів інших видів залишається невеликою, а окремих — навіть рік у рік зменшується. Отже, без додаткових біотехнічних заходів не можна говорити про розширення промислу деяких звірів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абелєнцев В. І., Підоплічко і. Г., Попов Б. М. Фауна України, т. 1, в. І, Київ, 1956.

2. Владыков В. Рыбы Подкарпатской Руси и их главнейшие способи лова, 1926.

3. Власова Е. К. Материалы по ихтиофауне Закарпатья. Научные записки Ужгородского госуниверситета, т. XVI, 1956.

4. Колюшев И. И. Фауна позвоночных животных Советских Карпат. Научные записки Ужгородского госуниверситета, т. 40, 1959.

5. Корнев Н.Т. О природной очаговости трихинеллеза в Закарпатской области. Труди III научной конференции паразитологов УССР, Киев, 1960.

6. Страутиман. Ф.М. Птицы Советских Карпат, Киев, 1956.

7. Татаринов К. А. Звірі західних областей України. Київ, 1956.

8. Турянин И.И. Изменение природы Закарпатской области под влиянием антропогенных факторов. Охрана природы в западных областях УССР, Тезиси докладов, ч. II, Львов, 1957.

9. Турянін І. І. Птахи — друзі зелених насаджень. В зб. «Зелене золото Карпат». Закарпат. облвидав., Ужгород, 1961

10. Турянін І. І. Тваринний світ — твоє багатство. В зб. «Твій друг». Закарпат. облвидав., Ужгород, 1963.

11. Турянін І. І. Хребетні тварини Закарпатської області та поширення на них охоронних заходів. В зб. «Твій друг». Закарпат. облвидав., Ужгород, 1963.

12. Турянін І. І. Охорона тварин в Українських Карпатах та деякі питання зоопаразитології. В зб. «Охороняймо природу». Видавн. «Карпати», 1964.

13. Турянин И. И. Карпатский благородный олень. В журн. «Охота и охотничье хозяйство СССР», № 10, 1964.

Джерело:  Збірник №5. Охороняйте рідну природу. Українське товариство охорони природи. Урожай. Київ, 1967

Tags: Турянін І.І.