Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

7 ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ВОД

7.4 Інструменти економічного контролю

7.4.3. Висновки та пропозиції.

Основною проблемою водокористування в області є розвиток комунального водозабезпечення та водовідведення.

Аналіз стану водного сектору в Україні на прикладі Закарпатської обл. свідчить про істотну необхідність його вдосконалення та значного розвитку особливо в питанні водозабезпечення сільського сектору. Зношеність основних фондів у водопровідно-каналізаційному господарстві сягає 39 відсотків. Частка застарілих та аварійних мереж складає 444,5 км. або 26,7 %, з них водопровідних мереж – 339,9 км, або 33,3 %, мереж водовідведення – 104,6 км, або 16,2 %. Невідкладної заміни потребують 239,0 км водопровідних мереж, або 23,5 %, 11 каналізаційних очисних споруд та 4 насосних станції, які знаходяться в аварійному стані та потребують відновлення.

У більшості органів місцевого самоврядування до цього часу відсутні довгострокові програми розвитку цієї важливої сфери, тому їх дії, здебільшого, є ситуативними.

Фінансування зазначених потреб відбувається з бюджетних джерел і, як правило, за залишковим принципом. Галузь зазнає системного недофінансування, що стримує її розвиток. Так, у планах 2010 р. у Закарпатській обл. планувалося ввести лише 6,8 км водопроводу та 1,5 км каналізаційних мереж. Тривалий час не відновлюються зруйновані очисні споруди низки місцевих громад. У 2009 році кошти були спрямовані лише на ремонт та реконструкцію об’єктів водопровідно-каналізаційного господарства.

Не дивлячись на хронічну заборгованість за водокористування, слід зазначити, що плата за використання та забруднення водних ресурсів є надзвичайно низькою і не забезпечує їхнього раціонального використання. В багатьох розвинених країнах нераціональне використання води контролюють за допомогою механізму цін. Встановлюючи індивідуальні водолічильники для кожного водокористувача і відповідні тарифи на воду, що подається, можна досягти значного скорочення загального водоспоживання за рахунок зменшення частки нераціонального використання води.

При цьому має бути розроблена система стимулювання водопровідних компаній до зменшення технологічних витрат та втрат води у водорозподільних мережах, які закладаються у тариф, тим самим перекладаючись на плечі водокористувачів. Зменшення втрат при транспортуванні можна досягти за рахунок постійного здійснення планово-попереджувальних оглядів, ремонту, посилення і реконструкції мереж, зміни їх схем, оптимізації роботи систем у відношенні гідродинамічних режимів, виходячи із стабілізації напорів і підтримання їх цілодобово на мінімально необхідному рівні, покращення обліку води. Технологічні втрати можуть бути зменшені шляхом забору води найкращої якості у водному джерелі, застосування нових ефективних і економічних технологічних схем водопідготовки (використання аерації, біосорбції, сил гравітації, нових фільтруючих матеріалів), удосконалення схем промивки водоочисних споруд і повторного використання промивних вод.

З огляду на стан платоспроможності водокористувачів, у першу чергу населення, урівноваження плати за водокористування з урахуванням природоохоронних видатків не можна буде досягнути у короткотерміновому вимірі. За орієнтири можуть бути взяті показники Німеччини, де плата за воду становить не більше 0,5% сукупного доходу сім’ї.

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція