Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

 

Маршрут: с.Лазещина –г.Петрос – г.Говерла – хребет Чорногора – с.Богдан
Початок маршруту: с.Лазещина, Рахівський район
Особливості маршруту: маршрут в основному проходить гірським хребтом Чорногора. Початкова частина маршруту з різкими висотними перепадами
Протяжність маршруту: 65.9 км
Тривалість маршруту: 30 годин (триденний)
Висота вершини г.Говерла : 2061 метрів над рівнем моря
Максимальний вертикальний підйом від початкової точки: 1343 метрів
Сумарний вертикальний підйом: 2587 метрів
Рекомендований період року: весна – осінь
Додаткова інформація: наявність мобільного зв’язку. Місця можливої ночівлі: Перемичка, озеро Несамовите, г.Чорна Гора, КП «Дерев’яні будівлі»

Маршрут починається з с.Лазещина, Рахівского району. Село розташоване на державній автодорозі Р03 Рахів – Івано-Франківськ, на відстані 4 кілометрів від селища Ясіня та Яблоницького перевалу – межі Закарпатської і Івано-Франківської областей.

Лазещина - Хребет Черная Гора

Перші кілометри маршруту проходять по автодорозі місцевого значення через село Лазещина, в південному напрямі уздовж річки Лазещина. Після 8.5 кілометрів шляху дорога упирається в туристичну базу “Козмещик”. У старі часи базу намагалися розширити, ввести нові облаштовані корпуси. Проте, планам не судилося здійснитися. Сьогодні, декілька приватних компаній намагаються використовувати старі будівлі. Туристам надаються приміщення для ночівлі та щоб зігрітися. Діє невеликий продовольчий магазин.
Від турбази маршрут йде на гору Петрос південно-західним курсом (6.5 км).

