А.В. БОРШОШ

Ставкове рибництво на Закарпатті стало перспективною галуззю народного господарства. Завдяки створенню хороших умов для розведення риби на десятий рік функціонування рибоводних ставків річна продуктивність форелевих господарств досягла 40—50 ц, коропових — 1400—1800 ц. Разом з тим, внаслідок застосування інтенсивних способів розведення риби посилилась загроза її масових захворювань та загибелі. Тому виникла необхідність розгорнути іхтіопаразитологічні дослідження рибних стад рибоводних господарств, вивчення епізоотичного стану та розробити заходи захисту риби від захворювань. Такі дослідження риби, виведеної в штучних умовах ставків, проводились нами з 1962 по 1967 рр.

Методом повних паразитарних розтинів проведено дослідження 270 коропів, 56 сріблястих карасів різного віку, 765 дорослих і 209 мальків річкової та райдужної форелі. Визначено видовий склад паразитів, інтенсивність та екстенсивність інвазії риби. Роботи велись круглорічно, що дало можливість вивести сезонну вікову динаміку паразитозів.

Дослідженнями виявлено, що серед паразитів є види, які викликають тяжкі захворювання та загибель риби (переважно у молодої форелі, маточного та ремонтного стада, коропів-одноліток), що завдає значної економічної шкоди рибному господарству (Боршош, 1962).

Але метод повних паразитарних розтинів з метою контролю за станом рибних стад не завжди доцільний при дослідженнях на ремонтних стадах форелі та плідників, особливо дуже дорогих інтродукційованих племінних особин. Адже повне паразитологічне дослідження потребує умертвіння цінних особин, вирощених протягом трьох-чотирьох років.

Враховуючи, що дані гематологічних дослідів чітко відображають функціональний стан організму в цілому, ми поставили собі за мету провести дослідження крові у форелі, як більш цінної риби, і прослідкувати на рибах, заражених у різній стадії екто- та ендопаразитами, можливі відхилення від фізіологічних норм у показниках крові. Вважали, що виявлення таких змін дасть можливість без розтину риби поставити діагноз паразитоношення, тобто своєчасно виявити початок захворювання. Це дозволило б своєчасно виділити підозрілих чи хворих особин або цілих стад у рибних господарствах, щоб вжити необхідних лікувально-профілактичних заходів.

Щоб вияснити, які зміни у складі крові викликаються паразитами або іншими факторами, що впливають на рибу в ставках рибогосподарств та форелерозплідників, ми дослідили кров 225 особин райдужної і річкової форелі на двох форелерозсадниках Закарпаття у різні сезони року на різних за віком групах (52 сьоголітки та однолітки, 55 дволіток та старших — 118 риб).

Від кожної з цих особин взято в середньому дві проби крові. Риби, з яких було взято кров для гематологічних дослідів, підлягали повному паразитарному розтину. Вільні від паразитів риби служили контролем. Еритроцити і лейкоцити визначались за методом прямого підрахунку (камера Тома), кількість гемоглобіну — гемометром Салі. Для визначення лейкоцитарної формули мазки з крові зафарбували за Гімза-Романовським (Роскін, 1946, 1957).

Таблиця 1. Динаміка змін показників крові форелі залежно від віку та сезонів року*

* Примітка: взято середні дані вільних від паразитів риб.

Дослідженнями встановлено, що існує певна закономірність динаміки зміни показників у крові форелі залежно від віку та пори року (табл. 1).

Як видно, у форелі зі зміною віку (від сьоголіток до статевозрілих), сезонів року (з весни до зими) кількість форменних елементів крові та концентрація гемоглобіну збільшуються. Концентрація гемоглобіну до середини зими і збільшення вмісту гемоглобіну в еритроцитах зростає трохи швидше, ніж чисельна кількість еритроцитів. Кількість незрілих клітин крові значно зменшується. У лейкоцитарній формулі виявлено зрушення щодо збільшення кількості лімфоцитів (89,9%). Біла кров лімфоїдна. Характерною взимку є відносна зрілість форменних елементів білої крові і еритроцитів. Незрілих клітин усього 1,13%. Кількість лейкоцитів з весни до зими зменшується незначно. З ростом інтенсивності розвитку риб у теплу пору року збільшується число поліморфно-ядерних клітин. Інші компоненти білої крові не проявляють значних коливань.

Зміни у складі крові зараженої риби вказують на розвиток в організмі патологічних явищ і можуть бути викликані патологічними відхиленнями, які спричинено інфекційними захворюваннями або різними паразитами.

