Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

До змісту

Спочатку були тут самі тільки гори, серед них тут-там трохи рівнини, а на рівнині росли верболози.

Десь із 250 років тому жив тут чоловік, що прозивався Петрищем. Прийшов він сюди з другого боку Карпат, побудував собі дерев’яну хату, накрив соломою і почав вирубувати лозу.

Поступове сюди переселилися й інші люди, з сусідніх сіл, і виникло село Лозянське.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags:

2 коментарі(в) »

  1. Село Лозянське намного старіше ніж Ви тут показали. В 1800 році побудова церква в нижньому кінці с.Лозянського. До того там де в даний час знаходиться пам’ятник там була капличка невеличка і тимітів або кладбище як теперь кажуть. До того була якась загразна хвороба чума чи мор. Село повністю вимерло, залишились тільки вівчарі на полонині. Один з них зібрався і спустився з минчела в село і пропав, потім другий третій практично всі скільки їх там було. Вівчарі залишили одного Петра біля овець. Петро Був великого зросту але мало розумову відставав від інших, але був працьовитий та спокійний. Добув Петро до пізьної осені в полонині та почав вівці спускати ближче до села. За цей період хвороба пройшла і Петро побачив страшну картину. де людину застала смерть та вона і лежала. Петро вибрав собі місце де теперь називається “Петріщі” і з своїми вівцями та став жити. Село Діл хвороба якимось чином нетокнулася і там жив чоловік у якого була велика сімя, і він побачив що здолини де розсташовано було село в одному місці постійно піднімається дим. Вирішив той чоловік подивитись хто там ще залишився живим. Зійшов у село з гори Діл і зустрів Петра. Так як Петро жив один а худоби мав багато то цей чоловік направив до нього одну з своїх дочок. І вони почали жити разом. Так як Петро був великий та сильний його називали Петрище. З часом почали приходити сюди і інші люди та селитися на постійне життя. Виходячи з цього можна сказати що село Лозянське намного старіше за вказаний вік 250 років. Щоб побудувати капличку навірно потрібно хотяби 15-20 родин, а капличка могла служити людям неодно десятиліття а може і більше. Невиключається що в села Лозянського могла бути і інша назва яка з часом канула в минуле.

  2. Гарна історія, дякую. Моя просто написана з книги.

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com