До змісту

Зуйок малий північний − Charadrius dubius curonicus Cm. ‘На Поділлі на гніздуванні ми його не виявили. Ф. Й. Страутман (1963) вважає, що він гніздиться на Закарпатській рівнині і Волино-Подільському плато. Ми часто бачили його восени на перельотах. У межах Прикарпаття зуйка знаходили на гніздуванні в Чернівецькій області. В Українських Карпатах долинами рік проникає до Славська, Осмолоди, Ворохти. Тримається відкритих берегів з мілинами і галечниками. У кладці 4 яйця. Висиджує з останньої декади травня до початку червня. Живиться різноманітною тваринною їжею. На першому місці в кормовому раціоні жуки-болотолюби, афодії, личинки двокрилих, одноденки, клопи. Вага зуйків − до 50 г.

Чайка − Vanellus vanellus L. На обстеженій території найчисленніший (фоновий) вид куликів. З’являється дуже рано. За І. В. Марисовою (1960), у 1957 р. на луках поблизу с. Вілії Шумського району Тернопільської області чайки з’явилися 29 лютого. Приліт перших особин ми зареєстрували 17. III 1965 р., 14. III 1966 р., 16 − 19. III 1967 р., 20 − 23. III 1968 р., 23. III 1969 р. (Львівська та Волинська області). Трапляється на луках, заболочених місцях, але найчастіше на оброблюваних площах. У ранньовесняний період зграї чайок налітають на оброблені землі. Гніздовий період починається з середини квітня. 27. IV 1957 р. у с. Вілії Шумського району, 29. IV 1958 р. коло с. Новостава того ж району, 19 та 20. IV 1960 р. поблизу оз. Тур Волинської області виявлені перші кладки. Пуховички зареєстровані на початку червня, часто в травні. Поблизу с. Олексіївки Волинської області 11.V 1967 р. бачили прудких пуховичків. Осінній переліт − у вересні.

На заході УРСР за останнє двадцятиріччя (1951 − 1971 рр.) чайки стали типовими представниками орнітофауни окультуреного ландшафту. Синантропізація західноукраїнської популяції цих пернатих йде шляхом адаптацій до оточення, що постійно змінюється. Як відзначає Н. А. Рубінштейн (1968), це явище спостерігається у інших областях СРСР, а також в Англії і Голландії.

На обстеженій території чайки полюбляють околиці міст (Ковель, Шацьк, Камінь − Каширський, Дубровиця, Сарни, Дубно, Нестеров та ін.) і численні села, де майже всі ділянки землі зорані. Коло с. Олексіївки Камінь-Каширського району Волинської області чайки гніздяться не на сирих луках і на окраїнах боліт − місцях їх типових гніздових стацій, а головним чином − на полях, де щільність популяції навесні 1967 та 1968 рр. досягала 8 − 14 пар на 1 км². На рис. З показана їх чисельність у 1967 − 1968 рр. на постійних двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області (поля вздовж р. Циру). На Волинському Поліссі найбільш постійна чисельність чайок на ділянках озимих, де в розпал гніздового періоду (травень) на 1 км² налічується п’ять − вісім виводків. «Всмоктування» чайок в окультурений поліський ландшафт позитивно відбивається на зростанні чисельності їх популяції, яка й надалі залишається відносно стабільною, чого не можна сказати про інші види куликів, пастушків та качиних. Птахи не звертають уваги на трактори, автомашини, худобу, що пасеться, людей, якщо вони дуже близько не підходять до місця їх гніздування (Татаринов, Охрімчук, 1969). Отже, цілком етологічна (поведінкова) адаптація − одна з ланок синантропного способу життя цих птахів.

Рис.  Облік чисельності чайки в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Особливо великі зграї чайок спостерігаються весною та в кінці літа. Так, 30. III 1968 р. на орних полях у Любомльському районі Волинської області ми зареєстрували зграю, в якій було не менше 500 − 600 птахів. 7 − 9. VIII 1972 р. на зораному полі, де раніш була конюшина в околицях с. Нової Бубнівки Волочиського району Хмельницької області зафіксовано скупчення цих куликів, яких за приблизними підрахунками було понад 1000. Чайки знищують велику кількість шкідливих комах: довгоносиків, хрущів, саранових, чорнотілок, водолюбів, плавунців, жужелиць, листоїдів, бабок, клопів, а також павуків, ракоподібних та ін.; вживають рослинну їжу − насіння жовтого латаття, споришу, щавелю, очерету тощо. Вага чайок − 230 − 800 г.