У ряді випадків такі зміни в крові зареєстровані при чорнильному захворюванні (Ляйман, 1950), іхтіофтіріозі (Решетнікова, 1962), краснусі коропів (Гончаров, 1940, 1950), інших паразитозах (Ляйман, Шполянська, 1951; Гончаров, 1950). Анемію і зміни у складі білої крові у риб, заражених паразитами, спостерігали Гончаров (1959), Решетнікова (1962), Пучкова (1954) та ін.

Порівнюючи конкретні дані гематологічних досліджень зараженої паразитами, хворої та вільної від паразитів риби, дослідженої на початку розвитку захворювання, ми помітили відхилення у показниках крові порівняно з картиною крові здорової риби аналогічної категорії розвитку.

У таблиці 2 наведено результати гематологічних досліджень форелі, зараженої паразитами, динаміка й перелік назв паразитів. Досліджена форель одночасно мала на собі 2—3, максимум 4 види паразитів у різних ступенях інтенсивності зараження.

Як видно з аналізу, кількість червоних кров’яних тілець, концентрація і вміст гемоглобіну завжди різко понижені. Лейкоцитів також менше норми. Велика кількість кров’яних тілець перебуває в стадії деструктивної дегенерації. У складі білої крові в кілька разів зростає кількість моноцитів, що вказує на посилення фагоцитарних властивостей і активізацію захисних сил організму.

Таблиця 2. Зміни в картині крові форелі, спричинені дією паразитів

Помітно зростає і кількість недиференційованих форм лейкоцитів (21, 27%), поліморфноядрових клітин, у меншій мірі — нейтрофілів, крім лімфоцитів, які, очевидно, не беруть участі в захисній реакції організму. Інші компоненти білої крові не показують помітного відхилення.

Отже, можна зробити висновок, що картина крові форелі, зараженої паразитами, є дуже виразним показником патологічних змін в організмі, які полягають у прогресуванні анемічних явищ завдяки токсичним і нервово-подразнюючим факторам паразитів, характерних для початкової стадії паразитарних захворювань.

Відхилення показників у морфологічній картині крові при патологічному стані організму в заражених риб завжди відрізняється від фізіологічних норм крові, властивих для форелі, не зараженої паразитами.

Слід відзначити і те, що відхилення у морфологічному складі картини крові у риб однакових категорій мають незначні особові коливання. Крім того, низькі фізіологічні показники крові форелі у даних господарствах свідчать про невисоку якість риби, вирощуваної тут, про недоліки в годуванні риби, що підтверджується нестандартністю особин у вазі та розмірах певних вікових груп.

Отже, лабораторний аналіз крові форелевих риб, разом з іншими методами діагностики, вважаємо допустимим способом для діагностики зараження паразитозами і доклінічного знаходження захворювання риби. Ранньому виявленню захворювання сприяє систематичний нагляд за станом рибних стад у рибогосподарствах, своєчасне проведення іхтіопаразитичних та гематологічних досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

Боршош А. В. Оздоровление водоемов от ихтиофтириоза рыб. «Ветеринария», 1962, № 11;

Боршош А. В. Паразиты форели в рьибовадных хозяйствах Закарпатской области. — В кн.: Проблемы, паразитологии. К., 1967;

Боршош А. В. Паразиты рыб рыбоводных хозяйств Закарпатья. — В сб.: Вопросы охраны природы Карпат. Ужгород, 1969;

Боршош А. В. Перспективи форелівництва на Закарпатті. — У кн.; Охорона природи західних областей України. Львів, 1966;

Власова Е. К., Боршош А. В. Особливості інкубації ікри і вирощування (молоді форелі на рибоводних заводах Закарпаття. — У кн.; Рослинний та тваринний світ Українських Карпат. Ужгород, 1966;

Мага Э. М. О морфолого-физиологических изменениях крови ручьевой форели во время размножения. — В кн.: Фауна и животный мир Советских Карпат, т. 40, 1959;

Привольней Т. И. Методы изучения крови рыб. Жизнь пресных вод, т. IV, вып. 2. Изд-во АН СССР, 1959;

Роскин Т. И. Микроскопическая техника. М., 1957;

Решетникова А. В. Об изменении крови сазана при заражении ихтиофтириусом. — Научи, техн. бюллетень Гос. НИОРХ, № 15, 1962.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags: риби