До змісту

У лісовому господарстві західних областей УРСР значення хребетних не було конкретизоване, хоча їх роль у деревно-чагарникових біоценозах важко переоцінити. Провести межу між хребетними, що мають вплив на сільськогосподарські і окремо лісові угіддя, не завжди можливо, тому таке розмежування умовне. Значення земноводних, зокрема бурих лісових жаб та квакш, ми уже розглядали, оскільки вони постійно трапляються на луках, що належать до сільськогосподарських угідь.

Плазуни більш численні по чагарниках, тому, кажучи про роль хребетних у лісових біоценозах, слід враховувати і їх значення.

Аналіз живлення масових видів плазунів заходу України – прудкої і живородящої ящірок – проведений І. В. Марисовою (1960), яка зібрала матеріал у північних районах Тернопільської області. Всього проаналізовано вміст 78 шлунків прудкої і 36 – живородящої ящірок. (табл.).

ТАБЛИЦЯ Шкідливі тварини, знайдені у шлунках живородящої і прудкої ящірок

Назва тварин	Кількість особин, виявлених у шлунках
	живородящої ящірки	прудкої ящірки
Круглі черв’яки	–	2
Справжні саранчові	7	111
Тлі	72	–
Клопи	49	61
Ковалики	6	18
Чорнотілки	4	13
Вусачі	–	2
Листоїди	14	87
Довгоносики	16	67
Пластинчастовусі	5	54
Лускокрилі	4	27
Усього	177	442

Виявлено, що навесні та на початку літа в їжі ящірок переважають жуки, а в кінці літа і восени – прямокрилі. Шкідливі тварини становлять у прудкої ящірки 72,3% усієї кількості їжі, а у живородящої – 59,0%, при частоті, з якою трапляються шкідники, відповідно – 94,9 і 100,0%. Обидва види ящірок у межах північної частини Поділля приносять користь лісовому господарству.

Живлення лісових птахів, зокрема мухоловки-білошийки, в Тернопільській області вивчали І. В. Марисова та H. M. Холіпа (1959). Пташенят вигодовують самка і самець, їх «трудовий» день починається о 4-й год. 30 хв. Спостереження за дво-семиденними пташенятами показали, що найбільш інтенсивне годування відбувається у вечірній час, коли кількість прильотів з кормом досягає 30 разів за годину. Ранком протягом години птахи приносять корм не більше 13 разів. Годівлю пташенят мухоловки-білошийки досліджували, одягаючи алюмінієве кільце на шию пташки. У живленні молодих переважають гусениці метеликів, п’ядуниць, совок тощо.

У старших птахів значний процент становлять дорослі метелики білана жилкуватого, лимонниці, павуки, перетинчастокрилі. З 8-ї до 10-ї год. ранку дорослі птахи шестиденним пташенятам принесли 27 гусениць, 19 павуків, 1 білана жилкуватого. Для вивчення живлення дорослих птахів проаналізовано вміст 23 шлунків мухоловок-білошийок (табл.).

ТАБЛИЦЯ Живлення мухоловки-білошийки в Тернопільській області

Об’єкти живлення	Загальна кількість знайдених	У % від загальної кількості	Виявлено у шлунках	Частота виявлення, (%)
Клопи	4	1,6	3	12,9
Жорсткокрилі	10	4,0	9	39,1
Перетинчастокрилі	28	11,3	22	95,7
Двокрилі (імаго)	13	5,2	10	43,4
Лускокрилі	193	77,9	23	100,0
Білянки (імаго)	9	3,6	7	30,1
Бражники (личинки)	3	1,2	3	1V,9
П’ядуниці (личинки)	41	16,6	23	100,0
Коконопряди	19	7,7	16	69,6
Волнянки	10	4,0	6	25,8
Совки	67	27,0	22	95,7

