До змісту

Лише деякі куточки Закарпаття можуть зрівнятися красою з долинами річок Великої та Малої Угольки. В їх верхів’ях знаходиться Угольський державний заповідник, що займає площу 4600 гектарів.

Серед покритих густими лісами гір спадають каскадами Велика та Мала Угольки. Гірські річки наповнюють околиці безугавний гулом. З темної зелені лісу виступають, виблискуючи на сонці, білі мармурові скелі. У багатьох місцях зяють гроти, печери. Тут і там зустрічаються мінеральні джерела.

Перший опис красот та визначних пам’яток цього чарівного куточка знаходимо в доповіді російських послів, які поверталися в 1558 році через Закарпаття з Царгорода в Москву.

Стомлені тривалою подорожжю, посли зупинялися на деякий час в Зановському монастирі, й на дозвіллі обходили околиці, про що повідомляли у своїй доповіді царю Івану Грозному.

Послів вразила велика кількість в краї мінеральних джерел та їх різноманіття: «Да в том же монастыре есть кладезь, а в нем вода сладка, что грушевый квас. Да есть и иные кладези блиско тогоже монастыря, ино вода в тех как оуксоус, а иные как кислые щи. Да блиско того же монастыря есть поточец мал, а в нем садится сера. Да в тех же горах за 5 миль от монастыря того вода из гор каменных течет, ово горяча, как можно яйцо сварити, а иные теплы, а иные студены. И на те воды многия люди приходят, больные и всякими недуги одержимый кладутся в те воды. И всем приходящим бывает здравие и исцеление», − описують вони свої враження.

Побували царські посли і в верхів’ях обох Угольок в сталактитових печерах та біля карстового мосту, на хребті Гребінь.

«Да блиско тогоже монастыря есть камень велик, как дуга и подход к нему как под городовые врата, концем лежит на месте, а другим концем на другом месте, а висят из него человеческия титьки, и всякого скота, а из них каплет как млеко и дают тогда всякому скоту, ино млека много воздоят, а ис которые титьки каплет, ино тому скоту и дают…»

Цей опис відноситься до скелі Молочний Камінь у верхів’ях Великої Угольки на висоті близько 700 метрів. Під ним і знаходиться печера, вхід до якої «как под городовые врата». У печері дуже багато сталактитів. Ґрунтові води, просочуючись через вапнякові товщі проникають в печеру та стікають сольовими наростами. Їх білястий колір нагадує молоко, від чого отримала назву скеля, і що так здивувало царських послів. Й вони повірили в чудодійну силу вапняної води в збільшенні надоїв. Карстовий міст утворився в процесі корозії та вивітрювання гірських порід.

У 1972-1973 роках біля входу в печеру проводила розкопки експедиція Інституту археології Академії наук УРСР. Тут була виявлена стоянка древніх мисливців. Крім кісток печерного ведмедя, були знайдені крем’яні знаряддя, пов’язані з верхнім палеолітом.

У верхів’ях Малої Угольки є теж декілька невеликих карстових печер. В одній з них виявлено лігво печерного ведмедя та численні кісткові рештки інших тварин, які стали жертвою хижака. Знахідки передані Інституту зоології Академії наук УРСР.

Наступний розділ

Источник: Лазаренко Э.А. По вулканическим Карпатам. Путеводитель. – Ужгород: Карпаты, 1978. – 96 с.
Переклад О.Цапулич