КНИГА ВЕСЕЛОЇ МУДРОСТІ. ОХ, ЦІ ЖІНКИ.
*
Від любові до жінки народилося все прекрасне на землі.
Максим Горький
*
І німий, упадаючи біля уцінки, хоче багато чого сказати.
Народна мудрість
*
Усе солодке має домішок гіркості.
Марк Марціал
*
Часто трапляється, що після того, як жінка віддала ключ від свого серця, вона другого ж дня міняє замок.
Шарль Сент-Бев
*
Хіба жінка — це тільки обличчя?
Назим Хікмет
*
– Навіщо ви мене викликали на побачення, якщо вже одружені?
– А навіщо ж ви прийшли — адже ви ще незаміжня?
*
— Ваше ім’я?
— Аглая Сидорівна.
— Скільки років?
— Шістдесят чотири.
— Заміжня?
— Ще ні…
*
— Вельмишановна Надіє Володимирівно, для вас я готовий забути все на світі!
— Ну, так забудьте, будь ласка, також і мене.
*
Вродливий юнак сидів за лаштунками театру біля славетної актриси. До них підійшов відомий фінансист і пошепки мовив:
— Чи не погодитеся ви взяти 600 луїдорів і подарувати мені за це вашу ласку?
— Пане,— відповіла актриса, показуючи йому на юнака.— Я сама вам дам 800, якщо ви прийдете до мене завтра вранці з таким вродливим обличчям, як ось у нього.
*
Жінки віддають дружбі лише те, що позичають у кохання.
Нікола Шамфор
*
На пляжі чується жіночий зойк:
— Рятуйте, допоможіть, потопаю!.. Та ні, не ви, он отой блондин у червоних трусиках!..
*
Дружина дорікала чоловікові:
— Ось до шлюбу ти мене запевняв, що заради мене охоче помреш, а тепер навіть не хочеш застрахувати своє життя.
*
— Яке ваше соціальне становище?
— Дружина доктора медицини…
*
— Скільки тобі років?
— Не питай, коли я зайнята іншим, інакше я можу сказати правду.
*
— Петю, якби ти знав, як я тебе люблю!.. Як я нудьгувала за тобою, коли ти поїхав… Я так багато про тебе думала, що, увійшовши у твою кімнату, уявила, що на гачку висить не твій халат, а ти сам. І ти не можеш собі уявити, як я зраділа!
*
— Я дуже хвилююся: йде сильний дощ, а моя дружина пішла без парасольки.
— Дрібниці, вона сховається у будь-якій крамниці.
— Ось це мене і хвилює.
*
— Куди ти поспішаєш, Петре Петровичу?
— До ювеліра і направника.
— Ну? А що таке у вас?
— Не кажіть: і дружина, і рояль розладналися.
*
Жінка живе тільки тоді, коли вона кохає, а кохає вона все життя.
*
В саду гуляла чарівна жінка. Юнак побачив її і сказав:
— Зараз я прийду до тебе!
— Ах ти ж безсоромнику! —закричала вона.— Та як же ти пройдеш сюди? Тут немає проходу. Хіба що обійди сад з північного боку!
*
— Я просто не розумію, чого тебе так хвилює цей любовний лист. Що ти хочеш від мене? Коли я виходила за тебе заміж, ти на моє запитання: «Чи кохаєш мене?» —відповів: «Вас кожен повинен кохати…» А тепер це тобі не подобається.
*
У жінки запитують:
— Скільки вам років?
— Тридцять.
— Але ж ви минулого року говорили так само.
— А я від своїх слів ніколи не відмовляюся.
*
Якби можна було перетворити людську мову на електричну енергію, то п’ятьох сусідок вистачило б на освітлення цілого міста.
*
Чоловік. Листи, які ми одержуємо від нашого сина з Африки, стають дедалі коротшими.
Дружина (зітхаючи). Хто знає, можливо, хижаки наполовину з’їли нашого Ваню!
*
— Ви, мабуть, вважаєте мене за непорядну жінку, якщо насмілилися запропонувати мені їхати з вами до ресторану.
— А ви що, вважаєте мене за непорядну людину, якщо думаєте, що я поїду з непорядною жінкою?