Карта Лазещина - Хребет Черная Гора

На початку, через 1 км., лісовозна дорога перетинає лісосортувальний майданчик, через наступний кілометр – міст, а через 300 метрів наступний міст. Пройшовши ще 400 метрів дорога виходить до дерев’яних хлівів, потім через 350 м переходить через міст і майже через півкілометра виходить до розгалуження доріг. Ліворуч від розгалуження (південний напрям) починається серпантин. Наш маршрут триває південно-західним курсом, вздовж струмка в ложбині схилів. Далі вже стежкою продовжуємо похід схилами, через ліс, поблизу зруйнованих хлівів.
Від хліві через 80 метрів виходимо на дорогу, що йде вниз до струмка в західному напрямі. Наступні 300 метрів сходимо вниз дорогою, переходимо в брід струмок та різко повертаємо у бік південного заходу.
Через 270 метрів перетинаємо траверсну дорогу (1431 м.н.р.м.), яка зв’язує два тваринницькі стійбища. Обидва об’єкти добре видно з дороги. Звідси починається стрімкий підйом на Петрос. До вершини залишається 1.2 км. Час на подолання такої відстані від 1 до 1.5 години. За напрямом підйому попадаються фрагменти стежин та траверсів. Чітко вираженої стежки тут немає. Тому кожна група туристів повинна вибирати свій шлях підйому, керуючись конкретними кліматичними і погодними умовами.
Перед вершиною дуже стрімка та кам’яниста поверхня схилу. Пік вершини позначений купою каміння, нагромадженою завойовниками цієї важкодоступної гори.Чёрная Гора(2,028 м.)
З Петроса прекрасно видно увесь Чорногірський хребет, що йде на південний схід. За винятком г.Петрос, усі двотисячні вершини Українських Карпат розташовані саме цією звивистою високогірною лінією чорногірського водорозділу: вершини Говерла, Ребра, Гутин Темнатик, Бребенескул, Чорна Гора (Піп Іван Чоногірський).
З протилежного боку, на північному заході, в 15 кілометрах безпосередньої видимості видно г.Близницю, трохи правіше від неї вигинається Свидовецький хребет. У північному напрямі виразно видно усі деталі маршруту від турбази Козмещик до г.Петрос. На південний захід тягнуться урочище Полонина Гарманєска, за нею полонина Шешул.
Спуск з Петроса в основному проходить по його південно-східному схилу. Перші 320 метрів проходимо в південно-західному напрямі вздовж добре второваної стежки, потім повертаємо вліво, строго на захід. Наступні 0.5 км дуже стрімкого спуску майже по прямій. У кінці спуску виходимо на звивисту стежку, яка через 370 метрів виводить на широку траверсну дорогу (1,548 м.н.р.м.), що сполучає урочища Греблі та полонину Германєска.
Рухаємося уздовж траверсної дороги на північний захід і через 300 метрів повертаємо на стежку вправо вгору на південний схід, до вершини пагорба. Перейшовши вершину пагорба тим же курсом (1.2 км) спускаємося до іншої траверсної дороги, яка веде від урочища Сколеска до підніжжя г. Говерла і далі на південь до с.Богдан. Беремо вліво на південний схід та продовжуємо похід дорогою, на висоті трохи більше 1.500 метрів над рівнем моря. Від цього місця до контрольного пункту “Перемичка” 1.7 кілометра. За 200 метрів до виходу на Перемичку, з правого боку край дороги буде джерело.
Сама Перемичка є досить просторою і відносно пласкою поверхнею на межі лісосмуги. Тут дуже зручне місце для привалу, ночівлі або влаштування туристичного табору. Це місце, звідки починається сходження на Говерлу.
Далі маршрут лежить на вершину г.Говерла та Чорногірський хребет. Від Перемички належить піднятися на 526 метрів та пройти 2.5 кілометра до самого піку Говерли. Стежка йде на схід і тягнеться 1.4 км. до розвилки стежок. Одна з яких йде в тому ж напрямі, а інша підіймається вгору в північно-східному напрямі. Треба повернути на стежку, що йде вгору до вершини. Далі вона через 600 метрів виходить на хребет (1,876 м.н.р.м.), повертає вправо на південний схід і стрімко здіймається вгору. Останні 550 метрів перед вершиною найстрімкіші.
Черногорский Хребет. Озеро Несамовытное и вершина г.Ребра
І ось довгождана Висота! Вершина гори Говерла дійсно прекрасна. Передусім своєю могутністю і важкодоступністю. Усі схили вершини дуже круті, а північно-східний взагалі непосильний для пішохідного підйому. По-друге, гора приваблива просторами, що оточують її. У гарну погоду в будь-якому напрямі тягнуться зелено-блакитні панорами гір, хребтів, полонин, маленьких струмків і “снігових” озер.
Більше того, саме підкорення найвищої вершини України викликає величезний емоційний підйом, генерує почуття самоповаги та власної гідності. І в той же час, в непогоду Говерла влаштовує серйозні випробовування своїм завойовникам. В умовах обмеженої видимості, шквального вітру, проливного дощу і непередбачених снігових завірюх необхідна особлива обережність та підготовка при підйомі та спуску з гори. Суворість клімату тут проявляється в невеликій різноманітності флори і фауни.
Вершина гори в основному покрита високогірними травами, мохом і лишайником. На землі можна побачити окремі види нешкідливих жуків. У небі іноді парять беркути і орли.
