Дочка однієї з океанід Ірида, з’єднуючи небеса із землею, була посередницею між олімпійськими богами і людьми. Само собою, батько ботаніки Теофраст не міг не відшукати на землі квітку для такої богині. І вже шведський ботанік Карл Лінней на правах хрещеного батька ім’я Iris дав цілому роду рослин, який ми в побуті називаємо чи то півниками, чи то косариками, косачами.

Подекуди збереглася й давня язичницька назва півників — перуники. Слов’янський бог Перун, як відомо, був попередником святого Іллі — він володів громом, грозою. А що півники зацвітають у нору гроз, вони й були поріднені в народній уяві з перуном. Неважко пояснити й інші українські назви: півники — бо й справді нагадують півнячий гребінь; косарики, косачі — бо своїм плоским листям схожі на леза коси.

Цілу гаму кольорів з їх відтінками увібрали в себе півники. Виведених сортів — без ліку. І в природі відомо немало видів півників, які зростають і в Європі, і в Азії, і в Америці. За підрахунками вчених, їх близько 250, на території нашої країни значно менше — до 60, а на Україні й зовсім небагато — 12. Між тим межі поширення багатьох видів різко звужуються як внаслідок господарського освоєння земель, так і в зв’язку з високими декоративними якостями півників: їх зривають на букети, викопують для перенесення в сади. Деякі види півників використовують на лікарські та косметичні потреби.

На Україні майже повсюдно відомі півники болотні. Їх насіння має повітряні порожнинки, завдяки чому воно добре “літає” з вітром і добре “плаває”. Ростуть півники болотні на болотистих місцях, на мілководді, по берегах водойм. Рослини сягають часом півтораметрової висоти. Зацвітають у розпалі літа (в червні — липні) яскравими жовтогарячими квітками. Словом, привертають до себе погляд. Та приваблюють вони не тільки красою. їх здавна використовують у народній медицині. З кореневищ півників болотних за допомогою солей заліза одержують чорну фарбу, а з квіток після обробки оцтом — жовту.

Своєю холодостійкістю і тривалістю зростання — до семи років — у декоративному садівництві завоювали популярність півники сибірські, що дико ростуть на Поліссі, в багатьох лісостепових районах України, а на Закарпатті збереглися в Долині нарцисів, про яку ще буде мова. Не так давно ці рослини, що цвітуть великими синіми квітками з кінця травня і цілий червень, зустрічалися й на Чорному Мочарі в Мукачівському районі, і в околицях селища Буштини Тячівського району. В декоративному садівництві виведено багато сортів цього виду з найрізноманітнішим забарвленням, однак є ще змога зберегти їх на Закарпатті і в природному стані — в тій же Долині нарцисів.

На території республіки, на півдні, переважно в степових і лісостепових районах поширені також півники маленькі, що утворюють цілу веселку барв. Зустрічаються півники низенькі — у степах, на трав’янистих схилах південно-західної України. Квітки в цього виду — голубувато-лілові. Назвемо ще півники солелюбні, злаколисті, борові, рябі. В околицях Ужгорода й Мукачева по лісах, на луках по схилах трапляються півники несправжньосмикавцеві.

Та на цей раз найбільше нас цікавлять карпатські гості зі степу.

На тій же Чорній горі під містом Виноградовой зростають півники угорські, що загалом поширені у лісостепових районах — на галявинах, узліссі, по чагарниках, лучностепових схилах, у гаях, подекуди на луках. В нашій республіці вони зрідка трапляються в в південній частині Полісся та в північній частині Степу. А в Угорщині — на горах Токаю і в Гортобадських пустах. По суті, це вид середньої та західної частини Східної Європи.

Півники угорські (касатик венгерский) —

Iris hungarica Waldst. et Kit.

Родина: півникові — Iridaceae

Останнім часом площі природного зростання півників угорських значно поменшали. Та й своїми великими темно-фіолетовими квітками, що розпускаються в травні — першій половині червня, цей вид півників надто вже приваблює охочих зібрати дармовий букет. Так півникам угорським судилося потрапити на сторінки “Червоної книги Української РСР”.

Принагідно підкреслимо, що охорони потребують також півники німецькі. На території нашої країни вони виявлені в природному стані лише на Чорній горі. Зустрічаються дуже рідко, навіть описані були вперше за культурними екземплярами. Зацвітають білими або голубими квітками наприкінці травня — на початку червня. Походить цей вид із Середземномор’я.

Вже згадувані вище півники злаколисті, які, крім Карпат, зрідка трапляються ще в Лісостепу, також на тій грані самовідтворення в природі, коли їх належить оберігати.

Чорна гора… І яка вона чорна, поки цвіте на ній земна райдуга, поки вітають на ній сонцеяскраві півники?

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с

Tags: Чорна Гора (Виноградово)