*
— Ох, якби батько купив мені намисто з перлин, яке я бачила!
— Це погана прикмета: перлини — це сльози.
— Так, коли їх не купують.
*
Були приклади, коли жінки, гуляючи добре знайомими доріжками, все ж таки ставали на хибний шлях.
*
— Як ви смієте вихвалятися, ніби користувалися моєю прихильністю?
— Я не вихваляюсь, я каюся.
*
Бу Адам був сторожем у однім мохалі. Якось прийшла до нього жінка і забажала взяти будинок в оренду.
— У нашому мохалі самітним жінкам будинки не здають,— сказав їй Бу Адам.
— Не бійтеся,— відповіла жінка,— я жодної хвилини не залишуся сама.
*
— Вірити чоловікам? Ні! Всі чоловіки обманщики!
— Це ж чому?
— Аякже! Скільки з них клялися мені в коханні, а тим часом одружився зі мною тільки один.
*
— Так несподівано помер і залишив удовицю двадцяти п’яти років.
— Пробачте, мені всього лише двадцять два роки,— ридаючи, відповіла вдовиця.
*
Почувши, що її називають жінкою бальзаківського віку, вона нервово запитує:
— А скільки років цьому Бальзакові?
Еміль Кроткий
*
— Ксенія Тарасівна така невтішна після смерті чоловіка, що, граючи на роялі, б’є тільки по чорних клавішах…
*
— Коли я виходила заміж, мій чоловік був старіший за мене на десять років.
— А тепер?
— Ну, тепер різниця, звичайно, збільшилася. Тепер між нами років тридцять чи сорок.
*
— Що за жахливі люди! Сьогодні за мною знову хтось ішов! Я, звичайно, і не глянула на зухвалого… Це була струнка молода людина з темними вусами і великими блакитними мрійними очима.
*
Коли я лаю жінок, мені завжди заперечують:
— А все-таки якби не було жінок, то й чоловіків не існувало б на світі… Дивне заперечення! Наче жінки могли б появитися на світ, якби не було чоловіків.
*
У товариському колі зайшла мова про те, яка різниця між падінням і нещастям. Один відповів:
— Якщо йде, наприклад, вулицею моя теща і, спіткнувшись об камінь, впаде на тротуар, це — падіння, а якщо підніметься — це вже буде лихо.
*
Юнак, який не знає, що купити своїй дівчині на день народження, запитує в матері:
— Мамо, якби тобі було сімнадцять років, який би ти хотіла мати подарунок?
— Нічого більше.
*
Жінки у коханні подібні до смерті: вони з’являються некликаними і не приходять тоді, коли їх кличуть,
*
— Завтра у молодої Воцикової весілля. Її майбутній чоловік — ясновидець.
— Ви гадаєте, він справді може передбачати майбутнє?
— Що ви? Хіба він тоді з нею одружився б?
*
Зрадлива жінка та, яка вже не любить; легковажна та, яка вже любить іншого; пустотлива та, яка не знає, чи любить вона і кого любить; байдужа та, яка нікого не любить.
Жан Лабрюйєр
*
Вона заговорювала йому вставні зуби.
Еміль Кроткий
*
Сходячись разом, чоловіки один одного слухають, а жінки — оглядають.
*
— Чого це ви так поспішили вийти заміж, адже ще жалоба не скінчилася?..
— Ох, і справді… Яке нещастя.. Ну, наступного року буду обачливіша.
*
— Люба, забудьмо вчорашню сварку! Подивися, які я тобі сережки купив!
— Після такого зухвальства, яке ти мені вчора вчинив, я чекала від тебе значнішого подарунку.
*
Він. Знаєш, Танечко, ти дуже схожа на нашу бабусю.
Вона. Фе, як ти завжди говориш?! Вона ще може бути подібна до мене, але я до неї — ніколи!
*
— Яке найбільше покарання за двоєжонство?
— Дві тещі!
*
Чоловіки говорять про жінок, що їм заманеться, а жінки роблять з чоловіками, що їм завгодно.
Софія Сегюр
*
— Віра Петрівна — свята жінка!
— Гм… так… Вона і чоловіка свого зробила великомучеником.
*
— Ну, як живе Марія Іванівна?
