Олександр Рот народився 1921 року в сім’ї столяра. Дітей у родині було нівроку, тому змалку допомагав батькові. Закінчив п’ять класів народної школи в селі, а вже по тому — горожанку та Ужгородську дворічну торгову школу, що давала якісні знання як по фаху, так і мовах.

У зрілі юнацькі роки, а в ту пору настали угорські окупанти, мобілізований в табір для інтернованих. Довелося скуштувати гіркого хліба в Румунії та Югославії. Табір визволила Радянська армія й він вже – перекладач в штабі дивізії. Йому навіть присвоїли звання капітана. Брав участь у розгромі фашизму в Будапешті, про що створено документальну кінострічку.

У мирні часи з успіхом закінчив Празький університет, був викладачем УжДУ, захистив докторську дисертацію. Працював плідно і наполегливо. У співпраці з науковцями видав двотомник “Угорсько-українського та українсько-угорського словника”, що тепер вже стали рідкістю, працює над численними науковими публікаціями з питань іноземної мови.

Його дружина — теж викладач, тільки на хімічному факультеті. Коли мені випало писати про його долю у районній газеті, він був загальновизнаним вченим, але простота і щирість завжди йшли поруч нього. Як відтак склалося його доля мені не відомо, тому вкотре звертаюся по допомогу до Антона Петера. Виявляється, його син і три дочки працювали в Будапешті, туди і виїхав.

Олександр Рот був знавцем багатьох мов.        Вдома спілкувалися єврейською та угорською. Вивчив німецьку, українську, словацьку, досконало володів чеською, румунською, самотужки вивчив сербську, хорватську, російську і польську.

На одному з Всесвітніх молодіжних фестивалів у Москві (1956 р.) був перекладачем китайської мови. Викладав у Будапешті. Розповідають, що помер орієнтовно в 1997 році.

Джерело:  Кул Юлій Тур’я-Ремета. Історико-краєзнавчий нарис. Ужгород, 2001

← Попередня стаття    Наступна стаття →