До змісту

У першій частині книги ви знайомилися з виходами вулканічних порід у кар’єрі села Кам’яниця. Поруч − ближче до Ужгороду − розташоване урочище Невицьке − улюблене місце відпочинку ужгородців. Місця тут дійсно незвичайно красиві. Долина річки Уж у цьому місці звужується й переходить в тіснину, схили якої вкриті густим лісом. Бистроводному Ужу тут перегороджує шлях невисока гребля. За річкою, на лівому березі, розкинувся просторий луг.

У гірський пейзаж ефектно вписується будівля турбази «Невицьке», що притулилася до підніжжя стародавнього вулкана, вершину якого вінчають руїни старовинного замку. Поруч із замком стоять корпуси міжнародного молодіжного табору «Верховина».

До замку від турбази веде вузька стежка схилом Замкової гори, висота якої над місцевістю складає 125 метрів. Сходження триває 15-20 хвилин. Зручніше підніматися до замку дорогою, що веде до табору «Верховина», але цей шлях набагато довший.

Замок вперто пручається руйнівним силам часу. Стіни його збереглися до висоти двох і навіть трьох поверхів. Над ними підноситься висока чотиригранна вежа. Всі вони складені з вулканічної породи − андезиту.

Одна з легенд стверджує, що стіни замку ніби такі міцні, бо княжна наказала домішувати у будівельний розчин молоко та яйця. Це викликало в околиці страшний голод. Народ прокляв жорстоку правительку й назвав її Поганою Дівою (Поган Дівча).

Замок оточений зовнішнім валом, за яким слідує глибокий рів. Потім йде ще один кільцевий вал, на ньому споруджена зовнішня фортечна стіна з трьома вежами. Ще один рів оточує внутрішній замок.

З боку річки Замкова гора круто обривається, й там немає зовнішніх фортечних споруд.

Замок − історичний та військово-архітектурний пам’ятник XIII століття. Він вражає своєю архітектурно-художньою композицією, вмілим використанням місцевості для військово-оборонних цілей. Він має неправильну овальну форму. Всередині знаходиться невеликий дворик, в кам’яному моноліті якого витесаний глибокий колодязь.

З південного боку головні кріпосні споруди з’єднуються вузьким коридором з бічною шестигранною баштою − барбаканом, яка носить назву башти Поганої Діви.

У 1899 році біля підніжжя Невицького замку відбулася перша в Закарпатті пролетарська маївка. Група робітників ужгородських друкарень не вийшла на роботу й влаштувала тут з нагоди Дня міжнародної солідарності трудящих мітинг…

Пам’ятний знак на честь цієї події тепер встановлений недалеко від турбази біля повороту дороги до замку.

27 жовтня 1944 жителі Невицького зустрічали радянських воїнів-визволителів. У селі деякий час перебував штаб 18-ї армії 4-го Українського фронту. Начальником політвідділу цієї армії був полковник Л. І. Брежнєв.

У скверику поряд зі школою височіє пам’ятник добровольцям-односельцям, полеглим в боротьбі з фашистськими загарбниками.

Невицьке відділення радгоспу-заводу «Ужгородський» − одне з найкращих та славиться високими врожаями зернових, фруктів та овочів.

За доблесну працю багато працівників відділення нагороджені орденами та медалями.

Ожив й стародавній Невицький замок. Зараз йде консервація стін, почалася реставрація фортеці. У відбудованому приміщенні розміститься музей, бібліотека, кінозал, кімнати відпочинку, обладнані в середньовічному стилі. Замок стане складовою частиною міжнародного табору «Верховина».

Сьогоднішнє Невицьке стало центром міжнародного туризму на Закарпатті. У 1964 році тут був відкритий міжнародний молодіжний табір «Верховина». Для будівництва було обрано мальовниче місце у сусідстві з древнім замком. Серед густого лісу, на горі між двома гірськими потоками, виріс триповерховий корпус на 160 місць, а навколо розмістилися 20 літніх будиночків на палях. Кожен будиночок розрахований на 6 чоловік.

У таборі відпочивають юнаки та дівчата з різних куточків Радянського Союзу, а також їх ровесники з Угорської Народної Республіки, Польської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки.

***

До послуг відвідувачів Невицького − ресторан, шашличні, кафе. Дуже оригінальний ресторан турбази «Невицьке». Його інтер’єр оброблений в народному стилі. Дерев’яна стеля, люстри, колони прикрашені майстерним орнаментом. Здається, деревина так і виливає запахи лісу, сонця та вітрів. Величезні настінні панно виконані технікою сграффіто. Славиться ресторан місцевими народними стравами.

Вгамувати спрагу можна з джерела біля підніжжя гори Кевелев − з розколини скелі б’є холодний ключ. Побувавши у джерела, ви неодмінно зайдете в кафе «Колиба». Оригінальна приосадкувата дерев’яна споруда нагадує справжню колибу. Подібні восьмикутні будови без вікон та стелі, з отвором у верхівці пірамідального даху для виходу диму колись служили тимчасовим житлом чабанам на полонинах та лісорубам на лісосіках. У цій, прикрашеної різьбленням та своєрідними світильниками, колибі, сівши на товсті колоди, можна самому засмажити на власний смак шашлик, покуштувати знаменитих закарпатських вин.

Однак уявлення про красу Невицького буде неповним, якщо не побувати біля мальовничих Ворочевських скель, які стрімкою стіною обриваються над Ужем, відбиваючись в його сріблястих водах, як у величезному дзеркалі. Скелі складені з андизито-базальтів. Розчленована на пласти порода дає наочне уявлення про направлення потоків вулканічної лави.

Ворочевські скелі знаходяться за два кілометри від кафе «Колиба», якщо йти проти течії річки. Там же знаходиться «Скалка» − спортивно-оздоровчий студентський табір Ужгородського державного університету.

Невицьке є зручним вихідним пунктом для багатьох цікавих пішохідних прогулянок. Одну з них − до кратера древнього Анталовецького вулкана − пропонуємо вашій увазі.

Наступний розділ

Источник: Лазаренко Э.А. По вулканическим Карпатам. Путеводитель. – Ужгород: Карпаты, 1978. – 96 с.
Переклад О.Цапулич