— Ох, і не питайте! Її жахливий чоловік так часто зраджує її, що вона, нещасна, навіть не знає, від кого в неї діти.
*
Сваха. І чому це тобі, серденько, наречений не подобається?
Наречена. Та в нього ноги короткі.
Сваха. І чого там короткі. До землі ж дістають — і слава богу.
*
— Скільки років ви заміжня?
— Взагалі чи в цьому випадку?
*
Чоловік (дружині). Ну, Галочко, можеш їхати — тепер буде міцно!
Жінка. Як? Уже готово? Дивовижно! Поки ти був нареченим, ти прив’язував ковзани удвічі довше, ніж зараз!
*
Хатнє життя мертве без жінки. Побут холостяка — це бал без музики, картина без освітлення, квітка без запаху.
*
Мати. Я забороняю тобі раз і назавжди відповідати на люб’язності молодих людей.
Дочка. Що мені робити, мамо, коли вони упадають за мною?
Мати. Надсилай їх до мене.
*
Просто дивовижно, як за одну мить моя дружина помічає найменше безладдя в чужій квартирі!
*
— Чого ти за ним плачеш? Адже за весь час він нічого тобі не подарував:
— Та мені шкода не його, а змарнованого часу.
*
Коли чудові жіночі очі затуманені слізьми, чоловік перестає ясно бачити.
— Якби ваш покійний чоловік дізнався, що ви збираєтесь вийти заміж удруге, він би перевернувся в домовині.
— Не думаю, голубонько. Дуже вже він був ледачий за життя.
*
— Ти чому так пізно приходиш додому?
— Я купував годинника!
— А де ж він?
— Відстав…
*
Професор психології британського університету в Манчестері Джон Коен недавно опублікував висновки своїх дослідів швидкості мови жінок і чоловіків. Виявилося, що за 30 секунд жінка вимовляє 80 слів, а чоловік 50; за 60 секунд — жінка 116, чоловік — 112. Різниця помітніша на відрізку часу у 120 секунд: чоловік — 182, жінка — 214.
Професор Коен пояснює це явище у даному випадку тим, що жінки багато займаються дітьми, і тому змушені швидко реагувати на вчинки і запитання своїх чад, що в свою чергу вимагає вправніше використовувати «засоби спілкування».
*
Якась жінка захоплено розповідала любовну історію і раптом, помітивши, що вона в запалі зайшла у подробицях надто далеко, обірвала розповідь.
— Е, ні, голубонько,— зауважили їй,— ви щось приховуєте, мабуть, таке, що не можна показати.
— Після цього ви скажете, що я одягаюся, аби приховати, що у мене негарна фігура! — заперечила жінка.
*
— Дивно! Ви ще такий молодий, а вже втретє удівцем стали. Чим ви це пояснюєте?
— Розумом, тільки розумом! Жодній своїй дружині я не заперечував, і це так дратувало їх, що вони визнали за краще навіки покинути мене.
*
— Надіє Панасівно, вчитель музики дозволяє собі цілувати вашу дочку!
— Можливо! Але він ніколи не дозволяє цього під час уроку!
*
Похилого віку вдовиця доводила, що їй тільки сорок років і посилалася при цьому на свого давнього приятеля, який одного разу сказав:
— Це цілковита правда, протягом 10 років весь час чую, що вам сорок років.
*
— Ви кажете, що ви міське господарство ведете за трипільною системою. Я не зовсім вас розумію.
— У мене заступник, секретар і технік, усі три жінки,— Полі.
*
— Дядю, поздоров мене: виходжу заміж за ювеліра.
— Значить, у вас шлюб з любові: ти завжди любила коштовності.
*
— Скажи, Лізо, знайшла ти в своєму чоловікові ідеал, який шукала?
— Ні.
— Що ж ти робиш тепер?
— Продовжую шукати.
*
— Третього дня на вечорі я дуже застудилася: спочатку розмовляла з дослідником Африки, а потім з полярним мандрівником.
*
Жінка вважає, що на кожне питання є два погляди: її і помилковий.
*
Якийсь чоловік зустрів на вулиці приятеля з забинтованою головою.
— Що з тобою?
— Бачиш, я зіткнувся з літаючим блюдцем.
— Не може бути! Де ж це?
