Маршрут кільцевий (реверсивний), одноденний, в більшій частині проходить лісовими схилами. Протяжність його до вершини гори Бужора 16.7 км. Підвищення від початкової точки (355 м) маршруту складає близько 728 метрів.

Ліс в основному буковий, змінюється березовими гаями і ялиновими смугами. Маршрут проходить через унікальні кам’яні утворення, названі “Смерековий Камінь” і “Розколотий Камінь”, які нагадують формою смереки.

Висота гори Бужора – 1083 метри. Гора Бужора розташована в центрі Закарпатської області. Вершина є великою поляною, оточеною за периметром буковим лісом. З схилів вершини починають своє життя безліч маленьких струмочків, зливаючись на низовині в невеликі річечки. Маршрут перетинатимете лісові поляни та луки, вкриті запашними травами та кущами малини і ожини. У цих місцях багато грибів.
Початкова частина маршруту нескладна, не має стрімких підйомів та природних перешкод. До вершини гори ведуть з десяток стежок і лісових доріг. Завершальна частина маршруту, навпаки, проходить стрімкими схилами, уздовж гірських струмків, кам’янистими ущелинами, через лісові завали і буреломи. Східні схили Бужори не часто відвідують туристи. Маршрут починається з табору “Смерековий Камінь”, розташованого на відстані 4 кілометри від села Осій, Іршавського району. Доїхати до с. Осій можна автомобілем, або маршрутним автобусом з м. Іршава.
Дістатися до Іршави, районного центру, можна, скориставшись автодорогами Чоп – Київ (М 06, Е 573, Е 50) у напрямі міст Львів, Київ (північно-східний напрям). Сіло Осій розташовано на південь від м. Іршава, напрямком до села Ільниця. На самому початку с. Осій треба повернути вліво на північ (за 50 м до автобусної зупинки). Далі, 4 км кам’янистою дорогою належить проїхати околиці села, лісисті місця уздовж річки Синянка до дерев’яного моста.
За мостом, на правому березі річечки розташований туристичний табір “Смерековий камінь”. В околицях табору легко знайти зручне місце для розбиття наметів, парковки автомобіля..
Похід починається ґрунтовою дорогою, яка йде на захід від табору вздовж лісистого схилу (курс 238°). Пройшовши трохи більше двох кілометрів до розвилки доріг (не доходячи до високовольтної лінії електропередач) повертаємо праворуч на стежину, точно на північ (21°), яка сходить вниз до струмка. Після подолання струмка виходимо на дорогу, що проходить із заходу на схід. Повертаємо ліворуч, проходимо 50 метрів дорогою та звертаємо вправо на стежину, що йде вгору вгору (352°). Звідси починається затяжний підйом протяжністю близько 2.5 км.
Спочатку стежка петляє через високі зарості папороті, потім перетинає березовий гай та приводить до молодого букового лісу.
У лісі треба рухатися в північно-західному напрямі (курс 301°), через 500 м вздовж невеликого хребта, усіяного каменями. Далі рухаючись лісовою дорогою (на північ) перетинаємо березовий гай і виходимо на велику поляну. Ліворуч в кутку знаходиться Розколотий Камінь – перший кам’яне утворення. Пройшовши метрів двісті уздовж межі лісу і поляни повертаємо вліво на захід (260°) і спускаємося стрімкими кам’янистими схилами до виходу на лісову дорогу.
На дорозі повертаємо управо, проходимо метрів 150 в північному напрямі і виходимо до урочища Смерековий Камінь. Тут, уздовж струмка тягнеться гряда висотних кам’яних фігур, утворена мільйони років тому в результаті вулканічної активності Землі. З висоти деяких кам’яних вершин відкривається чудовий вид на на долину річки Боржава.
Від Смерекового Каменю стежка йде вгору на північ і закінчується на поляні, з прилаштованими тимчасовими легкими будівлями, призначеними для розташування туристичного кемпінгу. Узявши вліво на захід (курс 245°) входимо в ліс і через декілька метрів виходимо на невелику поляну, яку перетинаємо в північному напрямі. Через 2 км шляху в буковому лісі виходимо на лісову дорогу, що йде на північний-схід. Через 300-400 метрів дорога, перетинаючи ялиновий ліс, виходить на велику поляну, на околиці якої розмістився акуратний дерев’яний будиночок.
Огинаємо дерев’яний будинок, повертаємо вліво і заходимо в ялиновий ліс. Далі, рухаючись в північно-східному напрямі (42°), перетинаємо дві великі луки і через 3.5 км досягаємо широкої просіки, вирубаної декілька десятиліть тому для прокладення трубопроводу. Від початку просіки до вершини гори Бужора близько двох кілометрів. Точно рухаючись стежками та заростями просіки виходимо на найвищу точку г.Бужори, яка відмічена кам’яною гіркою, що складена туристами.
Зворотна частина маршруту коротша за шлях на вершину, проте значно складніша за попередню. Належить йти стрімкими спусками, через завали лісу, кам’яною ущелиною, зарослими лісовими дорогами. Спочатку повертаємося вниз курсом 223°. Проходимо 1.15 км. краєм просіки, потім заходимо в ліс і починаємо спуск азимутом 158°. Через 3 км руху лісом, виходимо на дорогу, повертаємо вправо в південно-західний бік (курс 221°) і спрямовуємося до місця, звідки почався наш похід.