До змісту

У перші післявоєнні роки велику дослідницьку роботу в галузі лісової типології Українських Карпат проводили науковці Інституту ботаніки АН України, Ужгородський і Чернівецький університети, Львівські сільськогосподарський та лісотехнічний інститути, Український науково-дослідний інститут лісового господарства і агролісомеліорації, Харківський сільськогосподарський інститут та багато інших навчальних закладів і науково-дослідних установ.

Започаткували дослідження з використанням екологічних принципів і теоретичних засад лісотипологічної школи Є.В.Алексєєва, П.С.Погребняка і Д.В.Воробйова такі вчені як Ю.Д.Третяк, С.М.Стойко, С.В.Шевченко, М.І.Косець. Ф.О.Гринь, З.Ю.Герушинський, П.А.Трибун, А.М.Гаврусевич та багато інших.

У цей час проводилась підготовка до першого повоєнного лісовпорядкування карпатських лісів. Стало очевидним, що описова фітоценотична типологія не відповідала екологічній оцінці природної родючості лісових ґрунтів, їх продуктивності та диференційованому веденню лісового господарства.

Труднощі використання лісівничої цитології Алексєєва-Погребняка-Воробйова полягали в тому, що вона була опрацьована для рівнинних лісів України, які за комплексом лісорослинних та кліматичних умов істотно відрізняються від гірських умов Українських Карпат. Тому принагідно буде нагадати, що тип лісорослинних умов і тип лісу П.С.Погребняк розглядав як синоніми, приймаючи до уваги, що в однорідних кліматичних умовах на рівнині відповідному типу лісорослинних умов відповідає одна типоутворювальна порода. У свою чергу, Д.В.Воробйов розглядав тип лісу як кліматичний варіант типу лісорослинних умов, що допомогло застосувати теоретичні принципи екологічної типології у розробці класифікаційних схем типів лісу для окремих регіонів Українських Карпат.

З таких позицій бере свій початок практичне використання і подальший розвиток теоретичних положень і принципів екологічної школи в лісовій типології для гірських лісів, який умовно можна поділити на три етапи.

Перший етап (1954 − 1960 рр.) характерний лісівничими та геоботанічними дослідженнями, які були покладені в основу класифікації типів лісу. На цьому етапі глибокі типологічні дослідження Буковини провів Б.Ф.Остапепко, С.В.Шевченко склав класифікацію типів лісу Горган, а І.П.Федець опрацював класифікацію типів лісу Бескид у межах Львівської області.

Питанням класифікації букових типів лісу Закарпаття, особливо за участю явора, присвятив свої дослідження Ю.Д.Третяк, а колектив наукових працівників Закарпатської лісової дослідної станції опрацював класифікацію типів лісу Закарпаття. Зокрема, Л.М.Гаврусевич описав типи рівнинних лубових лісів, П.І.Молотков − типи дубово-букових лісів. П.С.Каплуновський − типи букових лісів, І.І.Молоткова − типи ялицевих лісів, П.С.Пастернак − типи смерекових лісів та О.В.Чубатий − типи лісів високогір’я.

М.М.Горшенін і О.І.Бутейко уклали цінний ілюстрований визначник типів умов місцезростання для лісів заходу України, в тому числі і для Карпат.

Таким чином, перший етап лісотипологічних досліджень включає синтез вихідної інформації, який завершуються розробкою на науковій основі класифікаційної схеми лісів за єдиною .методикою, тобто класифікацією типів лісорослинних умов і типів лісу Карпат

Другий етап (1960 − 1970 рр.) характерний завершенням і уточненням класифікації типів лісу, виявленням лісотипологічних закономірностей та складанням таблиць для визначення типів лісу. На цьому етапі особливо цінною є розробка основних лісогосподарських заходів на типологічній основі.

Так. П.І.Молотков поглиблює дослідження типології букових лісів, опрацьовує правила рубок головного користування, порадник для проведення рубок догляду за лісом та інші.

С.Д.Гепсірук та Г.Л.Тишкевич детально висвітлюють типологію смерекових лісів, О.В.Чубатий та В.І.Комендар − типологію соснового криволісся Українських Карпат.

Продовжують вивчати типологічні закономірності формування лісів Українських Карпат та їх продуктивність П.А.Трибун, К.К.Смаглюк, О.І.Пітікін. Типологію дубових лісів детально опрацьовує С.М.Стойко, ялинових − К.А.Малиновський і М.А.Голубець та ін.

Важливим наслідком цього етапу є інвентаризація типів лісу на всій площі держлісфонду Карпат. Спеціалізовані експедиції Львівського філіалу “Укрземпроекту”, Чернівецького університету і, головним чином, Українського лісовпорядчого підприємства, провели детальне ґрунтово-типологічне обстеження лісових площ, у результаті якого здійснене картування типів лісу і ґрунтів, визначена їх характеристика з відповідними лісівничими показниками.

Виконання такої небаченої за масштабами роботи стало можливим у результаті глибокого вивчення типів лісу Карпат на засадах лісівничої типології П.С.Погребняка – Д.В.Воробйова, а також наявного ентузіазму з боку виробництва. В свою чергу така робота була зумовлена і диктувалась необхідністю виявлення конкретної площі окремих типів лісу та їх потенціальних можливостей

Третій етап (після 1970 року) типологічних досліджень зумовлений сприятливими умовами для вивчення змісту і оцінки кожного типу лісу та виявлення його потенціальних можливостей, тобто для проведення типологічного аналізу лісів. Такими сприятливими умовами варто вважати наявність нагромадженого фактичного матеріалу за попередні етапи.

Роботи з типологічного аналізу лісів виявились новим етапом розвитку лісової типології, який ставить перед собою мету лісівничої і економічної оцінки лісових угідь. Ідею типологічного аналізу лісів підтримував Д.В.Воробйов, а їх втіленням у життя в окремих географічних районах займались І.В.Туркевич, М Н.Косяков та інші. Особливу роботу в ньому напрямку провів Б.Ф.Остапенко для лісів Північного Кавказу.

Наступна стаття

Джерело: Герушинський З.Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник – Львів: видавництво “Піраміда”, 1996. – 208с.