— У себе вдома.
*
— Ганна Василівна завжди ходить як громовиця.
— Це правда! Зате її чоловікові доводиться бути громовідводом.
*
Порядна жінка не помічає, коли помічає, що її помічають.
*
— Ви для себе вибираєте дарунок?
— Ні, для Семена Івановича.
— Браслет для чоловіка?
— Так… Цей браслет він подарує мені.
*
— Я бачу, ви напрочуд охайні. Ви навіть говорите винятково чистісіньку брехню.
*
— Я можу бачити директора?
— А хто ви — представник заводу, інкасатор чи знайомий?
— І те, і друге, і третє.
— В такому разі директор на нараді, він поїхав на два тижні, і я зараз йому про вас доповім.
*
Він. У твоєму листі багато орфографічних помилок.
Вона. Можливо. У мене було дуже погане перо!
*
— Скільки разів я попереджала тебе, щоб ти при сторонніх не говорив, чого не знаєш. А сьогодні ти говорив про Рішелье так, ніби це вино…
— А хіба ні?
— Звичайно, ні! Це ж сир!
*
— Ви поспішаєте, люба, як на пожежу!..
— А ви вже запалюєтесь?
*
Епітафія на могилі місцевої кумасі:
«Тільки луна могла зробити так, щоб за нею не лишилося останнього слова…»
*
Розумні жінки люблять, коли заради них роблять дурниці, особливо дорогі. Тільки вони люблять при цьому не того, хто робить ці дурниці, а зовсім іншого.
Іван Гончаров
*
— Якого щастя ви чекаєте в наступному новому році?
— Я не матеріалістка. Мої бажання дуже скромні: я б хотіла мати тільки… нове прізвище.
*
Скільки одиноких чоловіків мріють про гарну дружину. А скільки одружених!..
*
Якийсь залицяльник говорив жінці, що він за все своє життя знав тільки двох цілком досконалих жінок…
— А хто ж друга? — запитала його співрозмовниця.
*
Дружину Ейнштейна запитали, чи розуміє вона теорію відносності.
Трохи подумавши, вона відповіла:
— Ні, я не розумію її. Але для мене найважливіше те, що я розумію самого Ейнштейна.
*
Жінки не прощають чоловікам помилок, які вони самі зробили.
*
Наречений говорить американській кінозірці:
— Поклянися, що ти одружуєшся зі мною не тільки через мої 500 мільйонів.
— Клянуся! Я одружилась би з тобою, якби ти мав навіть 100 мільйонів.
*
Лікар звертається до пацієнта:
— Що примусило вас плигати з шостого поверху?
— Брехня жінки!
— Мужчина повинен мати характер,— сказав лікар,— не треба було відразу плигати з вікна.
— Треба було! Вона обдурила мене: сказала, що в неї немає чоловіка!
*
Дружину Піфагора Теано запитали:
— Коли за ритуалом жінка вважається очищеною від мужчини?
Теано відповіла:
— Від власного — відразу, від чужого — ніколи.
*
— Цікаво, чому в чоловіків волосся випадає раніше, ніж у жінок?
— Тому, що їм більше доводиться чухати потилицю.
*
Жінка, в якої помер чоловік, весь час ходила біля покійника і махала на нього віялом. Хтось із відвідувачів запитав, навіщо вона це робить. Удовиця, витираючи сльози, відповіла:
— Покійник перед смертю наказував мені, щоб почекала виходити заміж доти, доки його тіло охолоне.
*
Один чоловік одружився із старою жінкою. Коли її привели до нього в дім, він, побачивши на її обличчі зморшки, запитав, скільки їй років. Вона відповіла: 45 чи 46. Тоді чоловік нагадав їй, що в шлюбному свідоцтві було зазначено 38, і почав її умовляти, щоб вона сказала правду. Але жінка твердила одне й те саме. Тоді чоловік узяв шматок тканини і сказав:
— Треба накрити сіль у бочці, щоб її не з’їли пацюки.
— Ну й сміхота! — вигукнула жінка.— 68 років живу на світі і ніколи не чула, щоб пацюки їли сіль!
