ГЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНИ. ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ.
Територія Закарпатської області розташована у межах південно-західного схилу Карпатської складчастої споруди та Закарпатського прогину.
В геотектонічному аспекті районування північно-східна гірська частина області відноситься до Зовнішніх (Складчастих, Флішових) Карпат. Вона включає в себе серію структурно-фаціальних зон (покривів), що замінюють один одного в напрямку з північного сходу на південний захід: Скибова, Кросненська, Чорногорська, Дуклянська, Поркулецька, Магурська та Рахівська. Зовнішні Карпати складені типовими флішовими утвореннями нижньокрейдового-верхньопалеогенового (подекуди — до низів неогену) віку.
Гори поросли буковими та смерековими лісами, над якими, в привершинних частинах, простягаються зелені виположені альпійські луки (полонини). Надзвичайно мальовничими прикрасами карпатських краєвидів є льодовикові форми рельєфу (цирки, кари, морени з озерними западинами), а також — перлина Карпат — озеро Синевир і декілька більш дрібних озер.
На південному заході Зовнішні Карпати межують з зоною Закарпатського глибинного розлому, що включає зовнішню та внутрішню Мармарошську та Пенінську підзони, стратиграфічний розріз яких характеризується переважанням нефлішових карбонатних та теригенних відкладів віком від тріасу до пізнього палеогену. В цих осадових товщах відмічають прояви мезозойського інтрузивного та ефузивного магматизму.
У рельєфі ця смуга є проміжною ступінню між гірською спорудою Карпат і низовиною Закарпатського прогину. Для неї характерні яскраві ландшафти, що утворені різнобарвними химерними скелями-стрімчаками на фоні смарагдової зелені одвічних лісів, серед яких, подекуди, (район річок Велика та Мала Угольки) можна помилуватися дивовижними природними спорудами — карстовими печерами. Пенінська зона (“шовна”, “коренева”) вирізняється надзвичайно інтенсивною тектонічною подрібненістю, що спостерігається в багатьох відслоненнях і має важливе значення при вивченні тектоніки і геодинаміки Карпат.
Південно-західна частина області відноситься до Внутрішніх Карпат, ранньоальпійські споруди яких переважно поховані під пізньоальпійськими моласами накладеного Закарпатського внутрішнього прогину (Закарпатська низовина). У вигляді невеликого виступу його фундаменту в районі м. Ужгорода на поверхні спостерігаються дислоковані флішові відклади палеогену (зона Підгалля).
На південному сході області відслонюються інтенсивно перем’яті і подрібнені домезозойські (від венду до пермі) метаморфічні утворення Мармароського кристалічного масиву, які місцями перекриті карбонатними і, в меншій мірі, теригенними та ефузивними відкладами тріасу, юри, крейди, еоцену й олігоцену.
Неогеновий Закарпатський внутрішній прогин включає три структурних елементи. Перш за все, це — надзвичайно цікава в геологічному відношенні, вкрита мальовничим лісом вулканічна споруда (пізній сармат-панон), що має назву Вигорлат-Гутинське вулканічне пасмо. Його меридіональна ланка, яка приурочена до Оашського поперечного розлому, розділяє прогин на Мукачівську та Солотвинську депресії. Закарпатський прогин виник внаслідок неогенової тектоно-магматичної активізації Внутрішніх Карпат і характеризується широким розвитком негативних (кальдери) та позитивних (підняття) кільцевих вулкано-тектонічних структур, в які були трансформовані вулканічні споруди того часу.
Закарпатська область надзвичайно багата корисними копалинами. В її межах відомі родовища мінеральних, термальних та прісних вод, різноманітної нерудної сировини, а також п’ять рудних районів: Угольський (ртуть), Бутово-Оленево-Дубриничська смуга (ртуть), Вишківський (ртуть, золото, поліметали), Рахівський (золото, поліметали) і Берегівський (золото, срібло, барит, поліметали, германій). В останньому збереглися і є доступними для спостережень стародавні виробки древніх розробок рудних покладів.
Джерело: Геологічні пам’ятки України: У 3 т. / В.П. Безвинний, С.В. Білецький, О.Б. Бобров та ін.; За ред. В.І. Калініна, Д.С. Рурського, І.В. Антакової. — К.: ДІА, 2006. — Т. І. — 320 с.
Tags: геологія
Коментувати