Пропонований маршрут починається з села Сіль, Великоберезнянского району, що знаходиться на автодорозі Т 14 03 Ужгород-Ужоцький перевал. Сюди можна добратися рейсовим автобусом або місцевою електричкою з В.Березного, Ужгороду, Львова. Хребет Яворник багато років є плановим об’єктом для багатьох туристично-екскурсійних компаній. Незважаючи на складність підйому тут завжди можна зустріти туристів, місцевих жителів.

В околицях Явірника ви знайдете живописну природу у будь-яку пору року. Широка смуга хребта тягнеться з північного заходу на південний схід майже три кілометри. Незважаючи на невелику висоту верх хребта заростає високорослими травами, кущами ожини, шипшини, малини. Схили Яворника вкриті в основному деревами буку і явору. Місцями зустрічаються смуги хвойних дерев. На північно-східному схилі хребта на висоті 600-800 м.н.р.м. ростуть буки-гіганти, що досягають висоти 40-45 метрів. Серед буку і граба тут також ростуть величні дерева явора.
Як стверджують місцеві жителі, гірський хребет дістав свою назву від назви цього дерева. Простори Явірника надають прекрасну можливість насолоджуватися видами карпатських гір і лісів. Звідси відкривається прекрасний вид на Ужанську долину.

Від с.Сіль до нашої мети – найвищої точки Явірника (1,017 м.н.р.м.), всього 7.3 кілометра. Від самого села до вершини проходити лісова дорога. Отже збитися з шляху практично неможливо. Уважність в орієнтації знадобиться на спуску, при підході до села Великий Березный.

Від центру сіла Сіль прямуємо у бік річки Уж і залізничного мосту, який видно з автодороги (південний напрям). Невелика вуличка веде нас між сільськими будинками, пірнає під заліхничним мостом і прямує на край села в східному напрямі. Пройшовши 650м. переходимо через міст річки Уж. За селом дорога йде у напрямі будівель зруйнованої ферми. Від будівель дорога різко повертає на південний захід, заходить в ліс і починає набирати висоту. На першій розвилці доріг треба йти прямо. Від цього місця до Явірника 4км і біля 2-х годин ходу. Нашим напрямом на початок хребта — туристичний притулок буде курс 190°. На маршруті необхідно подолати вбрід три струмки, що не є складною перепоною. Незабаром на висоті близько 389 м.н.р.м. перетинається місце злиття двох невеликих струмочків, а потім через 25 м виходимо на розвилку доріг. Наш шлях лежить по правому відгалуженню дороги (курс 216°).
Звідси починається найкрутіша і найскладніша частина подйому. У дощову погоду треба проявляти обережність на слизькій поверхні дороги.

Далі круті ділянки підйому чергуються з нетривалими помірними схилами, що проходять лісом. Через 1.1 км. різкого підйому виходимо на пологу частину схилу. Проходимо декілька полян і виходимо до місця, де від основної дороги вправо йде стежка. Тут на деревах зроблені позначки і показчики у бік будинку туристів. Від цього місця до притулку всього 190 метрів. Акуратно вмістившись на краю гірського хребта, ця стара кам’яна будова багато років ділить тепло і затишок з туристами, пастухами або збирачами ягід.
Будиночок був побудований в 1936-1938 г.г., в період чехословацького володіння землями Підкарпатської Русі. Архітектура будови зберігає в собі історичну культуру туризму того часу і чудово вписується в природну красу гір і зараз. За помірну плату ви зможете переночувати в притулку, обігрітися, приготувати їжу або просто відпочити.
Зробивши зупинку і оглянувши околиці “туристичного комплексу” продовжимо наш шлях. Далі дорога йде на південний схід (курс 150°) у напрямі радіотрансляційної антени. Дотримуючись відміченого орієнтиру, через 1.6 км підходимо до будівлі ретранслятора і через 100 метрів на розвилці доріг звертаємо вліво (123°). Від розвилки доріг до вищої точки хребта 290 метрів. Це місце знаходиться ліворуч краю дороги і позначено невеликим земляним горбком, на якому іноді може стояти дерев’яна трапеція, виконана з тонких стовбурів дерев.
Тут же поруч закопаний короткий чотиригранний бетонний стовпчик, на якому вибиті цифри, – 1925. Наш маршрут триває у зворотному напрямі, спочатку до будинку туристів, а потім до кінцевої мети. Досягнувши будівлі притулку, йдемо по іншій лісовій дорозі в південному напрямі. До селища Великий Березний належить пройти ще 7.3 км. Дорога відразу ж починає різко знижуватися, петляючи між вирубками лісу, ялинником і буковими схилами. В напрямку руху, через 200 метрів від будиночку, ліворуч краю дороги знаходиться джерело, де можна поповнити запаси води.
Проте, треба пам’ятати, що в жаркі літні дні це джерело пересихає. Дотримуючись південно-західного напряму руху, через 2.1 км. виходимо з лісу на відкритий простір. Ліворуч внизу видно село Руський Мочар, а над ним тягнеться хребет Явірник. Справа до дороги примикають зарості березняка. На розвилці йдемо по курсу 226° і через 0.7 км., минувши капличку, виходимо на асфальтову дорогу, що сполучає село Руський Мочар і селище В. Березний. Далі наш маршрут йде строго на захід. Наступні 1.3 км необхідно пройти асфальтовою дорогою до точки примикання ґрунтової дороги, в тому місці, де автодорога повертає під кутом 90 градусів на південь. Звідси ґрунтова дорога підіймається вгору і заходить в ліс. Підйом в лісі закінчується виходом на велику поляну (455 м.н.у.м.). Далі наш шлях піде на пониження. Минувши друге поле, дорога роздвоюється. Беремо вправо, обходимо лісосмугу і заходимо в березняки.
Пройшовши метрів 400 через зарості молодих дерев, виходимо на відкритий простір, попереду якого видно високовольтні лінії на бетонних стовпах. Тут треба бути особливо уважним у виборі напряму. Якщо йти прямо по дорозі, проходячи під високовольтною лінією, то можна вийти на транспортний міст в смт.В.Березний. Наш варіант пропонує найкоротший шлях в центр селища, до авто і заліничного вокзалів. Для цього, досягнувши лінії електропередач, необхідно повернути управо в напрямі на захід (курс 286°).
Здолавши близько 800 метрів по крутих схилах, виходимо до підвісного моста через річку Уж. Перейшовши на правий берег Ужа, опиняємося в районному центрі Великий Березний. Спускаємося з містка вниз до річки, проходимо метрів 50 уздовж течії і подіймаємося безпосередньо на вулицю Гоголя. Ця вулиця закінчується виходом в центр селища, від якого рукою подати до транспортних вокзалів.