*
Епітафія на могилі жінки:
«Вона мріяла, щоб її дочка знайшла собі кращого чоловіка, ніж був її власний, і шкодувала, що її син не зможе знайти собі таку ж гарну дружину, яка була в його батька».
*
У законознавця, що досконало знав свою науку, була надзвичайно розумна дружина.
Одного разу законознавець побачив, що його дружина вилазить на дах по драбині. Коли вона добралася до середини, законознавець крикнув:
— Вилізеш — дістанеш розлучення; спустишся — дістанеш розлучення; залишишся на місці — теж дістанеш розлучення.
Почувши це, дружина сплигнула з драбини. Законознавець віддав хвалу її розуму і сказав:
— Тепер я знаю, що ти можеш вирішувати найскладніші питання так само добре, як я сам.
*
— Раїсочко, ти ж носиш обручку не на тому пальці!
— Я вийшла заміж не за того чоловіка…
*
Чоловік з великим носом сватався до жінки і, хвастаючи, говорив:
— Я чоловік не легковажний, терплячий, до труднощів звиклий.
— Так, якби ти не був терплячий, до труднощів звиклий, навряд чи зміг би сорок років носити такий ніс,— відповіла вона.
*
На автоперегонах для жінок:
— От добре, що ти мене наздогнала! Скажи, справді Марія та Костя розлучаються?!
*
— Скільки б ви мені дали років?
— У вас їх і без того досить, навіщо я буду вам додавати!
*
Чоловік помирав. Сумніваючись у вірності своєї дружини, він казав їй:
— Ти бачиш, я помираю. Признайся ж тепер, перед смертю, відверто: ти мене зраджувала?
— Ага… добре ж, якщо помреш, а якщо ні?..
*
Жінка — своєму чоловікові:
— Треба віднести листа на пошту.
— Так, але дощ ллє як з відра! Погода така, що добрий хазяїн собаку не вижене.
— Ну й що ж?! Я не прошу тебе брати з собою собаку.
*
Конферансьє:
— Якщо дами дозволять, я трішки пожартую!
*
— Слухай, розкажи ж мені докладніше про ту історію із Зосею.
— Докладніше не можу, бо вже й так розповіла тобі більше, ніж сама чула.
*
Дві жінки розмовляють про свою приятельку:
— Три речі мені в ній не подобаються.
— Які саме?
— Її підборіддя..
*
— Чоловікові дали погану квартиру… довелося міняти…
— Квартиру?
— Ні, чоловіка.
*
— Вчора я бачив твою дружину, але вона не помітила мене.
— Знаю, вона мені казала про це.
*
— Твоя дружина все ще скаржиться на нерви?
— Ні, лікар сказав їй, що нервозність — ознака старості.
*
— Хто розумніший — чоловік чи жінка?
— Я ніколи не бачила, щоб жінка бігала за дурним чоловіком тільки тому, що в нього гарні ноги.
*
Є чоловіки, які красномовністю перевершують жінок, але жоден з чоловіків не володіє красномовністю жіночих очей.
Карл Вебер
*
У дівчини запитали, скільки років її матері.
— Їй-богу, не знаю,— відповіла та,— мати кожного року зменшує собі по року, так що скоро я буду старіша за неї.
*
Молодий, придуркуватий франт, сідаючи між письменницею Анною Сталь і красивою жінкою Рекам’є, сказав дамам:
— Я займаю місце між розумом і красою!
— Хоча не маєте ні того, ні іншого,— підхопила А. Сталь.
*
— Зараз друга година, мій дорогий. Я збігаю на десять хвилин до сусідки.
— Іди, моя куріпочко, та не забувай, що о восьмій у нас вечеря.
*
Вісімдесятилітню жінку питають:
— Чому ви не носите окулярів?
— Я б носила, та мій чоловік говорить, що вони мене роблять старою.
*
— Я виходжу заміж за Анрі.
— Бідний, він так хотів бачити в тобі друга…
*
— Ти їдеш за кордон? Хіба ти хвора?
— Я ні, але чоловік.
— Але ж твій чоловік залишається тут і ти їдеш сама?
— Ох, чи не все одно!..
*
— Ви кажете, вашому синові 4 роки. А ваш чоловік помер 6 років тому… Як же так? Дивно!
— Я й сама до цього часу дивуюся!
