Хребет Явірник є одним з цікавих місць північно-західних Карпат. Широка смуга його хребта тягнеться з північного заходу на південний схід майже три кілометри. Незважаючи на невелику висоту верх хребта заростає високорослими травами, кущами чорниці, шипшини, малини. Схили Явірника вкриті в основному листяними деревами. Тут можна зустріти унікальної величини дерева явора.

Як стверджують місцеві жителі хребет дістав свою назву саме через цей тип дерева. На північно-східному схилі хребта ростуть одні з найвищих в Закарпатті дерева буку, сягаючи висоти до 40-45 метрів. Тут досить просторо, щоб насолоджуватися видами гір, ущелин, “розсипаними” навкруги невеликими селами. Звідси відкривається прекрасний вид на Ужанську долину.
На краю хребта діє приватний притулок для туристів, що робить це місце особливо привабливим. Будиночок був побудований в 1936-1938 рр, в період чехословацького володіння землями Підкарпатської Русі. Архітектура будови зберігає в собі історичну культуру туризму того часу і чудово вписується в природну красу гір і зараз. Цей невеликий “комплекс” багато років успішно виконує свої функції. За помірну плату ви зможете переночувати в притулку, обігрітися, приготувати їжу або просто відпочити.
Сходження на Яворник завжди було привабливе для молодих туристів. Проте, бувалий ходок знайде тут немало чудових сценічних місць.

Маршрут починається з села Руський Мочар. Спочатку використовуємо дорогу Ужгород – Ужоцький перевал Т 14 03, щоб доїхати до селища Великий Березный. Майже в центрі селища поверніть на показник “Пастіль”. Дорога в село йде на схід, перетинає міст через річку Уж і повертає на північний схід. На 2-му кілометрі від моста дорога роздвоюється: вліво – на Руський Мочар; вправо – на Пастіль. У центрі с.Руський Мочар, біля будівлі школи, можна без проблем залишити свій автомобіль, який буде під наглядом у місцевих жителів.
До цього місця можна добратися і рейсовим автобусом. Селище Великий Березний має залізничне і автобусне сполучення з містами Ужгород, Львів.
Звідси, з центру села Руський Мочар, ми і почнемо наш похід. Пройдемо трохи по автомобільній дорозі в напрямі, звідки приїхали. У кінці села, за останньою хатою наша стежка йде вгору на північ. Від цього місця до початку хребта 2.6 км і біля 1 год 30 хв ходьби. Пройшовши від асфальтової дороги метрів 300 вгору, виходимо на лісову широку дорогу, яка петляє по схилу букового лісу до самого хребта. Ділянка лісової дороги досить крута, з перепадом висоти близько 310 метрів.
У кінці дорога виходить на велику поляну, на краю якої розміщується туристичний притулок, – двоповерхова дерев’яна будівля і ще декілька будівель.
Зробивши зупинку і оглянувши околиці “туристичного комплексу” продовжимо наш шлях. Далі дорога йде на південний схід (курс 150°) у напрямі радіотрансляційної антени. Дотримуючись відміченого орієнтиру, через 1.6 км підходимо до будівлі ретранслятора і через 100 метрів на розвилці доріг звертаємо вліво (123°).

Від розвилки доріг до вищої точки хребта 290 метрів. Це місце знаходиться ліворуч краю дороги і позначено невеликим земляним горбком, поряд з яким встановлений короткий бетонний стовпчик. Далі маршрут триває у зворотному напрямі до, згаданою вище, розвилки гірських доріг, потім повертає вліво на південний схід (курс 148°). Залишок шляху належить пройти кам’янистою дорогою. Через 3.6 км. серпантинова дорога входить в Руський Мочар з північного боку. Пройшовши вузькими вулицями села метрів 500, приходимо до місця, де залишили автомобіль.
Далі шлях лежить на селища Великий Березний.
Якщо ви побажаєте, дорогою можна трохи відійти вбік і, заглибившись в гаї, поживитися ягодами, зібрати свіжих грибів.