Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

ДОДАТКИ

Додаток 17. Проект Положення про басейновий принцип управління водними ресурсами

1. Загальні положення

1.1. Це Положення розроблено відповідно до статей 11, 13 Водного Кодексу України, згідно із Законом України № 2988-ІІІ від 17.01.2002 “Про Загальнодержавну Програму розвитку водного господарства”, Законом України № 1629-IV від 18.03.04 “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС” та згідно з принципами басейнового управління водними ресурсами, викладеними у Водній Рамковій Директиві 2000/60/ЄС, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики.

1.2. Положення визначає передумови та напрями створення в Україні сучасного механізму використання, охорони і відтворення вод, який відповідатиме найбільш ефективній міжнародній практиці і надасть змогу реалізувати стратегію державної політики, спрямованої на запобігання виснаження водних ресурсів та досягнення і підтримання доброї якості води. Основний напрямок – реформування системи державного управління використанням і охороною вод на основі інтеграції та екологізації всіх управлінських елементів, дій та заходів.

1.3. Відповідно до чинного законодавства України спеціально уповноважені органи, що здійснюють державне управління в галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів – це центральні органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань водного господарства, з питань геології і використання надр, їхні органи на місцях та інші органи.

Така система управління має, в основному галузеву й адміністративно – територіальну (а не басейнову) спрямованість і недосконалий та незбалансований механізм водокористування, охорони вод і відтворення водних ресурсів. Спостерігається паралелізм і дублювання при здійсненні ряду функцій управління.

1.4. З метою удосконалення системи управління і механізмів регулювання використання і охорони водних ресурсів необхідно забезпечити перехід від роботи на рівні відомчих структур до басейнових органів управління з розробкою економічних, юридичних, інституціональних і соціальних основ їхньої роботи. В структурі цих органів управління повинні бути представники всіх зацікавлених сторін, у тому числі представники неурядових організацій.

1.5. Басейновий принцип управління водними ресурсами – це сучасний підхід до управління водними ресурсами, за яким, як основна одиниця управління, виступає територія річкового басейну. Ефективність басейнового управління, полягає у створенні та забезпеченні функціонування такого фінансового механізму, який би гарантував безпосередній зв’язок між платою за водокористування і фінансуванням пріоритетних водоохоронних заходів у межах басейну.

Обов’язковою умовою функціонування басейнового принципу управління водними ресурсами є забезпечення чітких демократичних процедур обговорення та прийняття фінансових рішень за участю всіх зацікавлених сторін, широкого інформування громадськості щодо басейнової водної політики та екологічних програм на всіх стадіях їх розробки та здійснення.

1.6. Серед головних принципів упровадження басейнової системи можна назвати такі:

• поетапність у створенні і вдосконаленні системи;
• першочергове законодавче забезпечення створення басейнової системи управління (розробка і затвердження Верховною Радою України основних напрямів державної водної політики, внесення відповідних змін до Водного кодексу та інших законодавчих актів України);
• наступне за цим нормативно-методичне забезпечення нової системи управління (підзаконні акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з поетапним їх введенням у дію по мірі створення й розвитку басейнового управління);
• максимальне використання позитивного зарубіжного досвіду при створенні організаційного забезпечення системи управління).

1.7. Згідно з України Законом “Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства” (2002 р.) повний перехід на басейновий принцип управління водними ресурсами України передбачалося до 2010 р. З врахуванням невчасного виконання цього закону перехід на басейновий принцип управління водними ресурсами можливий до 2015 року.

2. Основні завдання управління водними ресурсами

за басейновим принципом

2.1. Основними довготерміновими завданнями державної політики щодо управління водними ресурсами за басейновим принципом є:

• створення системи оцінки стану, планування та моніторингу реалізації заходів з охорони і використання вод;
• поетапна інституціонально-функціональна реорганізація системи державного управління використанням і охороною вод за басейновим принципом та її відповідне організаційне забезпечення;
• створення ефективного механізму фінансування та економічного стимулювання басейнового управління водами;
• внесення змін і доповнень до чинних та розроблення нових нормативно-правових актів з питань впровадження механізму інтегрованого управління використанням, охороною і відтворенням вод.

2.2. Для виконання цих завдань необхідно здійснити комплекс заходів за напрямами:

2.2.1. Розроблення Програми комплексного використання та відтворення вод річкового басейну, основними складовими елементами якої є:

• Схема управління водними ресурсами річкового басейну;
• Довгострокова (до 15-20 років) цільова басейнова програма відновлення самоочисної і самовідновлюючої здатності річок басейну та відповідних водних екосистем.