*
Одна жінка розповідала в товаристві, як якийсь коханець, коли не було чоловіка, потрапляв до спальні жінки, яку він дуже любив.
— Коли вони були удвох,— казала вона,— приїхав чоловік і почав стукати у двері спальні. Уявіть собі моє становище в цю хвилину…
*
— Я б хотіла купити добрий приймач, тільки обов’язково короткохвильовий. У нас, знаєте, зовсім малогабаритна квартира.
*
Зустрічаються дружини музикантів.
— Ти знаєш, яка гра природи?! Мій чоловік грає в дуеті, і в мене народилася двійня.
— О господи! — вигукнула друга.— Я пропала! Мій чоловік грає в квінтеті!..
*
— Твій чоловік такий гарний… На твоєму місці я б ніколи не зраджувала його так…
— А як? Хіба ти знаєш інший спосіб?
*
Жінка звертається до шпика:
— Я хочу, щоб ви уважно стежили за моїм чоловіком і цією жінкою. Потім скажіть мені, що вона в ньому знайшла.,
*
Королева — це жінка, що керує державою, коли немає короля, і керує державою, коли король… є.
Юліан Тувім
*
— Чому жінки привертають увагу більше красою, ніж розумом?
— Тому що дурні чоловіки рідко коли бувають сліпими.
*
Казимира Вурстера, відомого дослідника в галузі хімії паперу і органічних солей, відрекомендували одній дамі.
— Але, пане професоре, нас знайомлять уже втретє!
— Але ви кожного разу в іншій сукні,— сказав Вурстер.
Коли вчений розповів про цей випадок вдома, жінка образилася:
— Ти помітив, що дама була в іншій сукні? У мене ти цього ніколи не помічав!..
*
Ключ від автомобіля підходить майже до всіх жіночих сердець.
*
— Сам не знаю, що купити дружині на день народження!
— Запитай у неї.
— Що ти! Де ж мені взяти стільки грошей?
*
Міліціонер зупиняє машину. Водій — жінка.
— Чому ви підвищуєте швидкість? Їдете дев’яносто кілометрів на годину!
— Що ви, що ви! Адже я тільки п’ятнадцять хвилин, як виїхала.
*
Людину затримали саме тоді, коли вона вилазила через вікно.
— Ви пограбували квартиру! — вигукнув міліціонер.
— Та ні, моя дружина натирає підлогу в кімнатах!
*
Не можна визначити вік жінки та музики.
Олівєр Гольдсміт
*
Молодий чоловік іде селом. Побачивши літню жінку, він питає:
— Бабусю, скажіть, будь ласка, як скоріше потрапити до лікарні?
— А ти скажи мені ще раз «бабуся» — і відразу там опинишся!
*
Реєстратор питає у жінки:
— Незаміжня?
— Так, двічі.
*
Французька альпіністка Іветт Воше — перша в світі жінка, яка здійснила сходження на раніш неприступний північний схил Маттерхорну. Але й знаменита альпіністка була передусім жінкою. Перша її фраза після походу була:
— Мені треба піти в перукарню, я маю жахливий вигляд!
*
— Власне кажучи, тільки після шлюбу дізнаєшся, що таке справжнє щастя.
— Так, але тоді вже буває дуже пізно.
*
Кожного разу, коли за дверима починався якийсь гамір, місс Браун прокидалася з переляку і будила чоловіка.
— Чуєш, там злодії! — шепотіла вона, завмираючи від жаху.
Нарешті після багатьох таких ночей у чоловіка урвався терпець і він пояснив:
— Гадаю, що там нікого немає! Злодій завжди орудує в абсолютній тиші.
З того часу міс Браун будить чоловіка, коли за стіною абсолютна тиша.
*
Немає нічого дивного, що жінки ніколи не мають часу. Подивіться на їхні мініатюрні годиннички!
Юліан Тувім
*
— Чи є на світі така жінка, яка б добре говорила про свого чоловіка?
— Так, є. Та, котра розповідає про нього своєму другому чоловікові.
*
— Я не піду заміж, поки мені не сповниться тридцять років.
— А мені не сповниться тридцяти років, поки я не вийду заміж.