Турухтан − Philomachus pugnax L. На заході УРСР в 1954 − 1959 рр. на гніздуванні його виявлено на озерах Тур і Веліхово Волинської області. 21. І 1958 р. на оз. Тур Ф. Й. Страутман (1963) знайшов кладку з 4 насидженими яйцями. У травні 1967 р. ми спостерігали цих птахів на озерах Добре і Мачуліно Волинської області, а в 1951 − 1959 рр. − у с. Бережцях Кременецького району Тернопільської області, с. Отеневичах Жидачівського і с. Чайковичах Самбірського районів Львівської області. Три турухтани здобуті 3. VIII 1950 р. на заболоченому березі оз. Княгиничі у с. Загір’ї (р. Свірж). У шлунках цих птахів виявлені жуки-водолюби, личинки плавунців, довгоносиків, совок, коників. Вага дорослих особин − понад 200 г.

Травник − Tringa totanus totanus L. Звичайний у рівнинній частині Закарпаття, на Волино-Поділлі та Поліській низовині. Навесні з’являється у березні − квітні. Приліт у Кременецькому районі Тернопільської області зазначений 4. IV 1955 р., 28. III 1956 р., 28. III 1957 р., 2. IV 1958 р., 26. III 1959 р., 2. IV 1960 р., а в Любомльському і Ковельському районах Волинської області − 31. III 1966 р., 1. IV 1967 р., 29 − 30. III 1968 р. Улюблене місце гніздування − вологі високотравні луки в долинах рік і по берегах озер. На початку травня відбувається кладка яєць. Гнізда влаштовують у відносно глибоких ямках, застелених свіжими і сухими стеблами лучних трав і майстерно замасковують. Повні кладки з 4 яєць коло с. Борсуків Тернопільської області зазначені 9. V 1958 р. 12. V 1957 р., а на Волинському Поліссі − 28. IV 1962 р., 7. V 1962 р. У травні − на початку червня з’являються пташенята. Осінній переліт закінчується у перших числах вересня. Живиться личинками різних комах, павуками, молюсками. Знищуючи шкідливих комах, приносить користь. Вага не перевищує 150 г.

Чорниш − Tringa ochropus L. У 1954 − 1967 рр. виявлений на гніздуванні в Любомльському, Ратнівському, Камінь-Каширському районах Волинської області. Питання про сучасне гніздування в лісостеповій зоні (в Закарпатті, на Поділлі) досі не розв’язане. На Поліссі зареєстрований 6. IV 1962 р., 27. III 1968 р. Восени трапляється під час перельоту. Цей кулик здобутий 28. VIII 1958 р. в околицях с. Білокриниці Кременецького району Тернопільської області. Двох чорнишів ми бачили 25. VIII 1961 р. на зарослому лісовому болоті в урочищі Туркач між м. Борщовим і с. Кривче Тернопільської області. Відрізняється від інших куликів тим, що селиться на вільхових болотах серед великих лісових масивів. Яйця відкладає у покинуті гнізда дроздів, голубів, сойок, ворон і навіть білок. Бачили чорнишів, які токували на сухому верхів’ї або на гілці дерева. Вага дорослих птахів − до 75 г.

Фіфі − Tringa glareola L. На гніздуванні виявлений на оз. Тур Волинської області. Прилітає у кінці березня − на початку квітня (29. III 1954 р., 12. IV 1959 р., 6. IV 1962 р.). Н. І. Сребродольська (1964) в 1953 − 1962 рр. з 29 травня по 6 червня знаходила гнізда цього птаха. Токуючі птахи зазначені 10 та 15. IV 1954 − 1959 рр. У першій декаді серпня 1950 р. 8 фіфі здобуто на озерах в Отеневичах − Ходорові і 12 − на озерах у Княгиничах (Прикарпаття). На Волинському Поліссі живляться переважно тваринною їжею. У кормовому раціоні домінують: шкідлива довгоніжка (47,3%), плавунці та їх личинки (29,7%), водяні клопи (15,7%), листоїди (28,9%). Вага здобутих птахів − 50 − 80 г.

