До змісту

Лісівничо-екологічна типологія має чітко визначену цільову функцію. Це − класифікація лісових ділянок і синтез насаджень в типи лісу для потреб лісового господарства.

В основу створення лісівничої типології покладені праці Г.Ф. Морозова, А.А. Крюденера, Є.В. Алексєєва, яка в подальшому розвинена П.С. Погребняком (1900-1976 рр.) та Д.В. Воробйовим( 1900-1975 рр.) − авторами класифікаційної едафічної сітки і класифікаційної системи екологічної типології.

Остаточно класифікаційна сітка викінчена 1929 року і опублікована у працях Міжнародного лісового конгресу в Стокгольмі (Швеція). Для цього партія ВУПЛа провела ґрунтовні дослідження лісів України, які тривали протягом 1926-1929 рр. У цій експедиції приймали участь П.С. Погребняк як ґрунтознавець, Д.В. Воробйов як геоботанік, В.Е. Шмідт як лісівник та П.П. Кожевніков як геоботанік. Перед комплексною лісівничо-типологічною експедицією, яка працювала в лісах Полісся та Лісостепу України, постали такі завдання:

1. Перевірка типологічних концепцій Є. В.Алексєєва з подальшим використанням їх у наукових дослідженнях та на практиці лісового господарства;

2. Збереження і розвиток основного принципу лісівничої типології − синтез насаджень в типи за умовами їх зростання;

3. Принципіальне і методичне рішення класифікаційного питання як основного завдання лісової типології;

4. Широке використання порівняльно-екологічного методу аналізу рослинних угруповань (насаджень) і методу фітоіндикації;

5. Широке використання координатних систем при аналізі і синтезі явищ природи лісу, перш за все едафічної сітки, побудованої в ординатах ґрунтового багатства і зволоження;

6. Перевірка простоти, наглядності, високої практичності, об’єктивності та правильності класифікаційних схем.

Наступна стаття

Джерело: Герушинський З.Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник – Львів: видавництво “Піраміда”, 1996. – 208с.