*
Слон славен палкістю, вода — квітами лотоса, ніч — повним місяцем, кінь — швидкістю, палац — частими святами, збори — освіченими людьми, сім’я — гарним сином, промова — ясністю, а жінка — гарною вдачею.
Індійська мудрість
*
Моя дружина — вчений муж.
*
До англійського хіміка Роско, який щойно закінчив популярну лекцію про добування барвників з вугілля, підійшла одна слухачка і, подякувавши йому за цікаву лекцію, додала:
– Тепер я принаймні знаю, звідки береться таке різноманітне забарвлення у квітів.
— Але я нічого не говорив про квіти, пані,— здивувався хімік.
— Зате ви говорили про фарби з вугілля,— заперечила дама,— а вугілля під землею багато, так що квітам є з чого виробляти барви.
*
Екскурсовод звертається до групи туристів:
— Якщо дами на хвилину замовкнуть, можна буде почути страшенне ревіння Ніагарського водоспаду.
*
Не перевищуючи віку в сорок років, вона зуміла дожити до глибокої старості.
Януш Осенка
*
Мужчина позивався з вродливою жінкою, і прийшли вони обоє до суду.
— О суддя,— сказав мужчина,— докази мої такі ж очевидні, як полум’я світильника.
Суддя ж, зачарований вродою жінки, відповів йому:
— Погаси свій світильник — сонце зійшло.
*
— Отакі, матінко, лихі люди: як напало на мене семеро перекупок, то ледве одгризлася.
Українська приказка
*
— Я гадаю, люба, що ти не віриш казкам, які розповідає твій чоловік, говорячи, що ходить на рибалку. Адже він ще не приніс жодної рибини.
— Ось тому я й вірю!
*
Так жінку бив, що сам насилу втік.
Українське прислів’я
*
— Мене цікавить ця пральна машина. Прати на ній не важко?
— Ні, ні. Зовсім легко.
— Тоді я купую. Це полегшить працю мого чоловіка.
*
Жінка запалює чоловіка на великі подвиги, здійснення яких потім сама утруднює.
Олександр Дюма-син
*
Тигра ловлять у лісі, птаха — у небі, рибу — в річці, але не можна спіймати легковажне серце жінки.
Індійська мудрість
*
Швейцарське Товариство стійких чоловіків, члени якого одружені 25 років і більше, погодилося відповісти на запитання холостяків. Перше запитання:
«Які жінки найвірніші та найвідданіші: блондинки, брюнетки чи руді?»
Відповідь:
«Сиві».
*
— Ви ж пожили тільки шість місяців у квартирі, чому ж виїжджаєте з неї?
— Я виявила, що в ній немає ванни!
*
Для жінок з некрасивими ногами єдиний порятунок — велике декольте.
Кретя Патачкувна
*
Учора весь вечір думала. Чому? Телевізор зламався.
*
Жінка зійшла з медичних терезів.
— Ну як? — запитав її чоловік.— Більше норми?
— О ні,— відповіла дружина,— якщо вірити таблиці, я просто повинна бути вища на п’ятнадцять сантиметрів.
*
Основна причина розлучень — шлюб.
— Ця фотографія була зроблена, коли я була набагато старішою.
*
— Цей молодий чоловік дуже погано вихований. Поки я з ним розмовляла, він весь час позіхав.
— А може, люба, він хотів щось сказати?
*
Єдиною в Італії жінкою-регулювальницею вуличного руху була двадцятирічна Карла Маффеї.
Але недавно префект місцевої поліції звільнив Карлу: надто вродлива. Шофери і перехожі зупинялися біля її поста, щоб помилуватися дівчиною в білому поліцейському мундирі, на вулиці утворювалися затори.
*
— Не розумію, як до винаходу телефону люди домовлялися, зустрічалися, одружувалися, мали дітей?
*
Епітафія на могилі плетухи:
«Вона, напевно, все ще розповідає святому Петрові новини про своїх сусідів».
*
— Мамо, чому Соломон був наймудрішою людиною на світі?
— Тому, що в нього було багато жінок, які давали йому гарні поради.
*
Жінки, що цілуються, нагадують боксерів, які обмінюються рукостисканням.