Перевізник − Tringa hypoleucos L. Поширений скрізь. У Карпати долинами рік проникає до 900 м над рівнем моря. У червні 1965 р. виявлений нами на р. Лімниці (Горгани), вище с. Осмолода. Прилітає на Волинське Полісся у першій половині квітня. У травні (оз. Тур, 12. V) відкладає яйця. Гніздиться на берегах рік, поблизу оголених місць, де є непокритий дерном грунт. У межах Прикарпаття найчастіше трапляється вздовж течії р. Серету в районі с. Верхніх Луківців Чернівецької області. Ми здобули цей вид 29. VIII 1961 р. поблизу водойми в с. Погорілівці Заставнянського району тієї ж області. Осінній переліт відбувається непомітно і закінчується у кінці вересня. Живиться виключно амфібіотичними комахами. Вага − 45 − 75 г.

Веретенник великий − Limosa limosa limosa L. Звичайний на гніздуванні в ряді обстежених нами районів Волинської, Ровенської, Тернопільської, Львівської областей. Приліт на Волино-Поділлі − у першій половині квітня (середня дата за п’ять років − 6. IV), а вже в кінці місяця трапляються перші кладки яєць. В околицях с. Борщівки свіжі яйця веретенника знайдені 30. IV 1958 р., а на оз. Тур − 20. IV. У середині травня бувають насиджені яйця. Повні кладки зареєстровані на лузі в с. Борщівцях 21. V 1957 р., 27. V 1958 р., 1. VI 1959 р., 23. V 1961 р., а на Турському озері − 28. IV, 30. IV, 3. V 29. V, 8. VI 1957 − 1958 рр. Улюблене місце поселення − вологі високотравні луки вздовж рік Турії, Прип’яті, Вілії. Самець і самка насиджують яйця протягом 24 днів. Пуховички з’являються у кінці травня − першій декаді червня. Осінній відліт починається у кінці липня − першій декаді серпня і закінчується в кінці цього ж місяця. Під час перельоту збираються у зграї по 15 − 20 птахів. 7. VIII 1972 р. на гідротехнічних водоймах в околицях селища Ясне Волочиського району Хмельницької області ми спостерігали зграю, в якій було близько 100 великих веретенників. Птахи ходили по мілководдю і інтенсивно живилися. Останніх веретенників бачили у вересні 1958 р. поблизу, с. Кордишева Тернопільської області. У Волинській області на луках вздовж р. Стиру (м. Луцьк) зникають у липні (1970 − 1971 рр.). Живиться різними комахами, молюсками, плодами рдесту. Вага − 230 − 370 г.

Кроншнеп великий − Numenius arquata arquata L. На гніздуванні виявлений у зоні Волинського Полісся. Звичайно з’являється у кінці березня (оз. Тур 5. IV 1962 р., р. Прип’ять − 30. III 1968 р.)„ і лише в холодні весни приліт затримується. Летять зграями по 17 − 30 особин. Переліт цих птахів в околицях с. Рудників Миколаївського-району Львівської області ми бачили в перших числах квітня 1950 р. 20. IV 1971 р. поблизу хут. Грабового Любомльського району Волинської області на заливному лузі знайдено гніздо з 4 яйцями. З водоймами тісного зв’язку не мають. Годуються на луках, випасах, оброблених полях. 9. VIII 1972 р. три кроншнепи живились на ріллі у с. Новій Бубнівці Хмельницької області. Такий спосіб життя зумовлює і склад їжі великих кроншнепів. У їх раціоні переважають наземні комахи (саранові), ягоди, насіння. Своїм довгим дзьобом розгрібають гній, вибираючи жуків-гнойовиків. Поїдають дрібних жабенят, дощових черв’яків. Вага − 800 − 1000 г.

Вальдшнеп − Scolopax rusticola rusticola L. На заході України звичайний перелітний і місцями гніздуючий вид. Прилітає у кінці лютого, але звичайно в березні (21. III 1967 р., р. Цир Волинської області). Інколи зимує у Закарпатті. У Прикарпатті виявлений на гніздуванні в червні 1948 р. в районі с. Шепота Чернівецької області. У цьому місці виявлене пташеня, яке вже опірилось, але ще не літало.

