ДО   ЗМІСТУ

*

Ніщо так не заважає бути природним, непідробним, як бажання ним здаватися.

Франсуа Ларошфуко

*

Жінка була б у відчаї, якби природа створила її такою, якою робить її мода.

П’єр Буаст

*

У хвастунів, так само як І в позолоченій зброї, внутрішнє не відповідає зовнішньому.

Піфагор

*

Мода — це те, що швидко виходить з моди.

Кретя Патачкувна

*

Дружина. Цікаво, які сукні будуть модні весною?

Чоловік. Як завжди, двох фасонів: ті, які тобі не подобаються, і ті, які я вважаю надто дорогими.

*

Вікарій приходської церкви в Манчестері (Англія) повідомив у приходському бюлетені, що танки менше зруйнували б долівку церкви, ніж каблуки-шпильки, які тепер носять модниці.

*

— У вашого чоловіка новий костюм?

— Ні, це мій новий чоловік.

*

Трагедія: закохатися в обличчя, а одружитися з усією дівчиною.

Юліан Тувім

*

Мода — це жорстоке божество, якому матері приносять у жертву навіть своїх дітей.

П’єр Буаст

*

Обличчя — це те, що виросло навколо носа.

Юліан Тувім

*

Нещастя лисиці в її власній шкурі.

*

Хвалилася курка, що її курчата одягнені в пух і прах.

Еміль Кроткий

*

У перукарні:

— Пофарбуйте моє сиве волосся у білий колір, біле волосся у чорний, потім зробіть посередині смужку сивого волосся так, щоб це було природно.

*

Продавець умовляє даму купити черевики.

— Вони надто вузькі та гостроносі,— говорить дама.

— Адже такі носять у цьому сезоні.

— Можливо, але мої ноги ще з минулого сезону.

*

— Правда ж, я тепер уже не схожа на стару леді? — кокетливо запитала місіс Паркер свого чоловіка, повернувшись від перукаря, де вона зробила собі модну коротку стрижку.

— Справді, мила,— пробурмотів містер Паркер,— ти тепер більше схожа на старого джентльмена.

*

— Колись я була дуже красива,— мрійливо говорить Зоя Іванівна,— але в пологовому будинку мене підмінили.

*

— Правда, у цьому капелюшку я помолодшала на десять років?

— А скільки вам років?

— У капелюшку чи без нього?

*

— Скажи, Петю, адже негарно, що в мене позаторішній капелюх? Він, здається, робить мене старою!

— Що ти, що ти?! Навпаки. Ти робиш його зовсім молодим!

*

— Що ти про неї скажеш?

— Та й сама не знаю: чогось їй бракує. Чи до її голови потрібен інший капелюх, чи до капелюха інша голова.

*

Коли йому говорили: «Ви шляпа» — він, не соромлячись, відповідав: «Зате модна!»

Еміль Кроткий

*

Якби перенести на безлюдний острів двох жінок, вони щодня стали б сперечатися про те, які саме з морських черепашок і пташиних яєць більше годяться для прикрас, і щомісяця вигадували б нові фасони для фігових листочків.

Джером Джером

*

— Вона витрачає так багато грошей на різну косметику, що збожеволіти можна.

— А ти бачив її без косметики?

— Ні.

— Ото й добре, бо давно б уже збожеволів.

*

— Ця тканина дуже вузька.

— Заспокойтесь, шановні, вона ще розповзеться.

*

Гарненька жінка не може бути дурною для чоловіків; у неї завжди є той головний розум, якого чоловіки вимагають від жінок: розум бути гарненькою.

Анна Сталь

*

— Ох, Олю, який у тебе чарівний капелюшок! Дорого коштує?

— Дуже дорого: одна істерика, дві розбиті вази і майже весь чайний сервіз…

*

— Чуєш, Раїсочко, лікар каже, що ти завтра зможеш встати з ліжка. Встанеш?

— Устану, якщо ти згоден купити мені ту сукню, через яку я злягла!

*

Геніальна людина — та, котра вміє переконати свою дружину, що норкова шуба її старить.

*

Донька. Мамо, коли я буду носити коротку сукню?

Мати. Почекай ще. Це залежить від віку.

Донька. Від твого чи мого?

*

Вчора ще жінка була проста і добра, сьогодні вона горда і нахабна!.. І тільки тому, що на голові у неї з’явилося перо, видерте з хвоста страуса. Як же повинен пишатися цей птах, у якого їх багато і до того ж власних?!