Наступний етап маршруту – це подорож Чорногірським хребтом. Уздовж усього хребта вторована безліч стежок, як через вершини гір, так і їх в обхід їх, обхідними траверсами. Хорошим орієнтиром та помічником в дорозі до Чорної Гори будуть залізобетонні прикордонні стовпчики, колишнього польсько-чехословацького кордону. Стовпчики розташувалися в спадаючому порядку номерів: 39 — спуск з г.Говерла; 38 – г.Брескул; 37 – г.Пожижівська; 33 – г.Туркул; і так далі. На Чорній Горі встановлений стовпчик №16.
Між стовпчиками з цілими числами на рівних проміжках встановлені стовпчики з дробовими числами (наприклад: 37/7, 33/1 і так далі). Запропонований маршрут звивається уздовж залізобетонних стовпчиків, періодично перетинаючи лінію “старого кордону” то ліворуч, то праворуч. Відстань від вершини г.Говерла до вершини г.Черная Гора 18.1 кілометри. Вертикальна крива висоти маршруту коливається вище за відмітку 1,700 метрів над рівнем моря. На подолання цієї відстані йде 8 -9 годин.
Перші 800 м спуску з вершини Говерли проходять дуже стрімким, кам’янистим схилом. Після спуску починається підйом на г.Брескул (0.6 км). Наступні 460 метрів і ми на г.Пожижевська. Від г.Пожижевська до г.Туркул майже 3 км. Проходимо стовпчик № 36 і через 500 метрів йдемо правим траверсом на південь. Через 1 км виходимо до г.Туркул та обходимо її ліворуч північно-східним схилом. Далі стежка веде повз стовпчики №№32/3, 32, 31/3, 31/1, 31, 30/9. На переході від 32 до 31 стовпчика з лівого боку за напрямом руху внизу лежить озеро Несамовите.
Це унікальне озеро, утворене талими водами снігового покриву, яке живиться дощовими опадами, і не висихає навіть в жаркі літні місяці. Поруч біля озера прекрасні місця для відпочинку і влаштування табору. Проте, йдемо далі.
Наступна гора — Ребра ( 2001 м.н.р.м). Від стовпчика №30/9 до вершини г.Ребра 1.4 км. Цей маршрут пропонує зробити невелику петлю (760 м) з метою огляду східної частини гори, помилуватися кам’яними “статуями”, що стирчать з схилів немов “ребра”. Для цього треба піти вліво на північний схід на розвилці стежок, яка знаходитися на відстані 0.5 км від стовпчика №30/9. Стежка тягнеться близько 400 м та закінчується на краю скелястого обриву. Край обриву і є те згадане оглядове місце. Повертаємося на основну стежку тим же траверсом.Гора Петрос(2,020 м.). Вид с г.Говерла
Маршрут триває по добре видимій стежці та по стовпчикових відмітках. Після стовпчика №29 проходимо вершину г.Ребра, потім зустрічаємо стовпчик №28, від якого стежка йде до г.Гутин Темнатик (2016 м.н.р.м.). Після стовпчика №28 траверс трохи опускається та тягнеться вздовж південного схилу хребта близько 1.1 км. Далі стежка підіймається на відмітку 1,951 м.н.р.м. та обходить вершину г.Бребенескул. Через наступні 2 км траверс опускається до відмітки 1,910 м.н.р.м., а потім здіймається на 40 метрів та обходить г. Мунчель (1,998 м.н.р.м., стовп №23). Пройшовши 1.1 км виходимо на вершину г.Дземброня (1,878 м.н.р.м., стб. №22). Від стовпчика №22 рухаємося вершиною хребта, опускаємося повільно вниз та через 2.8 кілометри виходимо до сідловини (1,820 м.н.р.м.). Від цього місця до вершини г. Чорна Гора 1.8 км. Через 1 годину 20 хвилин ми на вершині Чорної Гори (2028 м.н.р.м.). Тут знаходяться розвалини колишньої обсерваторії і метеорологічної станції, збудованої в середині тридцятих років минулого століття урядом Польщі. Поряд з колишньою будівлею є багато зручних місць для встановлення наметів.
За потужними стінами унікального об’єкту можна сховатися від штормового вітру і дощу. З висот Чорної Гори видимим є майже увесь Чорногорський Хребет, що тягнеться на північний схід. В протилежному напрямі на південному-сході видно вершини румунських Карпат. На сході простягнулися простори Івано-Франківської області. Прямісінько на захід лежить село Богдан. У цьому напрямі знаходиться наша завершальна ділянка маршруту.
Спускаємося з вершини г. Чорна Гора у зворотному напрямі на північний захід. Рівно через 1 кілометр підходимо до кам’яного підвищення, перед яким ледве помітна стежка йде вліво вниз, уздовж західного схилу хребта. Попереду майже один кілометр стрімкого спуску крізь зарослі ялинника, гірської сосни і зеленої вільхи. Виходимо до лісосмуги і продовжуємо рух стежкою, що звивається серед ялинового лісу. Наступні 1.2 км стежка опускається в напрямі на захід до великої вирубки лісу.
Далі стежина повертає на південний захід, тягнеться уздовж стрімкої тисняви і через 660 метрів виходить на лісовозну дорогу. На сполученні стежки та дороги знаходиться дерев’яний стовп, що означає межі кварталу лісогосподарства. Від цього місця до с.Богдан 21.4 км.
Залишок шляху проходить ґрунтовою дорогою уздовж струмка Великий Балзатул (6.8 км.). Спочатку дорога минає контрольний пункт “Дерев’яні будови” (1.4 км від стовпа лісокордону), потім переходить кількома дерев’яними мостами. Від місця де струмки Великі Балзатул і Стоговець зливаються, утворюючи річку Біла Тиса, дорога повертає на північ та прямує до с.Луги (наступні 6.9 км). Від моста через річку в селі Луги, до с.Богдан 7.8 кілометрів.

1 коментар »

  1. Доброго часу суток! а де можна взяти детальніші карти???
    Дякую=)

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com