До змісту

Струмок Тростянець − права притока Тиси − впадає в неї за 2 км на північ від села Кваси. Місцеві жителі пов’язують назву струмка з тріскучими звуками падаючої води. Водоспади на Тростянці як би тріщать.

У долині струмка відслонюються вулканічні породи протягом 3 км. Загальна потужність товщі близько 500 м. Вона складається з потоків лави та туфів, що перешаровуються. У нижній частині знаходяться спіліти − породи базальтового складу, які в результаті виливу на морське дно зазнали значних змін. У першу чергу (як вважають багато вчених) породи збагатилися з морської води натрієм, який витіснив калій в польовому шпаті. Складаються спіліти з побурілого скла, в якому розсіяні вкрапленники польового шпату. Майже завжди спіліти усіяні дрібними горошинами, так званими мигдалинами, які утворюються при охолодженні лави. При низьких температурах ці газові порожнечі заповнюються білим кальцитом з домішкою зеленого хлориту та халцедону, рідше − цеолітами.

Для родовищ спілітів характерні потоки кульових лав. Вони утворюються в результаті виливу магми на морське дно, де розпечена лава розбивається на величезні «краплі». Оточені шаром пари «краплі» перекочуються морським дном, утворюючи нагромадження. Простір між кулями заповнюється морськими опадами або кальцитом. Розрахунки показують, що кульові лави можуть виникати у воді на глибині не менше 900 м. Тільки тоді можливе існування газової оболонки навколо окремих куль.

Цікаві відслонення кульових лав можна спостерігати на правому березі Тростянця, − неподалік за першим мостом через струмок, якщо йти від гирла.

Вище струмком відслонюються діабази. Найчастіше вони мають зелене забарвлення, викликане великим вмістом хлориту. Породи мають більш чітку порфірову структуру − на дрібнозернистому тлі виділяються порфірові вкрапленники розміром від 1-2 мм до 1 см. Тут же зустрічаються гігантопорфірові породи, в яких кристали польових шпатів (рожевий калішпат та сірий плагіоклаз) досягають 5 см в поперечнику. У порожнинах й стінками тріщин в діабазах наростають кірки та друзи кристалів кальциту та цеолітів.

З цеолітів широко поширений ломонтит. Він відрізняється від кальциту рожевим відтінком та пластинчастими кристалами, а також не вступає в реакцію з соляною кислотою.

При старанних пошуках учасникам екскурсії вдасться відшукати анальцим (мінерал із групи цеолітів), який, як правило, представлений добре утвореними ізометричними кристалами. У долині Тростянця можна знайти екземпляри анальциму до 3 см у поперечнику, але зустрічаються вони рідко. Анальцим буває безбарвним (водяно-прозорим) або білим.

Ще вище струмком знаходиться геологічний пам’ятник стародавньої підводної вулканічної діяльності. У цьому місці долина струмка розширюється, на ній відслонюється піднесеність, яка цілком складається з кератофірів – андезитової породи, збагаченої натрієм в результаті виливу на морське дно.

У виїмках дороги та невеликих кар’єрах добре видно стовпчасту окремість кератофірів. Тут же можна спостерігати віялоподібну окремість на краях потоку.

Якщо зійти на верхню частину вулканічного масиву, то можна побачити своєрідні «стоси дров» − жили кератофірів з поперечною стовпчастою окремістю. Ці жили прорвали менш стійкі до руйнування гірські породи й тому виявилися відслоненими.

Породи, що вилилися, перешаровуються з туфами, які забарвлені в зелений колір та мають брекчієвидну будову. Зазвичай вони пронизані великою кількістю білих жилок кальциту.

У цю подорож рекомендується брати 10-відсотковий розчин соляної кислоти. З її допомогою легко відрізнити кальцит від цеолітів, які в дрібнозернистих агрегатах важко відрізнити один від одного. Крапля кислоти на кальциті бурхливо скипає, а на цеоліти кислота не діє.

На початку опису маршруту згадувалося, що розріз вулканічної товщі Тростянця являє собою повний цикл (або фазу) вулканічної діяльності. Під повним циклом мається на увазі утворення основних порід базальтового складу на початку вивержень, потім порід середнього андезитового складу, й, нарешті, порід кислого складу. У нашому випадку в нижній частині струмка відслонюються основні породи − спіліти, потім середні − діабази та кератофіри, а у верхній − кварцові кератофіри, що відповідають ліпариту з нормального ряду порід. Загальною характерною рисою порід є їх підвищена лужність, а деякі різновиди представлені лужними вулканічними породами − трахітами.

Зміна складу магми, викинутої з вулкану, в часі пояснюється процесами магматичної диференціації, які носили нормальний гомодромний характер.

Наступний розділ

Источник: Лазаренко Э.А. По вулканическим Карпатам. Путеводитель. – Ужгород: Карпаты, 1978. – 96 с.
Переклад О.Цапулич