Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

E. С. TOBT

Сприятливі кліматичні умови Закарпаття позитивно впливають на чисельність та різноманітність рослинного покриву. Тому вивчення його видового складу має важливе наукове та прикладне значення. У флорі області зустрічається чимало таких видів, які не мали раніше ні територіальних, ні фітогеографічних зв’язків з рослинним покривом Закарпаття, і потрапили сюди з інших флористичних областей.

Серед рослин, що поселились на території Закарпаття, зустрічаються і корисні і шкідливі. Особливо великої шкоди завдають сільському господарству такі злісні бур’яни, як чорнощир звичайний і амброзія полинолиста. Вони дають велику кількість життєздатного насіння, проростання якого призводить до значного забур’янення посівів.

Коротко зупинимось на характеристиці вищезгаданих переселенців — злісних бур’янів.

Чорнощир звичайний — де рослина заввишки 30—200 см, стебло стояче, пряме, ребристе, іноді галузиться, знизу голе, зверху опушене. Листки великі, завдовжки 4,5—10 см і завширшки 3—6,5 см, супротивні, на довгому черешку. Кошики дрібні, півкулясті, численні, 2—4 мм у діаметрі, зібрані в колосовидне суцвіття, з обгортками з п’яти зовнішніх, еліптичних, трав’янистих і п’яти внутрішніх, оберненояйцевидних, майже перетинчастих листочків. Крайові маточкові квітки в кількості 5, без оцвітини, плідні; серединні — двостатеві, з 5-лопатевим віночком і майже вільними пиляками — безплідні. Сім’янки завдовжки 2—3 мм, завширшки 1,2—1,5 мм оберненояйцевидні, голі, темно-коричневі. За даними Л. А. Смолянинова (Флора СРСР, 1959), чорнощир походить з Північної Америки. За М. І. Котовим (1960), цей вид вперше був занесений у Київський ботанічний сад у 1842 р., а звідти вже поширився по всій території СРСР. Але автори ці не вказують його проростання у Закарпатті. Нами чорнощир було знайдено біля с. Сторожниці у 1966 р. та в Ужгороді в 1967 р. За літературними даними, чорнощир — отруйний і є карантинною рослиною. Суміш чорнощира з сіном є причиною шлункових захворювань домашніх тварин, а велика кількість пилку, яку продукує ця рослина, може спричинити захворювання сінною лихорадкою (Флора СРСР, т. XXV, 1959).

Амброзія полинолиста — рослина заввишки 20— 200 см з прямостоячим стеблом, листки почергові, сидячі і перистороздільні, зверху — темно-зелені, знизу — сіро-зелені, щетинистоопушені, нижні — супротивні, короткочерешкові, двічіперистороздільні. Кошики дрібні, одностатеві, зібрані у верхівкові, китицевидні або колосовидні суцвіття в розгалуженнях стебла. Кошики з маточковими квітами розміщені на верхівках нижніх гілочок суцвіть. Квіти оберненоконічні по 10—15 суцвіть, голі, світло-жовті. Цвіте з липня до жовтня.

Походить з Північної Америки. Завезена в Європу з насінням конюшини. В СРСР амброзія поширена у Запорізькій області, на Північному Кавказі та в околицях м. Києва. На Закарпатті вперше ця рослина була знайдена нами у Виноградівському районі (с. Матієве) в 1964 р., дещо пізніше в 1967 р. — на залізничному насипу в районі електростанції Ужгорода.

 

ЛІТЕРАТУРА

Визначник рослин України. К., «Урожай», 1965;

Котов М. И., Чопик В. И. Основные черты флоры и растительности Украинских Карпат. Флора и фауна Карпат. М., 1960;

Флора СССР, т. XXV, М.-Л., Изд-во АН СССР, 1959.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  https://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com