Генрі Менкен
*
Епітафія:
«Тут лежить моя дружина. Вона була чутлива, ніжна, розумна і освічена. Якби вона могла говорити, то, безумовно, підтвердила б усе це!»
*
Дві жінки говорять про третю:
— Вона купила чудову білизну, коли йшла до лікаря, і тепер страшенно засмучена, бо лікар попросив показати тільки язик. …
*
— Любий, перед нашими вікнами оселився офіцер. Зроби завіски, щоб він не дивився, коли я буду роздягатися.
— Почекай трохи, може, він сам зробить завіски.
*
Жартівник, побачивши вродливу жінку, сказав їй:
— Чи не дозволиш, пані, поцілувати тебе? Дуже вже хочеться мені дізнатися, хто солодший: ти чи моя дружина?
— Йди запитай мого чоловіка,— відповіла жінка,— він цілував нас обох.
*
— Найгірше з жінками,— говорив поліцай,— ніколи ні в чому не признаються. Одна дама заснула з непогашеною цигаркою, і почалася пожежа. На слідстві вона твердила, що не винна, бо коли вона лягала спати, постіль уже горіла.
*
Чоловік ніяк не може вибрати подарунок своїй дружині. Він звертається до продавщиці:
— Якби ви були моєю дружиною, що б ви хотіли?
— Іншого чоловіка.
*
— Ти засмучуєшся, що товстієш?
— Звичайно, засмучуюсь. Якби я не засмучувалася, я була б ще товщою.
*
Схвильований вчений вбіг до кімнати.
— Мені пощастило встановити зв’язок з марсіянами!
— Дуже мило,— сказала дружина.— А білизну до пральні ти так і не відніс?
*
— Я повинна йому помститися — виходжу за нього заміж!
*
Жінка бере букет троянд від свого залицяльника і каже:
— Час уже тобі перестати захоплюватися ботанікою, а почати захоплюватися мінералами.
*
— Мій чоловік помер одразу після весілля.
— Бідолаха! Довго не мучився…
*
Тільки зубний лікар може сказати жінці: «Прошу закрити рот!» — і не мати від цього ніяких неприємностей.
*
— Подивіться по зірках, що чекав мене надалі в моєму житті.
— А під якою зіркою ти народився?
— Під сузір’ям жінки.
— Що ти кажеш? Немає на небі такого сузір’я!
— Двадцять років тому я був у іншого звіздаря, і він визначив, що я народився під сузір’ям Діви. Невже за двадцять років та діва не стала жінкою?
*
Ішла дурна мати з дурним сином, і добралися вони до колодязя. Колодязь був глибокий, і вода в ньому була чиста і прозора.
Син глянув у колодязь і побачив своє відображення у воді, а потім сказав матері:
— Звідти якийсь парубок виглядає.
Мати теж глянула у колодязь, побачила поруч з відображенням сина своє відображення і сказала:
— Еге, та парубок не сам, а з якоюсь шлюхою!
Алі Сафі
*
Під час інтерв’ю письменницю Агату Крісті запитали, чи мала вона особливі підстави вийти заміж за археолога.
— Так,— відповіла літня письменниця.— Археолог є найкращим чоловіком, про якого можна тільки мріяти. Адже чим більше жінка старіє, тим більше він цікавиться нею.
*
Якась дама вирішила розлучитися зі своїм залицяльником. Зчинилася бурхлива сцена і наприкінці дама пригрозила, що викине його у вікно.
– Ну, що ж,— відповів він,— я можу вийти тим же шляхом, яким стільки разів заходив до вас.
*
— Чому ви ніколи не одружувалися? — запитала літня жінка знайомого холостяка.
— Одного разу я випадково зіткнувся на вулиці з якоюсь дамою. Вона насипалася на мене з лайкою, подряпала мені обличчя, а потім лукаво зауважила: «Заспокойтеся. Я думала, що ви мій чоловік».
*
Розмова двох подруг:
— Учора в гостях я зустріла свого колишнього чоловіка.
— Ну і що ж?
— Я ніколи не гадала, що він такий приємний співбесідник.
*
Чоловік. Чого плачеш? Я від’їжджаю не на цілий рік, а лише на місяць.
Жінка. Знаю я тебе! Кажеш на місяць, а сам за тиждень повернешся…
.
Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.
Коментувати