Як бачимо з таблиці, кормом цих птахів є гусениці метеликів (77,9%). Серед них виявлені такі ентомошкідники лісу, як золотогузка, кільчастий шовкопряд, різні совки, листовійки, п’ядуниці та інші. Шкідливі комахи в кормовому раціоні білошийки становлять 88,6%. Відомості про щільність заселення птахами різних типів лісу та насаджень різного віку у Паннонській низовині наводить В. С. Талпош (1969). Найбагатше птахів у перестиглих дібровах, де в час гніздування на 1 км2 налічується 3534 особини при домінуванні звичайного шпака, зяблика та польового горобця. Ці три види становлять 46,63% загальної кількості пернатих. У старих букових пралісах щільність птахів також дуже висока – на 1 км2 3490 особин, з яких фоновими є мухоловка-білошийка, зяблик, звичайний шпак, які становлять 49,62% усього пташиного населення. Для стиглих дубових лісів з добре виявленим підліском та густим трав’яним вкриттям щільність пташиного населення у гніздовий період виносить на 1 км2 2538 особин при домінуванні зяблика та польового горобця. У кінці літа на цю саму площу припадає лише 738 особин і найчисленнішими є лазорівка та велика синиця, що становлять 43,36% усієї орнітофауни, а взимку на 1 км2 є 228 особин, при домінуванні лазорівки та повзика (51,1% усієї авіфауни). У середньовікових дубово-грабових насадженнях з добрим підліском в час гніздування на 1 км2 налічується 2006 особин. Фоновими видами тут є зяблик, лазорівка та вівчарик жовтобровий, що становлять 53,8% орнітофауни. У суцільних заростях чагарників та в молодняках першого класу віку щільність пташиного населення на 1 км2 – 1294 особини, а домінують соловейко та вівчарик-ковалик, що займають 40,18% загальної, кількості пернатих. Усі зазначені види птахів – комахоїдні. Вони поїдають безліч ентомошкідників,. зокрема травневого та червневого хрущів, довгоносиків, листоїдів, шовкопрядів, листовійок, метеликів та їх гусінь, клопів-черепашок тощо. Птахи вагою 10–90 г щоденно з’їдають комах, вага яких становить 10–30% ваги їх тіла. Тому легко уявити, яку біомасу шкідників лише за один день в час гніздування винищують пернаті у Закарпатській низовині на 1 км2 лісу при середній щільності 3000 особин. Ми підрахували, що при вазі птаха 30 г і споживанні лише 3 г корму це становить 9 кг комах з 1 км2 тільки за один день.

За спостереженням П. Ю. Блажевського, у Добромильському лісництві в 1966 р. було вогнище дубового п’ядуна. Під контроль взяли 305 га лісу, в якому розвішали шпаківні з розрахунку 10 шпаківень на 1 га угідь. Протягом 1967–1968 pp. птахи повністю ліквідували цей осередок дубового п’ядуна.

Сіра ворона на заході України в теплий період року живиться переважно лісовими комахами. Хрущі та личинки навесні містяться лише в 66,7% шлунках цих птахів. Улітку вони поїдають 83 види комах, з яких 56 – шкідливі. Крім хрущів, довгоносиків, дротяників та інших масових шкідників деревних насаджень, у шлунках ворон знаходили червневих і липневих хрущів, коренеїдів, дубових листовійок та інших. Зі знайдених влітку в їжі цих птахів комах 76,5% належить до шкідливих видів. Протягом усього року вони поїдають значну кількість різних дрібних гризунів, у роки масового розмноження лісових видів – лісову полівку і жовтогорлу мишу.

Сорока в західних областях УРСР у більшості випадків живиться комахами та їх личинками. Серед комах переважають масові шкідники лісового і сільського господарства: клоп-черепашка, буряковий довгоносик, хлібний жук, дротяники, листоїди. У складі осінніх кормів західноукраїнської популяції зареєстровано 59 видів комах, з них 22 – шкідники лісового і сільського господарства (італійський прусик, шкідливі черепашки, соснові і бурякові довгоносики та ін.), 25% шлунків цих птахів, здобутих восени, вміщували дрібних гризунів. Взимку в їжі сорок також виявлено комах – довгоносиків, дротяників, листоїдів та інших.

