Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

Ю.І. КРОЧКО

Закарпаття багате на природні та штучні печери і підземелля. Це обумовлено своєрідною геологічною структурою Карпатських гір, а також господарством і економікою області. Розвиток однієї з провідних галузей економіки краю — виноградарства — потребує великої кількості підвалів і підземель. Утворенню їх сприяло також і видобування каоліну, залізної руди, мармуру та інших корисних копалин у минулому і тепер.

Поряд зі штучними на Закарпатті є і природні підземелля карстового походження (в Тячівському районі).

Загальними ознаками, що характеризують мікрокліматичні умови печер і підземель, є темнота, висока вологість (70—95%), відносно постійна і висока температура повітря (8—12°). Печери, розташовані на території фауно-флористичного заповідника «Уголька» («Гребінь», «Дружба», «Перлинна»), характеризуються великою кількістю сталактитів, сталагмітів та натіків у вигляді мережива, що покриває стіни печер.

Сховища ці — постійне або тимчасове місце перебування різних хребетних тварин, у тому числі й тих, що мають певне господарське значення. Літературні дані про видовий та кількісний склад хребетних тварин у печерах, а також про умови їх життя майже відсутні. Деякі повідомлення знаходимо тільки у працях В. І. Абеленцева, І. Г. Підоплічко, Б. М. Попова (1956), К. А. Татаринова (1956), І. І. Колюшева (1958), Ю. І. Крочко (1964, 1965).

За характером перебування у печерах і підземеллях тварин можна розподілити на постійних мешканців (кажани, сірий пацюк, хатня миша), сезонних (ропуха зелена, ропуха звичайна, кумка гірська, вухата сова), тимчасових (білозубка мала, бурозубка звичайна, польова, лісова і жовтогорла миші) та випадкових (пугач, сич, кріт, руда полівка).

Опис видового складу хребетних тварин, зареєстрованих нами в печерах і підземеллях Закарпатської області, наводимо в систематичному порядку.

Обстеження печер і підземель свідчать, що найбільш охоче їх заселяють земноводні: ропуха звичайна (Bufo bufo L.), ропуха зелена (Bufo viridis Laurenti), кумка гірська (Bombina voriegata L.) та плямиста саламандра (Salamandra salamandra L.). Частота заселення становить 73%.

І ропуха звичайна, і ропуха зелена заселяють підземелля і печери з метою зимівлі, тобто в кінці вересня — на початку жовтня (печери околиць с. Глибокої – 24. IX. 66 р., Берегова — 12. X. 67 р.). Максимальна кількість ропух в одному сховищі — 9 особин. Вони заселяють теплі ділянки печер. Протягом усієї зими ропухи напівактивні. Живляться рідко павуками, жуками, нічними метеликами, які зимують теж у печерах. Ропухи полишають сховища у березні.

Для саламандр печери та підземелля, на дні яких є вода, — типове місце відкладання ікри та виведення личинок. Личинок в одному сховищі може бути багато (в печері околиці с. Глибокої, наприклад, нами відмічено 67 особин). Займають личинки освітлені і напівосвітлені ділянки печер.

Представники класу плазунів у печерах та підземеллях відсутні. В окремих випадках лише в сухі підземелля можуть заходити ящірки і змії. Повідомлення про зимівлю змій у печерах слід вважати безпідставними, вкрай винятковими.

Авіфауна печер та підземель представлена трьома видами: пугачем (Bubo bubo L.), хатнім сичем (Athenenoctua Scop), вухатою совою (Asio otus L.). Слід відмітити, що пугач, вухата сова та хатній сич відмічені нами тільки у печерах Берегівського, Ужгородського та Тячівського районів. Пугач і хатній сич користуються печерами як сховищем випадково, вухата сова — як місцем зимівлі.

У всіх випадках печери та підземелля повинні бути сухими, з великою кількістю виступів на стінах. Часто в одному сховищі збирається кілька вухатих сов.

Вхід у печери (освітлена частина) може бути місцем гніздування плиски.

Видовий склад ссавців у печерах і підземеллях найчисельніший і найрізноманітніший (23 види).

З відмічених нами видів тільки зелена ропуха, звичайна ропуха, гірська кумка, саламандра, вухата сова зустрічаються у сховищах обох типів. Решта видів чітко розмежовані за типом сховищ. Комахоїдні та гризуни заселяють переважно підземелля підвального типу, у печерах зустрічаються як виняток. Кажани віддають перевагу печерам. Це і природно, бо для постійного оселення кажани вимагають поряд з відносно постійною температурою і високу вологість.

Сірий пацюк і хатня миша — типові синантропи і охоче оселяються в підземеллях поблизу людини, особливо якщо там є запаси їжі. При цьому чисельність їх у літній період значно менша, ніж в осінньо-весняний.

Польову і лісову мишу, руду, підземну і сіру полівки відмічено у підземеллях у зимовий період. Типовими місцями перебування цих видів у теплу пору року є природні стації (ліс, чагарник, поле тощо).

Знаходження в печерах вовчка і куниці лісової (с. Глибока), борсука (с. М. Уголька) — рідкісні явища, що пов’язані з зимівлею цих тварин. Так, 26. І. 1964 р. ми знайшли в печері на околиці с. Глибокої зимуючого в шурфі вовчка. Там же було відмічено сліди куниці.

Вивчення постійності заселення печер та підземель свідчить про те, що заселення їх у різні пори року різна. Постійними мешканцями сховищ взимку є 10 видів кажанів, які інколи оселяються зграями в 2—5 тис. особин.

Отже, печери і підземелля мають важливе значення у житті окремих груп хребетних тварин, вивчення екологічних особливостей яких має певний практичний інтерес, насамперед, з метою посилення боротьби з шкідливими і приваблення та охорони корисних видів тварин.

Боротьба в підземеллях з мишовидними гризунами обмежується профілактичними і механічними методами. Охорона печер, в яких оселяються земноводні, птахи, комахоїдні ссавці (землерийки, кажани), повинна посісти важливе місце у нашому повсякденному житті.

ЛІТЕРАТУРА

Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г., Попов Б. М. Ряд рукокрилі, або кажани. — В кн.: Фауна України, т. І, К., 1956;

Колюшев И. И. Материалы по летучим мышам Закарпатья. — Научн. зап. Ужгородского гос. ун-та, т. 31. Ужгород, 1958;

Крочко Ю. І. Деякі дані про зимівлю кажанів. — У зб.: Охороняймо природу! Ужгород, 1964;

Крочко Ю. І. Матеріали про зимівлю великого підковоноса (Rhinolophus ferrumequinuim) на території Закарпатської області. — Тези доп. до XIX наук. конф. УжДУ, серія біологічна. Ужгород, 1965;

Татаринов К. А. Звірі західних областей України. К., 1956.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags: ,

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com