ЗАХИСНА РОЛЬ КАРПАТСЬКИХ ЛІСІВ. ВОДОРЕГУЛЮЮЧІ І ҐРУНТОЗАХИСНІ ГІРСЬКІ ЛІСИ.
До цієї категорії лісів відносимо високопродуктивні ялинові, буково-ялицево-ялинові та букові ліси, які вкривають гірські схили крутизною до 35° з добре розвиненим ґрунтовим покривом. Під їх наметом успішно проходить природне поновлення корінних типів лісу. Забезпечуючи високі темпи кругообігу поживних речовин і вологи, вони відіграють важливу водорегулюючу роль. Посилене споживання ними вологи при асиміляційних процесах сприяє інтенсифікації малого кругообігу вологи, що надає цим лісам і кліматоутворюючого значення. Зростаючи на гірських схилах, вони охороняють ґрунтовий покрив від змиву та ерозійних явищ.
Ліси, віднесені до цієї категорії, є основним джерелом лісогосподарського виробництва, яке повинно спрямовуватись тут на максимальне підвищення продуктивності та захисних функцій лісу.
Основним напрямком головного лісокористування в зоні букових лісів є вибіркова система рубок. В зоні домінуючого поширення ялини, поруч з вибірковою системою, де вона себе виправдує, з огляду на вітровальність ялини доцільно застосовувати суцільні рубки невеликими лісосіками. Рубки догляду в ялинниках доцільно проводити в напрямку перетворення монокультур ялини у мішані деревостани з участю листяних порід.
З точки зору збереження захисних функцій гірських лісів лісокористування в них не повинно перевищувати розрахункової лісосіки і забезпечувати оптимальну лісистість в межах як малих, так і великих водозбірних басейнів.
* * *
Лісове середовище позитивно впливає, як на оточуючий простір, так і на умови росту й розвитку самої рослинності. Але в окремих випадках, залежно від цілевого призначення, захисні функції лісу спрямовуються на посилення однієї із цих властивостей.
Так, охоронні ліси вздовж шосейних, автомобільних і залізничних шляхів призначені для охорони доріг від зсувів грунту, обвалів, селевих потоків та розмиву.
Ліси водоохоронного, водорегулюючого та берегозакріплюючого значення виділяються у верхів’ях бурхливих гірських річок з метою нормалізації стоку, який може забезпечити раціональне використання водних ресурсів для різних потреб народного господарства.
Берегозакріплюючі ліси виділяються з метою охорони берегів гірських річок від розмиву та регуляції русел. Ця категорія захисних лісів має важливе значення в басейнах річок, на яких побудовані гідроелектростанції або з яких споживається значна кількість води для промислових цілей.
Основна мета охоронних лісів курортного і бальнеологічного значення — збереження та поліпшення кліматоутворюючих властивостей лісу: збагачення повітря киснем, очищення від шкідливих газів та створення оптимального температурного режиму і режиму вологості повітря.
Ліси природоохоронного значення, крім збереження цінних об’єктів природи в наукових цілях та охорони їх з точки зору ландшафтно-естетичного значення, найбільш повно поєднують в собі весь комплекс захисних властивостей лісу. Тому зовсім справедливо відзначає С. М. Стойко (1966), що проблему охорони природи Карпатських гір не можна розглядати вузько, як охорону щезаючих і рідкісних видів. Весь комплекс заходів необхідно спрямовувати на збереження біологічної рівноваги гірської природи в цілому при найбільш раціональному використанні її ресурсів.
Джерело: Чубатий О.В. Захисна роль карпатських лісів. Вид. “Карпати”, Ужгород, 1968
Коментувати