2.2.2. Створення та організація функціонування системи органів державного управління річковими басейнами; інтеграція та розвиток двостороннього і багатостороннього міждержавного співробітництва України з іншими країнами з проблем охорони та використання вод транскордонних районів річкових басейнів та удосконалення його інституціонального забезпечення.

2.2.3. Поетапне та системне реформування механізму фінансування і економічного стимулювання заходів басейнового управління використанням і охороною вод:

1. на початковому етапі фінансування заходів з розробки та реалізації планів управління водами річкового басейну повинно здійснюватись в межах наявних фінансових ресурсів, які виділяються з державного бюджету, місцевого бюджету та інших джерел;
2. навантаження на державний бюджет, що виникає у зв’язку із створенням і функціонуванням басейнових органів державного управління, може бути значною мірою зменшене шляхом здійснення структурно – функціональної адаптації центральних органів державної виконавчої влади (передусім, уповноважених з питань охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, надзвичайних ситуацій) до потреб і вимог управління водами та ринкової економіки;
3. перебудова системи управління повинна вирішуватись без будь – якого збільшення бюджетних видатків на утримання працівників системи управління. Це можливо лише за умови переводу працівників з адміністративно-територіальних органів (обласних, районних та інших органів управління водними ресурсами) на басейнові (технічними працівниками Басейнових Рад та співробітниками Водних Агентств); на подальших етапах бюджет басейнового управління, що використовується на ці цілі, має формуватися за рахунок:

• коштів від зборів за спеціальне водокористування і за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти річкового басейну;
• за рахунок інвесторів, що залучаються до реалізації конкретних інвестиційних проектів, а також цільових внесків водокористувачів та інших юридичних осіб, у тому числі суб’єктів загального водокористування;
• видатків з державного бюджету шляхом фінансування заходів загальнодержавної цільової програми комплексного розвитку річкових басейнів України та відповідних заходів у складі інших загальнодержавних програм;
• видатків з місцевого бюджету;
• міжнародних інвестицій, кредитів, грантів та програм і проектів, що надаються міжнародними органами і організаціями, а також компенсацій за нанесену шкоду українській частині транскордонних водотоків з боку сусідніх країн;
• інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

2.2.4. Всі кошти, що надходять до бюджету басейнового управління (Водного Агентства) зараховуються (за виключенням податку на прибуток) до Водного фінансового фонду басейну і витрачаються лише на екологічні заходи у басейні річки, в тому числі на маловідсоткові чи безвідсоткові позички окремим водоспоживачам (водокористувачам) для удосконалення технологій виробництва, що спрямовані на зменшення забору води із водного об’єкта і зменшення скиду забруднювачів вод.

1. всі видатки із Водного фінансового фонду в басейні розглядаються і затверджуються Басейновою Радою;
2. ефективність найбільш радикальних змін у механізмі забезпечення управління, використанням, охороною та відновлення має бути попередньо опрацьовані на 2-3-х річкових басейнів.

2.2.5. Внесення змін і доповнень до Водного кодексу України та Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, а також підготовка окремого законодавчого акту з регулювання правових відносин, пов’язаних із здійсненням управління використанням і охороною вод за басейновим принципом.

Зокрема, Водний кодекс України слід доповнити статтями про Національну координаційну Раду по воді, Басейнову Раду, Водне агентство річкового басейну, про басейнове планування, економічні відносини між водокористувачами (водоспоживачами) і Водним агенством; про розміри відрахувань до Державного бюджету (останні повинні не перевищувати податку з доходу); про водний фінансовий фонд басейну. Відповідно до них потрібно прийняти підзаконні нормативно-правові акти.

3. Основні органи управління. Функції і права

3.1. Усі необхідні і достатні функції та повноваження в галузі управління використанням і охороною вод повинні бути зосередженні у віданні спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

До системи органів державного управління річковими басейнами входять представницькі, національна і басейнові структури та спеціально уповноважені центральні і басейнові виконавчі структури як органи державної влади.

3.1.1. Представницький басейновий орган створюється у формі Басейнової Ради, до складу якої в рівних, чисельно однакових співвідношеннях входять представники центральних і територіальних органів державної виконавчої влади, місцевих Рад і органів самоврядування, водокористувачів, громадськості та науковці відповідних спеціальностей і юристи. Ці представники (центральних і територіальних органів виконавчої влади, місцевих Рад, органів самоврядування, водокористувачів, науковців та юристів) делегуються до складу Басейнової Ради на зборах відповідних колективів і громад в спосіб вільних виборів строком на 4-5 років.

