Програмою «Комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса в Закарпатській області на 2006-2015 роки» (далі – Програма) для зрізки паводкових піків передбачено створення штучних протипаводкових ємностей спеціального призначення.

У верхів’ях гірських річок намічено будівництво 42 протипаводкових руслових гребель з тимчасово затоплюваними чашами загальною акумуляційною спроможністю 288 млн. м³. За своїм призначенням вони виконують функції регулятора паводкового стоку шляхом зрізки максимальних рівнів води. У нормальних умовах паводкоуловлюючі ємності утримуються порожніми і починають функціонувати тільки в періоди високих паводків повторюваністю від одного разу у 10 років до одного разу в 100 років (10%, 1% забезпеченості). Використання цих ємностей для потреб гідроенергетики неможливо, тому, що в умовах швидкого формування паводків на гірських річках забезпечити їх швидке спрацювання не буде часу. Вони спорожнюються поступово, зразу після пропуску паводку протягом 6-12 днів. Крім того, утримання цих ємностей з водою для потреб гідроенергетики призведе до роботи їх гребель у напірному (підпертому) режимі, що в свою чергу може призвести до активізації зсувних і селевих процесів у зоні впливу протипаводкової ємності. За геологічних умов Карпатського регіону це цілком вірогідно.

На думку експертів, будівництво гідроелектростанцій в гірській частині басейну р. Тиса в межах Закарпатської області, в складі протипаводкового комплексу є недоцільним і нераціональним з наступних причин:

• Враховуючи інженерно-геологічні умови в верхів’ях річок Закарпаття, при яких навіть без водосховищ існує велика кількість зсувів і зсувонебезпечних ділянок (біля 1600), будівництво комплексних водосховищ в горах є вкрай небезпечним;
• Запропоновані для регулювання паводкового стоку гірські протипаводкові ємкості за своєю сутністю не є водосховищами. В нормальних умовах це порожні ємкості, які можуть бути частково або повністю заповнені тільки під час паводків високої забезпеченості, і то на дуже короткий час, що обчислюється періодом проходження їхніх піків;
• Утримання води в них для потреб гідроенергетики зумовить насичення фільтруючою водою геологічних структур, що може призвести до:

• активізації масштабних зсувів;
• активізації тектонічних явищ;
• повного знищення на затоплених територіях лісових масивів і цінних рослин.
• Наявність населених пунктів нижче водосховищ з напорами 30-50 метрів у поєднанні з великими ухилами гірських річок та мігруючими руслами призведе до постійної загрози знищення цих населених пунктів при прориві гребель або зсувах в бортах водосховищ.

• Попередні гідрологічні розрахунки показали, що без відповідної акумуляції наявних водних ресурсів у верхній частині водозборів недостатньо для стійкої роботи гідроелектростанцій впродовж року;

Будівництво комбінованих водосховищ у долинній частині басейну

Програмою також передбачено будівництво у передгірській і низинній частині басейну 24 тимчасово затоплюваних польдерів загальною ємністю 277 млн. м³. Питання будівництва руслових водосховищ на самому стволі р. Тиса у Програмі не розглядалось оскільки воно зачіпало інтереси країн, розташованих нижче за течією, і підпадало під дію Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Конвенція Еспоо), зокрема п.11 Додатку І та п.2 Додатку ІІІ. Тому для цієї частини водозбору протипаводкові заходи були визначені тільки в межах української території і виключали будь-який негативний вплив на сусідні держави.

Крім того, суттєвим недоліком будівництва руслових водосховищ комплексного призначення на Тисі є затоплення великих земельних масивів і необхідність повного або часткового відселення декількох населених пунктів, що в умовах дефіциту земельних та фінансових ресурсів доволі проблематично.