На Поділлі 8. V 1956 р. в урочищі Гниле Озеро поблизу м. Кременця на схилі гори, порослої густим грабово-осиковим лісом, знайдено гніздо вальдшнепа з 4 яйцями. Навколо гнізда грунт був покритий минулорічним листям. На заході Українського Полісся кладки зареєстровані 24. IV 1967 р. Тяга триває з березня по червень (Карпати, урочище Дземброня, 1956 р.; Осмолода, 1965 р.). Під час осіннього перельоту в значній кількості трапляються у вересні та жовтні. Велику кількість цих птахів на перельоті ми спостерігали протягом 1958 − 1963 рр. в урочищі Гниле Озеро і в лісі коло с. Лішні Кременецького району Тернопільської області. Багаторазово траплялись у листопаді та грудні коло с. Верхнього Водяного Рахівського району Закарпатської області.

Живиться тваринами, які заселюють верхні шари лісової підстилки − личинками жуків, дротяниками, різними двокрилими, багатоніжками, дощовими черв’яками, а також детритом (майже перегнилими залишками листя і коріння). Знищує велику кількість шкідливих комах − личинок дротяників. Корисний для лісового і сільського господарства. Вага цих куликів − 300 − 400 г.

Бекас − Capella gallinago gallinago L. Численний вид куликів у відповідних угіддях обстежених нами районів заходу України. На весні з’являється рано. У Кременецькому районі Тернопільської області відзначений 18. III 1956 р., 16. III 1957 р., 20. III 1958 р., 23. III 1959 р., 7. IV 1960 р. Приблизно такі ж дати прильоту зареєстровано в 1966 − 1968 рр. для західного Полісся. На Прикарпатті весняний приліт починається в останній декаді березня і триває увесь квітень. Бекас − птах трав’янистих боліт. Багато цих птахів гніздиться на луках поблизу сіл Матвіївки, Катеринівки, Борщівки, Борсуків Тернопільської області. Нерідко вони трапляються на луках р. Верещиці (села Вороців, Страдч, Шкло), а також на Самбірських луках поблизу Дністра (села Конюшки, Долобів, Чайковичі), на заплавах Тиси, Латориці. Токування бекасів доводилось чути з перших днів їх весняного прильоту (у верхів’ях р. Прип’яті 30. III 1968 р.). Кладки яєць у північних районах Поділля зареєстровано між 2 і 27 травня. У Закарпатті та Прикарпатті кладки знаходили з кінця квітня по червень. У с. Княгиничах 2. V 1950 р. виявлено двоє гнізд бекаса. В одному було лише одне яйце, а в другому − повна кладка з 4 яєць. Літній молодняк з’являється у другій декаді червня (Поділля), у кінці червня − на початку липня (Волинське Полісся, Прикарпаття). Під час осіннього перельоту в західних районах України бекасів дуже багато. Вони концентруються на вологих луках, по берегах боліт зі скошеною травою. Зникають у північних районах Поділля на початку листопада, а холодної осені − в кінці жовтня.

Живляться різними жуками (жужелицями, плавунцями, водолюбами, довгоносиками), перетинчастокрилими, двокрилими, метеликами, одноденками, ракоподібними, жабами. Здобувають їжу в мілких водоймах або у верхніх шарах вологого ґрунту. Значну роль у живленні відіграють рослини і детрит. Вага бекасів, здобутих на Прикарпатті у вересні, становила: самців − 160, самок − 148, молодих − 120 г. Дуже ситі особини важать понад 200 г. Бекас − цінний і корисний птах.

Дупель − Capella media Lath. У невеликій кількості гніздиться на луках заплави р. Вілії Тернопільської області, у Ратнівському, Ковельському, Любомльському районах Волинської області, Сарненському, Володимирецькому районах Ровенської області. Гнізда дупелів виявлені на оз. Тур, в районі с. Старої Гути. Прилітають значно пізніше бекасів. У північних районах Тернопільської і Волинської областей їх поява зареєстрована в першій декаді квітня. Гніздяться на вологих заболочених луках у річкових долинах. У таких місцях у травні трапляються повні кладки. Осінній відліт спостерігається рано − уже в першій половині серпня. Живляться детритом, дрібними комахами, черв’яками, насінням осок, очерету, жовтнів. Вага − 170 − 300 г.

Джерело:  Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.

Tags: птахи, Татаринов К.А.