Правовою основою заснування і діяльності Басейнової Ради є типові положення про регіональне співробітництво та Басейнову Раду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, угода між керівними органами усіх вищеназваних категорій суб’єктів управління водами річкового басейну, а також інші нормативно-правові акти.

Басейнова рада утворюється з метою:

• визначення стратегії формування Схеми управління водними ресурсами річкового басейну;
• розробки довгострокової цільової басейнової програми комплексного використання та відтворення вод;
• сприяння розробці та виконання басейнових планів щодо досягнення стратегічної мети – покращення якості води і екологічного стану у басейні;
• сприяння у розробці і виконання басейнових планів щодо запобігання і реагування на аварії та надзвичайні ситуації.

Основоположним принципом її діяльності є узгодження інтересів та координація дій суб’єктів управління і користування водними ресурсами. Басейнова Рада є ефективним організаційним механізмом по виконанню заходів довгострокової цільової програми з метою поліпшення якості води та екологічного оздоровлення басейну.

3.1.2. Основні завдання і повноваження Басейнової Ради такі:

• визначення напрямів і стратегії збалансованого за метою, пріоритетами, засобами і ресурсами управління водами річкового басейну;
• розробка стратегії досягнення пріоритетних цілей та визначення економічних механізмів і фінансового забезпечення її реалізації;
• розгляд та затвердження Схеми управління водами річкового басейну і Довгострокової цільової програми комплексного розвитку вод річкового басейну;
• розглядає і затверджує кошторис витрат Водного фінансового фонду басейну, розробленого Водним агентством річкового басейну;
• розвиває і удосконалює системи моделювання параметрів надзвичайних ситуацій, узгоджених з фактичними та прогнозними величинами гідрологічних та гідрометеорологічних елементів та явищ.

3.1.3. Виконавчий басейновий орган – Водне Агентство річкового басейну – утворюється для реалізації державної політики у сфері управління водами в межах річкових басейнів як окремий орган державної виконавчої влади. Водне Агентство річкового басейну створюється за постановою Кабінету Міністрів України. Діяльність його направляється (але не керується безпосередньо) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища шляхом впровадження відповідних нормативно-правових актів.

Основною функцією державного управління водами річкового басейну є створення і організація виконання Плану управління водами річкового басейну, який затверджується і контролюється щодо виконання відповідною Басейновою радою.

3.1.4. Основні завдання і повноваження Водних Агентств річкових басейнів такі:

• реалізація державної політики у сфері використання, відновлення і охорони вод;
• розробка Схеми комплексного управління водними ресурсами в межах річкового басейну;
• розробка довгострокової цільової басейнової програми комплексного використання та відтворення вод і поетапного досягнення покращення якості води та екологічного стану басейну;
• здійснення комплексного управління водними ресурсами в межах річкового басейну відповідно до цілей і стратегії розвитку, встановлених у Схемі комплексного управління водними ресурсами басейну;
• здійснення моніторингу вод та оцінки екологічного стану у басейні;
• здійснення міжнародного співробітництва у сфері басейнового планування управління водних ресурсів та виконання Програм оздоровлення екологічного стану та покращення якості води;
• участь з відповідними органами сусідніх держав у басейні у виконанні міждержавних та регіональних програм охорони і відтворення водних ресурсів;
• визначає водоспоживачів (водокористувачі) і причини забруднення ними водних об’єктів, аналізує технологію використання вод і системи очистки стічних вод, при необхідності пропонує безвідсоткові чи маловідсоткові позички для удосконалення цих технологій з метою зменшення забору води і забруднюючих речовин у скидних водах;
• створює системи реагування на загрози виникнення надзвичайних ситуацій, або їх розвиток (оповіщення органів влади всіх рівнів про очікування стихійні та надзвичайні явища, можливість виникнення надзвичайних ситуацій, необхідні сили та засобами для запобігання виникнення цих ситуацій, або зменшення їх впливу).