У річному циклі живлення західноукраїнської популяції сойок чітко виявлені два періоди: весняно-літній, коли в їх раціоні домінують комахи, і осінньо-зимовий, який характерний наявністю великої кількості жолудів, а в роки масового врожаю бука – букових горішків. Запасаючи плоди дуба і бука, сойка сприяє природному поновленню дубових і букових насаджень на Волино-Поділлі і в Українських Карпатах. У весняно-літньому аспекті живлення сойки значна питома вага клопів-щитників.

Велике значення сов, які винищують багато мишовидних гризунів-шкідників лісового господарства карпатських і західнополіських областей УРСР. М. І. Черкащенко (1960) у сосновому рідколіссі на західній околиці с. Заложців Тернопільської області зібрав 1615 погадок вухатої сови. У погадках виявлено 3315 залишків хребетних, головним чином мишовидних гризунів і комах ряду твердокрилих.

ТАБЛИЦЯ Живлення вухатої сови у Тернопільській області

Види, виявлені в погадках	Усього залишків тварин	У % від загальної кількості
Ссавці
Бурозубки	2	0,06
Миша хатня	32	0,96
Миша жовтогорла	96	2,90
Миша лісова	64	1,92
Миша польова	15	0,45
Миша малесенька	5	0,15
Полівка лісова	15	0,45
Полівка підземна	30	0,9f
Полівка темна	8	0,24
Полівка звичайна	2927	88,24
Полівка-економка	75	2,26
Полівка водяна	6	0,18
Птахи	37	1,10
Комаxи	2	0,06
Не визначені залишки	1	0,03
Усього	3315	100,00

3 табл. видно, що в кормовому раціоні вухатої сови головне місце належить звичайній полівці, залишки якої зареєстровано в 946 погадках. Лісові види мишовидних гризунів і бурозубки становлять 6,23% загальної кількості виявлених у погадках тварин. Отже, у лісостеповій зоні західних областей України ця сова обмежує чисельність лісових та лучно-польових шкідників, приносячи користь лісовому господарству.

Вивчення ролі звірів у лісових біоценозах надзвичайно актуальне тепер, коли поновленню лісів приділяється особлива увага.

Площа лісового фонду па Україні становить понад 8 млн. га, а територія, покрита лісом, досягає приблизно 7 млн. га. Найбільша лісистість в УРСР відзначена на заході республіки. У Карпатах вона досягає 36,6 на Волинському Поліссі – 23,2, а на Поділлі–11,6%. У двох перших природно-географічних зонах дослідження ролі ссавців у лісових насадженнях набуває найбільшого значення. На заході України, передусім у Карпатах і на Волинському Поліссі, ця ланка зооценотичних спостережень відставала.

У працях П. І. Молоткова (1954), М. П. Рудишина (1960), Д. В. Владишевського (1967) та наших публікаціях (1956) безпосередньо досліджено пошкодження деякими ссавцями деревних насаджень обстеженої території. У еколого-фауністичних працях вітчизняних теріологів (І. Т. Сокур, І. І. Турянин, П. О. Свириденко та ін.) трапляються посилання на роль звірів у лісових біотопах, але вони мають характер довідок. Отже, до останнього часу не було узагальнених зведень про ссавців, які пошкоджують дерева на заході України.

Протягом 1961 –1971 pp. ми проводили відповідні спостереження у трьох опорних пунктах: поліська зона – урочище Тихур, Пнівнівське лісництво Камінь-Каширського лісгоспзагу Волинського обласного управління лісового господарства, Страдчанське лісництво Івано-Франківського навчально-виробничого лісгоспзагу Львівського обласного управління лісового господарства; карпатська зона-біологічний стаціонар Львівського університету на Квасівському Менчулі Квасівського лісництва Рахівського лісокомбінату тресту «Закарпатліс».

Внаслідок досліджень виявлено 23 види ссавців, які пошкоджують деревні насадження в Українських Карпатах і на Волинському Поліссі, і розроблена схема часу і характеру пошкоджень (табл.), до якої слід зробити деякі зауваження.