*

— Моя дружина надзвичайно уважна! Коли у мене боліли очі і вона почула від лікаря, що зелений колір корисний для очей, вона одразу замовила собі новий зелений костюм.

*

Не судіть людину по одягу — адже вона могла вкрасти його!

*

— Вам до лиця цей капелюх! Біле перо молодить вас, у крайньому разі, на десять років.

— Тоді додайте ще одне перо!

*

Хвора. Лікарю, я не знаю, що у мене. Жахливо тяжка голова, наче щось давить. Допоможіть мені порадою…

Лікар. Зніміть ваш капелюх…

*

Дружина показує чоловікові новий журнал мод.

— Цього року чоловіки носитимуть сорочки без ґудзиків

— Чудово! Виходить, я вже п’ятнадцять років одягаюсь за останньою модою

*

— Що це у вас пальта продають без кишень?

— Це для того, щоб злодій в кишеню не поліз. Остання мода!

*

У магазин заходить огрядна жінка:

— Я хотіла б подивитися на купальний костюм, який би мені пасував.

Продавець. – Я теж.

*

— Була б ота модниця моєю дочкою, я б їй показав…

— Я хочу тебе розсмішити — то ж справді наша дочка, ти її просто не впізнав!

*

До хірургічної клініки віденського професора Теодора Більрота, де робили найскладніші пластичні операції, прийшов старезний пацієнт. Вказавши на спотворений ніс, він попросив зробити йому штучного носа.

— Скільки вам років? — запитав старого Більрот.

— Вісімдесят два,— відповів пацієнт.

— І ви згодні в такому віці витримати складну операцію? — здивувався хірург.

— А чому б ні? — сказав старий.— Мій дід прожив сто двадцять два роки, батько — сто двадцять чотири. Чому ж я маю принаймні ще сорок років ходити з отаким носом?

*

— Оце котикове манто дуже симпатичне. Скажіть, воно не боїться дощу?

— Місіс, хіба ви бачили коли-небудь морського котика з парасолькою?

*

Він до того поважав правила хорошого тону, що навіть у себе вдома приймав ванну тільки в трусах.

Федір Маківчук

*

Дружина. Тільки тепер я дізналася, що діамантова стяжка, яку ти мені подарував до весілля, фальшива.

Чоловік. Точнісінько, як твоє золоте волосся.

*

Чоловік. Будь мужня! Якщо я загину під час полювання на вовків, ти зможеш сказати, що твій чоловік не був боягуз!

Дружина. Ох, як я боюсь!.. Мені так не личить жалоба…

*

Вбрання — передмова до жінки, а іноді і ціла книга.

Нікола Шамфор

*

— Як?! Ці сукні— останній крик моди — і ваш чоловік не купив вам їх?!

— Це тому, що передостанній крик моди — капелюшки — був ще гучніший і чоловік тепер зовсім оглух.

*

— А Марія Миколаївна займається живописом.

— Звідки ти знаєш?

— По її обличчю.

*

Кравець пошив професорові штани, але той зауважив, що вони надто вузькі, і відмовився їх узяти.

— Але ж це остання мода,— сказав кравець,— не можна відставати від свого часу.

— Змилуйтеся,— заперечив професор,— як же мені гнатися за віком у таких вузьких штанях?

*

Мати. Пий більше молока, і в тебе буде завжди гарний колір обличчя.

Донька. Навіщо мені штучний спосіб? У мене є пудра і помада.

*

Петро І помітив при французькому дворі придворного, який щодня з’являвся в одязі нового крою.

– Мабуть, цей дворянин невдоволений своїм кравцем,— сказав Петро І.

*

— Куди ти біжиш?

– Та ось купив дружині капелюх і хочу встигнути додому раніше, ніж зміниться мода.

*

Дружина. Як я люблю тільки-но одягнутий в листя ліс. А ти?

Чоловік. Ще б пак! Це єдиний одяг, який люблять жінки і за який не доводиться розплачуватися чоловікам!

*

Зробила заради нього шестимісячний перманент, а він по кинув її через місяць.

Еміль Кроткий

*

Хто відмовився від надмірностей, той позбавився нестатків.

Еммануїл Кант

*

Продавець жінці, що приміряє каракулеве манто:

— Ви ніби народились у каракулі!

Еміль Кроткий

*

Якось посперечалися чоловіки, у кого більше темпераменту: у блондинок чи в брюнеток?

— Зверніться он до тієї дівчини,— зауважив хтось,— вона була і блондинкою і брюнеткою!..

