НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН УПРАВЛІННЯ БАСЕЙНОМ Р. ТИСА – УКРАЇНА. СТАН ПРОТИПАВОДКОВОГО ЗАХИСТУ НА УКРАЇНСЬКІЙ ЧАСТИНІ БАСЕЙНУ.
Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій” |
9. ПРОТИПАВОДКОВИЙ ЗАХИСТ ТА КЛІМАТИЧНІ ЗМІНИ
9.2 Протипаводковий захист
9.2.2. Стан протипаводкового захисту на українській частині басейну.
Впродовж тривалого часу на українській частині басейну р. Тиси впроваджувались, переважно, структурні методи захисту від паводків. Перелік традиційних заходів включає такі інженерні роботи як розчистка річкового русла, берегоукріплення, будівництво водозахисних дамб, дренажних каналів та насосних станцій. Системи дамб побудовані на всіх головних річках. Така форма протипаводкового захисту і сьогодні залишається домінуючою. В області налічується 318,8 км берегоукріплень та 765,5 км річкових дамб, які утворюють першу, а подекуди єдину лінію протипаводкового захисту. Численні насосні станції загальною продуктивністю близько 108 м3/с призначені для перекачки внутрішніх вод з осушуваних територій загальною площею 183,7 тис. га. Наявні водосховища та водойми загальною ємністю 60,5 млн.м3 не можуть суттєво вплинути на зниження піків паводків, оскільки вони орієнтовані на інші господарські потреби і не мають протипаводкової призми.
Дамби збудовані у різний час, за різними нормативами, мають різну висоту і не складають єдиного захисного комплексу. Частина з них потребує поточного та капітального ремонту, а також нарощення.
Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)
Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”
Коментувати