ТАБЛИЦЯ

Час і характер пошкоджень ссавцями дерев у Карпатах і на Волинському Поліссі

Види

Час пошкоджень за місяцями

Характер пошкоджень за зонами

Карпати

Полісся

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

1

2

3

4

5

6

7

1

2

3

4

5

6

7

Кріт звичайний

Х

Х

Х

Х

П

П

Ведмідь бурий

Х

Х

Х

П

П

Свиня дика

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

?

П

П

П

П

П

Козуля

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

П

П

П

П

П

П

Олень благородний

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

П

П

Олень плямистий

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

П

Лось

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

?

П

П

П

П

Зубр

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

?

?

?

?

П

П

П

П

Заєць-русак

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

П

П

П

Білка

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

?

П

П

?

Бобер річковий

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

?

П

П

Вовчок сірий

Х

Х

Х

П

П

П

Вовчок лісовий

Х

Х

Х

П

П

Миша польова

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

Миша лісова

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

П

П

П

Миша жовтогорла

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

П

П

П

П

П

П

Полівка лісова

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

П

П

П

П

П

П

П

П

Полівка водяна мала

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

Полівка-економка

Х

Х

Х

П

П

Полівка темна

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

?

?

Полівка звичайна

Х

Х

П

П

П

П

П

Полівка підземна

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

П

Полівка снігова

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

П

П

П

Умовні позначення: П — пошкодження; 1 – поїдання насіння; 2 – підривання коріння; 3 – підгризання коріння; 4 – поїдання сходів сіянців і саджанців; 5 – обгризання і об’їдання кори; 6 – поїдання бруньок, паростків; 7 – об’їдання молодих гілок, суцвіття, листя.

Олень плямистий акліматизується у деяких лісництвах Волинської та інших областях і чисельність його невисока. Однак там, де він трапляється, відзначено пошкодження деревних порід. У Волинській і Ровенській областях на Поліссі, у Львівській та Чернівецькій областях в Українських Карпатах проводиться реакліматизація зубрів, вплив яких на лісову рослинність слід враховувати, маючи на увазі поступове зростання їх поголів’я. Це ж саме стосується бобрів, західнополіська популяція яких також зростає.

Для попередження пошкоджень ссавцями лісових культур і природних деревних насаджень у західних областях України пропонуються заходи у боротьбі з найбільш небезпечними видами.

Кріт звичайний. Його шкідлива діяльність найпомітніша у розсадниках, питомниках і шкілках. У цих місцях присутність кротів небажана, тому слід:

а) проводити інтенсивний промисел, застосовуючи пастки, які треба розставляти попарно в підземних ходах кротів;

б) ділянки розсадників обкопувати вузькими (0,2 м) і глибокими (до 0,6 м) канавками, наповнюючи їх битим склом, уламками цегли та іншими будівельними відходами;

в) заливати в підземні ходи суміш води з гасом (0,5 л гасу на одне відро води).

Копитні (дика свиня, козуля, олень) пошкоджують лісові культури, об’їдаючи верхів’я, молоді паростки, листя. З метою охорони молодих насаджень їх слід загороджувати, охороняти або створювати буферні насадження. У зв’язку з низькою середньою чисельністю копитних у Карпатах (козуль на 1000 га угідь – 4,6, оленів – 3,8, диких свиней – 2,5 особини) вдаватися до особливих засобів охорони сіянців і молодих культур поки немає необхідності. Зі зростанням поголів’я копитних слід проводити регулярний промисел, не допускаючи щільності оленів понад 20 голів па 1000 га лісу.

Вовчки (сірий, лісовий) – об’їдають і кільцюють верхів’я молодих ялиць, смерек. Для обмеження чисельності цих гризунів рекомендується:

а) проводити суцільні вилови у окремих виділах за допомогою давилок і тарілочник пасток № 0, які слід розміщувати на похилених стовбурах та звалених деревах, у розгалуженнях (мутовках) нижніх гілок, прив’язуючи пастки до стовбура тонким м’яким дротом;

б) всіляко сприяти збільшенню кількості сов, лісових куниць, горностаїв та інших хижаків родини кунячих, що живляться вовчками (біологічний засіб боротьби).

Мишовидні гризуни в роки масового плодоношення основних лісоутворюючих видів дерев в Українських Карпатах досягають дуже високої щільності, завдаючи суттєвих збитків лісовому господарству і, зокрема, значно пошкоджують питомники і розсадники. З метою обмеження їх чисельності рекомендується:

а) восени збирати букове та інше насіння, щоб погіршити кормову базу мишовидних і викликати їх загибель взимку;

б) очищати деревні насадження від хмизу, гнилих пеньків, звалених стовбурів дерев, тобто ліквідувати місця поселень мишовидних гризунів. Цю роботу слід проводити не навесні, а щорічно в кінці жовтня або на початку листопада;

в) восени організовувати випас свиней, які, поїдаючи плоди бука і риючи землю, знищують трав’янисту рослинність і створюють несприятливі умови для зимівлі мишей та полівок;

г) застосовувати різні механічні способи боротьби, зокрема викопувати ловчі канавки, вкопувати ловчі циліндри, ставити живоловки, давилки Геро, пастки № 0, прокладати борозни з «кишенями»;

д) лісорозсадниках застосовувати отруйні хімікати, виготовляючи принаду з фосфіду цинку і зерен вівса, жита, пшениці, кукурудзи в пропорції 40–45 г отрути на 1 кг зерна, яке перед тим змочується олією, клейстером, патокою для того, щоб до зерен краще прилипла отрута-порошок; можна застосовувати арсеніт натрію, з якого спочатку виготовляють водний розчин з розрахунку: на 1 л гарячої води 65 г отрути, куди засипається зерно; доцільно використати й інші отруйні хімікати в таких пропорціях: арсеніт калію – на 1 кг зерна 80 г порошку отрути; кремнієфтористий натрій – на 1 кг принади 75 г отрути; фтористий, натрій – на 1 кг зернової принади 75 г отрути. Усі ці ратициди розкладають у нори ложкою, суворо дотримуючись правил техніки безпеки. Здобутих або отруєних гризунів збирають і спалюють;

е) охороняти денних хижих птахів, сов, хижих ссавців – лисиць, куниць, тхорів, ласок та ін., які живляться мишами і полівками (біологічний спосіб боротьби).

Чимало звірів приносять користь лісовому господарству, зокрема землерийки та летючі миші. Звичайна бурозубка при середній чисельності 100–150 особин на 1 га лісу знищує протягом року 4,5–5,0 ц комах, в яких близько 60% –шкідники дерев. Білозубка білочерева при чисельності 8–10 особин на 1 га орних земель щорічно з’їдає приблизно 50 кг різних безхребетних, серед яких чимало небезпечних. Не менша користь їжака, чисельність якого на заході УРСР досить висока, особливо у лісопарковій зоні та зонах відпочинку навколо міст та промислових селищ. Летючі миші є важливим природним пресом, регулюючим чисельність лісових ентомошкідників, як зазначали різні дослідники. Найбільше значення мають фонові (масові) види колоніальних рукокрилих. На заході України до них належать малий і великий підковоноси, велика і гостровуха нічниці, звичайний довго-крил, руда вечірниця, пізній кажан тощо. Там, де у лісовому масиві або поблизу його знаходиться колонія летючих мишей, кількість шкідливих комах, активних в сутінках та вночі, мінімальна. За вегетаційний період 1964 р. одна досліджувана колонія з 1400–1700 великих та гостровухих нічниць у Закарпатській області виловила 1,2 т комах, серед яких домінували травневі хрущі, шовкопряди, совки. Ю. І. Крочко (1970) підрахував, що усі летючі миші Закарпатської області протягом одного вегетаційного періоду знищують коло 1500 т комах, переважно шкідливих.

Джерело: Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.