*

Велике декольте однієї худорлявої та миршавої дами банкір Л. назвав непокритим дефіцитом.

Юліан Тувім

*

— Чому скромність вважається кращою прикрасою жінки?

— Тому, що це єдине жіноче вбрання, яке не можна закласти в ломбард.

*

— У тебе красива сукня.

— Це чоловік подарував на тридцятиліття.

— Дивіться, скільки років — і не вийшло з моди!

*

— Пробачте за мою настирливість, але я, як агент страхування, захопився вашим капелюхом. Він такий чарівний і красивий, а головне — у ньому стільки колосків, квітів, злаків, що я порадив би вам застрахувати його від граду.

*

У Бу Адама було дуже некрасиве обличчя. Один з його друзів сказав йому, жартуючи:

— Нікому в світі я не співчуваю так, як твоїй дружині.

— Якщо ти побачиш мою дружину,— сказав Бу Адам,— то співчуватимеш мені.

*

— Я в захопленні від вашого костюма!

— Невже?! А я в захопленні від вашого смаку!

*

Одна дама переміряла з півсотні капелюшків, поки знайшла собі до лиця.

— Оцей я беру. Скільки він коштує?

— Нічого, мадам,— відповів продавець.— Він був у вас на голові, коли ви прийшли до нас.

*

У крамниці жіночих капелюшків.

Чоловік. Ну візьми ось цей!

Дружина. Та що ти кажеш, такі капелюшки вже ніхто не носить.

Чоловік. Ну то візьми тоді ось цей.

Дружина. Як — цей?! Та в них же всі ходять!

*

Американка прийшла в косметичний кабінет. Лікар зробив їй старогрецький профіль, розгладив зморшки на обличчі, усунув подвійне підборіддя та зменшив наполовину рота.

*

Мати. Ганно, візьми капелюх, підемо на прогулянку.

Ганна. А руки помити чи взяти рукавички?

*

Найбільшим доказом жіночої приязні буває принесення моди у жертву.

П’єр Буасі

*

У вітрині одного з нью-йоркських салонів краси виставлена така об’ява:

“Після трьох сеансів у нас ви набудете вигляду вашої дочки, а після шести — вашої онучки.

Надалі сеанси продовжуватимуться тільки під вашу особисту відповідальність.”

*

Вона не чекала милостей від природи — вона сама брала їх у косметичному магазині.

Василь Підмайстрович

*

— Не лякайтеся, дітки! Це я — ваша люба матуся. Я просто купила собі новий капелюшок.

*

— Я чула, ти збиралася одружитися з Джорджем?

— Я розірвала з ним усякі стосунки.

— Що ж сталося?

— Коли він довідався, скільки коштують мої туалети, він покинув мене і зробив пропозицію моїй кравчині.

*

У салоні мод клієнтка, що приміряє коштовний туалет, звертається до продавщиці:

— Я візьму цю сукню, хочу тільки мати певність, що, коли вона не сподобається моєму чоловікові, ви не приймете її назад.

*

Вельзевул запитує якось диявола, чого це він так радіє, а той відповідає:

— Допіру прибула одна, а я замкнув її в кімнаті, де повно нових капелюшків, але нема навіть скалки дзеркала.

*

Напис на дверях косметичного салону:

— Ласкаво просимо! Нас ніщо не лякає!

*

Дружина демонструє чоловікові новий абажур.

— А справді красивий? Я заплатила за нього два долари!

— Ну, якщо ти одягнеш його, коли ми підемо до театру, тоді краще я піду сам.

*

Мода — жіночого роду, а тому в неї свої примхи.

Карл Вебер

*

Крик моди замовк, але ще довго звучала луна.

*

Покоївка. Мадам, з хазяїном удар!

Хазяйка. О боже! Де він?

Покоївка. В холі. Лежить непритомний. Біля нього якийсь аркушик паперу. А на столі велика коробка.

Хазяйка. Біжімо, це принесли мій новин капелюх!

*

У кінотеатрі.

— Зніміть, будь ласка, ваш капелюх! Я заплатив дві марки за свій квиток і хочу щось побачити!

— А я за свій капелюх заплатила двадцять марок і хочу, щоб його всі бачили!

*

— Як тобі подобається моє нове плаття?

— Чудесне! Твоя кравчиня так шиє, що і на тумбі добре сидить!

*

Об’ява на косметичному інституті суворо попереджала чоловіків:

«Не фліртуйте з кожною вродливою жінкою, яка виходить з цих дверей, бо ви не гарантовані, що це не ваша власна дружина».

*

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.