Говерла – найвища вершина України. Саме тому вона є найпривабливішою та найбільш відвідуваною горою для різноманітними туристами та ентузіастами одноденних прогулянок.

Гора знаходиться на південному сході Закарпатської області, на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей. Колись в цих місцях проходив кордон Польщі та Чехословаччини. Вершина Говерли є невеликим пласким майданчиком, який дає унікальну можливість милуватися навколишнім ландшафтом в радіусі 360 градусів. Поєднання зелених та синіх відтінків віддалених вершин Карпатських хребтів залишає в пам’яті людей, які тут побували, незабутні враження.
Звідси добре видно безліч гірських селищ, струмочків, озер, а також стежок, які віялом сповзають з гір та губляться десь в лісистих схилах.

Сходження на Говерлу має декілька варіантів маршрутів, які починаються як з території Закарпатською, так і Івано-Франківської областей. Проте, найбільш видовищні траси проходять лісовими масивами та гірськими схилами Рахівського району Закарпаття.
Ми рекомендуємо скористатися автодорогою P03 Рахів- Івано-Франківськ. За покажчиком — с.Богдан треба звернути на дорогу місцевого значення Т07-21. Від головної дороги до села Богдан 10.8 км. В центрі села завжди знайдеться місце для безпечного паркування автомобіля. За давніми традиціями тут з повагою відносяться до туристів та любителів природи. До с.Богдан також можна добратися рейсовим автобусом “Рахів-Богдан”.
З центру села і розпочинається наш маршрут. Рухаємося спочатку автомобільною дорогою Т07-21 в західному напрямі, вздовж річки Біла Тиса. Пройшовши 4.1 км досягаємо с.Луги, а через 3.6 км переходимо через міст та повертаємо на розвилці доріг на північ, вгору за течією річки Говерла. В цьому місці, поруч у продуктовим магазином, також можна залишити автомобіль, якщо виникне бажання вкоротити пішу частину маршруту. Далі ґрунтова дорога проходить через контрольно-пропускний пункт лісогосподарства (1 км) розташованого в присілку (хутір) Говерла, тягнеться уздовж струмка, як би копіюючи його русло, і через 3.5 км виводить в урочище Товстий Грунь, на якому затишно розмістився двоповерховий будиночок лісників. Колись цією невеликою річечкою Говерла місцеві лісоруби сплавляли ліс. Сьогодні, в швидких потоках маленьких і великих гірських струмків все ще водитися багатоколірна форель.
Від дерев’яного будиночка лісовозна дорога продовжує своє сходження в північному напрямі серед схилів глицево-листяного лісу, а з поступовим набором висоти, перетинає ялинову лісосмугу та виходить на відкриті схили, порослі кущами ялинника, сосни гірської і вільхи зеленої. Ця частина маршруту закінчується виходом на плоскогір’я, розташоване на гірській дорозі – вододілі, що сполучає г.Петрос та г.Говерла. Туристи називають це місце “Перемичка”(висота 1535 м).
Протяжність лісовозної дороги від лісопункту до “Перемички” – 13 км. Час на проходження цієї ділянки складає зазвичай 5-6 годин. Ця частина маршруту досить приємна для походу. В жарку погоду, від пекучого сонця, а в дощовиту і вітряну пору, від пронизливих поривів вологи і вітру, вас добре вкриє ліс. Тут, на “Перемичці”, досить просторе місце для встановлення табору, ночівлі, привалу. Через 170 метрів знаходиться джерело (вздовж дороги на південний захід). З цього місця добре видно вершини Говерли, Петроса.
Багато туристів зупиняються в цьому місці, щоб переночувати і почати сходження на вершину разом зі сходом сонця.
Від “Перемички” до вершини г.Говерла майже 2 години ходу. Кам’яниста стежка йде на південний схід, через 500 метрів згортає на схід, а через 900 метрів підходить до місця ( висота 1751 м), де стежка роздвоюється: вліво йде на вершину- північно-східний напрям; вправо – в обхід вершини – південно-східний напрям. Наступні 500 метрів стрімкого підйому закінчуються виходом на хребет (1852 м.н.р.м.), який тягнеться зліва на право (з північного заходу на південний схід). Тут же хребтом проходить добре вибита стежина.
Досягнувши вершини хребта, треба повернути направо (уздовж стежки) – на південний схід. З цього місця починається найскладніша, завершальна частина походу на пік Говерли. Останні 600 метрів доводитися долати стрімким схилом, який місцями досягає 45 градусів. У дощову погоду потрібно особливу уважність і обережність, оскільки слизький ґрунт та нестійка кам’яниста поверхня схилу можуть піддати туриста несподіваним випробуванням. І ось Вершина, 2061 метрів над рівнем моря! На невеликій площі Говерли встановлено декілька символів незалежності України, інших видів туристичних знаків. З вершини прекрасно видно увесь Чорногірський хребет, що тягнеться від вершини на південний схід. У протилежному напрямі, на північному заході височіє могутній двогорбий Петрос. За г.Петрос видно хребти Свидовець, Апшинець, Урду-Флавантуч. Прямо на північ розмістився Карпатський національний парк, а на південний захід Карпатський біосферний заповідник.<br /> Спуск з вершини проходить південно-східним схилом гори. Досить складних 800 метрів стрімкого спуску закінчуються на відмітці 1841 м.н.р.м. Досягнувши відносно рівної ділянки стежки необхідно повернути вправо, в обхід гори на південь, і далі в західному, північно-західному напрямі траверсом повернутися до місця злиття стежок (близько 2 км). На ті 1.4 км, що залишилися до контрольної точки “Перемичка” піде не більше 40 хвилин ходу. Зворотня дорога вниз виявиться значно коротшою та легшою..