Маршрут на гору Плішка є більш популярним в зимовий сезон, оскільки на його схилах створені хороші умови для гірськолижного спуску. На самій вершині побудовано декілька сервісних будов. Для багатьох ужгородців це дуже зручне місце відпочинку у вихідні дні.

Проте, в літній час сходження на Плішку має свою особливу привабливість. За пару годин з шумного міста ви виявляєтеся на вершині гори, з якою відкриваються простори Ужанської долини, відроги Синаторія і Анталовецької поляни.

Початковий пункт маршруту – залізничний переїзд в с. Кам’яниця або 8-й кілометр автодороги Т 14 03. Від залізничного переїзду маршрут проходить убік м.Перечин, уздовж вказаної вище автодороги. Через 4-и кілометра сходимо з основної дороги на вузьку асфальтову дорогу, яка відгалужується у бік лісу по курсу 303°, переходимо невеликий місток і йдемо в напрямі гори Плішка. На протилежній стороні автодороги, навпроти відгалуження, встановлена триметрова стела з написом “Плішка”.

Дістатися до відправної точки можна різними способами. Місцевою електричкою можна доїхати до станції “Кам’яниця”(теж саме: зона відпочинку “Невицьке”, “Підзамкова”). Маршрутними автобусами і таксі, що регулярно курсують між Ужгородом і Перечином, до зупинки “Кам’яниця”.

Проте, продовжимо наш шлях до вершини по дорозі через ліс, уздовж неглибокого і шумного струмка. Від краю лісу до вищої точки г. Плішка 4.8 кілометра і близько двох годин спокійної ходьби. Нам належить піднятися на 550 метрів по вертикалі. Дорога в лісі досить зручна навіть для швидкої ходьби. Через 1.7 км. на першій розвилці доріг треба піти управо строго на північ. Через 1.8 км. дорога упирається в невеликий майданчик, від якого починається різкий підйом в гору.
Звідси стежка йде на північний захід по курсу 313° і через 800 метрів виходить на відкритий схил, на краю якого розташована невелика стара споруда.
Минувши першу будову, спрямовуємося у бік дерев’яного будинку з написом “Качалка”. Від нього йдемо вліво по стежці (курс 290°) і через 130 метрів виходимо на гірську дорогу, що веде на вершину (273°). Від перетину стежки з дорогою до верхньої точки гори 300 метрів. Сама вершина майже повністю оточена буковим лісом, тільки південно-східна частина її схилу відкрита і дає можливість споглядати гірські вершини Ужгородщини і Перечинщини. По курсу 139° знаходиться г. Анталовецька Поляна, 126° – г. Світильник, 117° – хребет Синаторія.
У тому ж напрямі, біля підніжжя цих гір розташувалося село Ворочево. Відкритий схил гори облаштований підйомниками бугельного типу, невеликими технічними спорудами. Дорога, що сходить з гори, йде на схід і може привести вас в м.Перечин.

Зворотна частина маршруту не набагато довша, ніж перша частина шляху, але вона проходить по пологіших схилах. З вершини опускаємося в напрямі дерев’яного будиночка, разташованого справа в лісі (курс 132°), потім виходимо на лісову дорогу і заглиблюємося в ліс (218°). Через 2 км. проходимо розвилку доріг в напрямі основної дороги (124°). Пройшовши наступні 800 метрів, виходимо на велику поляну, оточену молодими берізками. Дорога увесь час опускається вниз, петляє між деревами і виходить на наступну розвилку доріг.

Тримаємося курсу 231°. Через 0.5 км. проходимо повз високий кам’яний насип. Далі лісова дорога переходить в асфальтову. Пройшовши близько півкілометра по дорозі виходимо на край Кам’яницкого кар’єру. Далі спускаємося по крутій, звивистій дорозі до повороту дороги на дев’яносто градусів. У цьому місці сходимо з дороги вправо на стежину (224°), яка проходить через молодий гай. Через 300 метрів стежка виводить на іншу асфальтову дорогу, яка веде в село Кам’яница. Від цього місця до початкового пункту маршруту (залізничного переїзда) всього 1 км.
Вулицями села ви легко вийдите в потрібне місце.