3.1.5. Повноваження та функції щодо реалізації загальнодержавної стратегії управління водами, а також здійснення методичного керівництва і координування діяльності Водних Агенств річкових басейнів слід покласти на Державний комітет України по водному господарству, якому надати повноваження і функції національного компетентного органу з питань здійснення управління використанням і охороною вод і який буде діяти в системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

3.1.6. З метою забезпечення координації діяльності басейнових рад, вивчення та вирішення спільних проблем і завдань, передусім з метою узгодження заходів загальнодержавних цільових програм утворюється представницький орган національного рівня – Національна координаційна Рада по воді.

3.1.7. Управління водним господарством повинно бути відокремлене від управління охороною водних ресурсів. До складу Басейнових Рад і Водних Агентств річкового басейну з правом вирішального голосу входить державний екологічний інспектор.

4. Етапи впровадження басейнового принципу управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів

4.1. Впровадження басейнового принципу у практику державного управління водами повинно проводитися поступово за детально опрацьованим перспективним планом дій, розрахованим на досягнення основних цілей у два етапи.

4.1.1. Початковий етап (3-4 роки з дня затвердження цього Положення)

Основними завданнями початкового етапу повинні бути:

• опрацювання та прийняття рішень щодо розробки та виконання планів і програм заходів, спрямованих на забезпечення реалізації стратегії інтегрованого управління водами;
• інформування громадськості, пропаганда серед суб’єктів управління водами основ методології комплексного підходу до управління водами;
• створення системної законодавчої і нормативно-методичної бази, зокрема положень, регламентів роботи і прийняття рішень Басейновими Радами і Водними Агентствами річкових басейнів;
• визначення та встановлення меж річкових басейнів на території України;
• налагодження регіонального співробітництва, укладання міжобласних угод з питань спільного управління водами відповідних річкових басейнів і створення Басейнових Рад з визначенням їхніх повноважень;
• утворення Водних Агентств річкових басейнів на базі існуючих басейнових управлінь водних ресурсів системи Державного комітету України по водному господарству (в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Донця, Західного Бугу, Південного Бугу, річок Криму), а також створення нових басейнових структур (в басейнах Дунаю, Верхньої Тиси, Приазов’я і Причорномор’я);
• проведення на базі 2-3 річкових басейнів організаційно-економічного експерименту з практичного опрацювання моделі управління використанням і охороною вод на основі басейнового планування;
• започаткування здійснення оцінки стану використання і охорони річкових басейнів, встановлення екологічних цілей управління, організації моніторингу і баз даних та розробки басейнових планів управління водами;
• здійснення підготовчої роботи по укладанню багатосторонніх угод з метою забезпечення ефективної координації зусиль міжнародного співробітництва на вирішенні проблем охорони і використання водних ресурсів в межах транскордонних річкових басейнів;
• моніторинг ходу виконання та результативності визначених планами і програмами заходів реформування управління водами.

4.2. Основний етап (3-4 роки)

У ці роки здійснити заходи повного впровадження в України басейнового принципу управління використанням і охороною вод. Протягом цього періоду потрібно:

• виходячи із результатів організаційно-економічного експерименту, набутого вітчизняного та закордонного досвіду, скоригувати програми і плани заходів щодо забезпечення реалізації басейнового принципу управління використанням і охороною вод;
• завершити розробку і ввести у дію повний пакет законодавчих і нормативних актів, що регламентують правові відносини суб’єктів управління водами та забезпечити практичну реалізацію правових норм і вимог щодо системи адміністративно-інституціональних, фінансово – економічних та інформаційно-методичних умов здійснення басейнового принципу управління використанням і охороною вод;
• завершити створення і забезпечити повномасштабне функціонування системи органів державного управління річковими басейнами;
• створити і забезпечити реалізацію планів управління водами кожного річкового басейну, у тому числі схем басейнового принципу управління водами річкового басейну і довгострокових цільових басейнових програм комплексного розвитку вод;
• на основі даних моніторингу реального екологічного стану річкових басейнів та організаційного моніторингу виконання заходів програм і планів впровадження інтегрованого управління використанням і охороною вод визначити стратегію забезпечення поступового покращення стану водних об’єктів України та удосконалення державної системи управління ними у подальшій перспективі.

В цей період мають бути також здійснені заходи, спрямовані на формування системи адекватних новим вимогам правових, економічних, фінансових, інституціональних, організаційних, науково-технічних, методичних, інформаційних та інших передумов розвитку державного управління у сфері охорони вод в Україні, з метою припинення збільшення рівня забруднення поверхневих і підземних вод річкових басейнів України з подальшим сталим його скороченням та розширенням числа поверхневих і підземних водних об’єктів, віднесених до категорії з „добрим” станом.

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція