ДО ЗМІСТУ

*

Від любові до жінки народилося все прекрасне на землі.

Максим Горький

*

І німий, упадаючи біля уцінки, хоче багато чого сказати.

Народна мудрість

*

Усе солодке має домішок гіркості.

Марк Марціал

*

Часто трапляється, що після того, як жінка віддала ключ від свого серця, вона другого ж дня міняє замок.

Шарль Сент-Бев

*

Хіба жінка — це тільки обличчя?

Назим Хікмет

*

– Навіщо ви мене викликали на побачення, якщо вже одружені?

– А навіщо ж ви прийшли — адже ви ще незаміжня?

*

— Ваше ім’я?

— Аглая Сидорівна.

— Скільки років?

— Шістдесят чотири.

— Заміжня?

— Ще ні…

*

— Вельмишановна Надіє Володимирівно, для вас я готовий забути все на світі!

— Ну, так забудьте, будь ласка, також і мене.

*

Вродливий юнак сидів за лаштунками театру біля славетної актриси. До них підійшов відомий фінансист і пошепки мовив:

— Чи не погодитеся ви взяти 600 луїдорів і подарувати мені за це вашу ласку?

— Пане,— відповіла актриса, показуючи йому на юнака.— Я сама вам дам 800, якщо ви прийдете до мене завтра вранці з таким вродливим обличчям, як ось у нього.

*

Жінки віддають дружбі лише те, що позичають у кохання.

Нікола Шамфор

*

На пляжі чується жіночий зойк:

— Рятуйте, допоможіть, потопаю!.. Та ні, не ви, он отой блондин у червоних трусиках!..

*

Дружина дорікала чоловікові:

— Ось до шлюбу ти мене запевняв, що заради мене охоче помреш, а тепер навіть не хочеш застрахувати своє життя.

*

— Яке ваше соціальне становище?

— Дружина доктора медицини…

*

— Скільки тобі років?

— Не питай, коли я зайнята іншим, інакше я можу сказати правду.

*

— Петю, якби ти знав, як я тебе люблю!.. Як я нудьгувала за тобою, коли ти поїхав… Я так багато про тебе думала, що, увійшовши у твою кімнату, уявила, що на гачку висить не твій халат, а ти сам. І ти не можеш собі уявити, як я зраділа!

*

— Я дуже хвилююся: йде сильний дощ, а моя дружина пішла без парасольки.

— Дрібниці, вона сховається у будь-якій крамниці.

— Ось це мене і хвилює.

*

— Куди ти поспішаєш, Петре Петровичу?

— До ювеліра і направника.

— Ну? А що таке у вас?

— Не кажіть: і дружина, і рояль розладналися.

*

Жінка живе тільки тоді, коли вона кохає, а кохає вона все життя.

*

В саду гуляла чарівна жінка. Юнак побачив її і сказав:

— Зараз я прийду до тебе!

— Ах ти ж безсоромнику! —закричала вона.— Та як же ти пройдеш сюди? Тут немає проходу. Хіба що обійди сад з північного боку!

*

— Я просто не розумію, чого тебе так хвилює цей любовний лист. Що ти хочеш від мене? Коли я виходила за тебе заміж, ти на моє запитання: «Чи кохаєш мене?» —відповів: «Вас кожен повинен кохати…» А тепер це тобі не подобається.

*

У жінки запитують:

— Скільки вам років?

— Тридцять.

— Але ж ви минулого року говорили так само.

— А я від своїх слів ніколи не відмовляюся.

*

Якби можна було перетворити людську мову на електричну енергію, то п’ятьох сусідок вистачило б на освітлення цілого міста.

*

Чоловік. Листи, які ми одержуємо від нашого сина з Африки, стають дедалі коротшими.

Дружина (зітхаючи). Хто знає, можливо, хижаки наполовину з’їли нашого Ваню!

*

— Ви, мабуть, вважаєте мене за непорядну жінку, якщо насмілилися запропонувати мені їхати з вами до ресторану.

— А ви що, вважаєте мене за непорядну людину, якщо думаєте, що я поїду з непорядною жінкою?

*

— Ох, якби батько купив мені намисто з перлин, яке я бачила!

— Це погана прикмета: перлини — це сльози.

— Так, коли їх не купують.

*

Були приклади, коли жінки, гуляючи добре знайомими доріжками, все ж таки ставали на хибний шлях.

*

— Як ви смієте вихвалятися, ніби користувалися моєю прихильністю?

— Я не вихваляюсь, я каюся.

*

Бу Адам був сторожем у однім мохалі. Якось прийшла до нього жінка і забажала взяти будинок в оренду.

— У нашому мохалі самітним жінкам будинки не здають,— сказав їй Бу Адам.

— Не бійтеся,— відповіла жінка,— я жодної хвилини не залишуся сама.

*

— Вірити чоловікам? Ні! Всі чоловіки обманщики!

— Це ж чому?

— Аякже! Скільки з них клялися мені в коханні, а тим часом одружився зі мною тільки один.

*

— Так несподівано помер і залишив удовицю двадцяти п’яти років.

— Пробачте, мені всього лише двадцять два роки,— ридаючи, відповіла вдовиця.

*

Почувши, що її називають жінкою бальзаківського віку, вона нервово запитує:

— А скільки років цьому Бальзакові?

Еміль Кроткий

*

— Ксенія Тарасівна така невтішна після смерті чоловіка, що, граючи на роялі, б’є тільки по чорних клавішах…

*

— Коли я виходила заміж, мій чоловік був старіший за мене на десять років.

— А тепер?

— Ну, тепер різниця, звичайно, збільшилася. Тепер між нами років тридцять чи сорок.

*

— Що за жахливі люди! Сьогодні за мною знову хтось ішов! Я, звичайно, і не глянула на зухвалого… Це була струнка молода людина з темними вусами і великими блакитними мрійними очима.

*

Коли я лаю жінок, мені завжди заперечують:

— А все-таки якби не було жінок, то й чоловіків не існувало б на світі… Дивне заперечення! Наче жінки могли б появитися на світ, якби не було чоловіків.

*

У товариському колі зайшла мова про те, яка різниця між падінням і нещастям. Один відповів:

— Якщо йде, наприклад, вулицею моя теща і, спіткнувшись об камінь, впаде на тротуар, це — падіння, а якщо підніметься — це вже буде лихо.

*

Юнак, який не знає, що купити своїй дівчині на день народження, запитує в матері:

— Мамо, якби тобі було сімнадцять років, який би ти хотіла мати подарунок?

— Нічого більше.

*

Жінки у коханні подібні до смерті: вони з’являються некликаними і не приходять тоді, коли їх кличуть,

*

— Завтра у молодої Воцикової весілля. Її майбутній чоловік — ясновидець.

— Ви гадаєте, він справді може передбачати майбутнє?

— Що ви? Хіба він тоді з нею одружився б?

*

Зрадлива жінка та, яка вже не любить; легковажна та, яка вже любить іншого; пустотлива та, яка не знає, чи любить вона і кого любить; байдужа та, яка нікого не любить.

Жан Лабрюйєр

*

Вона заговорювала йому вставні зуби.

Еміль Кроткий

*

Сходячись разом, чоловіки один одного слухають, а жінки — оглядають.

*

— Чого це ви так поспішили вийти заміж, адже ще жалоба не скінчилася?..

— Ох, і справді… Яке нещастя.. Ну, наступного року буду обачливіша.

*

— Люба, забудьмо вчорашню сварку! Подивися, які я тобі сережки купив!

— Після такого зухвальства, яке ти мені вчора вчинив, я чекала від тебе значнішого подарунку.

*

Він. Знаєш, Танечко, ти дуже схожа на нашу бабусю.

Вона. Фе, як ти завжди говориш?! Вона ще може бути подібна до мене, але я до неї — ніколи!

*

— Яке найбільше покарання за двоєжонство?

— Дві тещі!

*

Чоловіки говорять про жінок, що їм заманеться, а жінки роблять з чоловіками, що їм завгодно.

Софія Сегюр

*

— Віра Петрівна — свята жінка!

— Гм… так… Вона і чоловіка свого зробила великомучеником.

*

— Ну, як живе Марія Іванівна?

— Ох, і не питайте! Її жахливий чоловік так часто зраджує її, що вона, нещасна, навіть не знає, від кого в неї діти.

*

Сваха. І чому це тобі, серденько, наречений не подобається?

Наречена. Та в нього ноги короткі.

Сваха. І чого там короткі. До землі ж дістають — і слава богу.

*

— Скільки років ви заміжня?

— Взагалі чи в цьому випадку?

*

Чоловік (дружині). Ну, Галочко, можеш їхати — тепер буде міцно!

Жінка. Як? Уже готово? Дивовижно! Поки ти був нареченим, ти прив’язував ковзани удвічі довше, ніж зараз!

*

Хатнє життя мертве без жінки. Побут холостяка — це бал без музики, картина без освітлення, квітка без запаху.

*

Мати. Я забороняю тобі раз і назавжди відповідати на люб’язності молодих людей.

Дочка. Що мені робити, мамо, коли вони упадають за мною?

Мати. Надсилай їх до мене.

*

Просто дивовижно, як за одну мить моя дружина помічає найменше безладдя в чужій квартирі!

*

— Чого ти за ним плачеш? Адже за весь час він нічого тобі не подарував:

— Та мені шкода не його, а змарнованого часу.

*

Коли чудові жіночі очі затуманені слізьми, чоловік перестає ясно бачити.

— Якби ваш покійний чоловік дізнався, що ви збираєтесь вийти заміж удруге, він би перевернувся в домовині.

— Не думаю, голубонько. Дуже вже він був ледачий за життя.

*

— Ти чому так пізно приходиш додому?

— Я купував годинника!

— А де ж він?

— Відстав…

*

Професор психології британського університету в Манчестері Джон Коен недавно опублікував висновки своїх дослідів швидкості мови жінок і чоловіків. Виявилося, що за 30 секунд жінка вимовляє 80 слів, а чоловік 50; за 60 секунд — жінка 116, чоловік — 112. Різниця помітніша на відрізку часу у 120 секунд: чоловік — 182, жінка — 214.

Професор Коен пояснює це явище у даному випадку тим, що жінки багато займаються дітьми, і тому змушені швидко реагувати на вчинки і запитання своїх чад, що в свою чергу вимагає вправніше використовувати «засоби спілкування».

*

Якась жінка захоплено розповідала любовну історію і раптом, помітивши, що вона в запалі зайшла у подробицях надто далеко, обірвала розповідь.

— Е, ні, голубонько,— зауважили їй,— ви щось приховуєте, мабуть, таке, що не можна показати.

— Після цього ви скажете, що я одягаюся, аби приховати, що у мене негарна фігура! — заперечила жінка.

*

— Дивно! Ви ще такий молодий, а вже втретє удівцем стали. Чим ви це пояснюєте?

— Розумом, тільки розумом! Жодній своїй дружині я не заперечував, і це так дратувало їх, що вони визнали за краще навіки покинути мене.

*

— Надіє Панасівно, вчитель музики дозволяє собі цілувати вашу дочку!

— Можливо! Але він ніколи не дозволяє цього під час уроку!

*

Похилого віку вдовиця доводила, що їй тільки сорок років і посилалася при цьому на свого давнього приятеля, який одного разу сказав:

— Це цілковита правда, протягом 10 років весь час чую, що вам сорок років.

*

— Ви кажете, що ви міське господарство ведете за трипільною системою. Я не зовсім вас розумію.

— У мене заступник, секретар і технік, усі три жінки,— Полі.

*

— Дядю, поздоров мене: виходжу заміж за ювеліра.

— Значить, у вас шлюб з любові: ти завжди любила коштовності.

*

— Скажи, Лізо, знайшла ти в своєму чоловікові ідеал, який шукала?

— Ні.

— Що ж ти робиш тепер?

— Продовжую шукати.

*

— Третього дня на вечорі я дуже застудилася: спочатку розмовляла з дослідником Африки, а потім з полярним мандрівником.

*

Жінка вважає, що на кожне питання є два погляди: її і помилковий.

*

Якийсь чоловік зустрів на вулиці приятеля з забинтованою головою.

— Що з тобою?

— Бачиш, я зіткнувся з літаючим блюдцем.

— Не може бути! Де ж це?

— У себе вдома.

*

— Ганна Василівна завжди ходить як громовиця.

— Це правда! Зате її чоловікові доводиться бути громовідводом.

*

Порядна жінка не помічає, коли помічає, що її помічають.

*

— Ви для себе вибираєте дарунок?

— Ні, для Семена Івановича.

— Браслет для чоловіка?

— Так… Цей браслет він подарує мені.

*

— Я бачу, ви напрочуд охайні. Ви навіть говорите винятково чистісіньку брехню.

*

— Я можу бачити директора?

— А хто ви — представник заводу, інкасатор чи знайомий?

— І те, і друге, і третє.

— В такому разі директор на нараді, він поїхав на два тижні, і я зараз йому про вас доповім.

*

Він. У твоєму листі багато орфографічних помилок.

Вона. Можливо. У мене було дуже погане перо!

*

— Скільки разів я попереджала тебе, щоб ти при сторонніх не говорив, чого не знаєш. А сьогодні ти говорив про Рішелье так, ніби це вино…

— А хіба ні?

— Звичайно, ні! Це ж сир!

*

— Ви поспішаєте, люба, як на пожежу!..

— А ви вже запалюєтесь?

*

Епітафія на могилі місцевої кумасі:

«Тільки луна могла зробити так, щоб за нею не лишилося останнього слова…»

*

Розумні жінки люблять, коли заради них роблять дурниці, особливо дорогі. Тільки вони люблять при цьому не того, хто робить ці дурниці, а зовсім іншого.

Іван Гончаров

*

— Якого щастя ви чекаєте в наступному новому році?

— Я не матеріалістка. Мої бажання дуже скромні: я б хотіла мати тільки… нове прізвище.

*

Скільки одиноких чоловіків мріють про гарну дружину. А скільки одружених!..

*

Якийсь залицяльник говорив жінці, що він за все своє життя знав тільки двох цілком досконалих жінок…

— А хто ж друга? — запитала його співрозмовниця.

*

Дружину Ейнштейна запитали, чи розуміє вона теорію відносності.

Трохи подумавши, вона відповіла:

— Ні, я не розумію її. Але для мене найважливіше те, що я розумію самого Ейнштейна.

*

Жінки не прощають чоловікам помилок, які вони самі зробили.

*

Наречений говорить американській кінозірці:

— Поклянися, що ти одружуєшся зі мною не тільки через мої 500 мільйонів.

— Клянуся! Я одружилась би з тобою, якби ти мав навіть 100 мільйонів.

*

Лікар звертається до пацієнта:

— Що примусило вас плигати з шостого поверху?

— Брехня жінки!

— Мужчина повинен мати характер,— сказав лікар,— не треба було відразу плигати з вікна.

— Треба було! Вона обдурила мене: сказала, що в неї немає чоловіка!

*

Дружину Піфагора Теано запитали:

— Коли за ритуалом жінка вважається очищеною від мужчини?

Теано відповіла:

— Від власного — відразу, від чужого — ніколи.

*

— Цікаво, чому в чоловіків волосся випадає раніше, ніж у жінок?

— Тому, що їм більше доводиться чухати потилицю.

*

Жінка, в якої помер чоловік, весь час ходила біля покійника і махала на нього віялом. Хтось із відвідувачів запитав, навіщо вона це робить. Удовиця, витираючи сльози, відповіла:

— Покійник перед смертю наказував мені, щоб почекала виходити заміж доти, доки його тіло охолоне.

*

Один чоловік одружився із старою жінкою. Коли її привели до нього в дім, він, побачивши на її обличчі зморшки, запитав, скільки їй років. Вона відповіла: 45 чи 46. Тоді чоловік нагадав їй, що в шлюбному свідоцтві було зазначено 38, і почав її умовляти, щоб вона сказала правду. Але жінка твердила одне й те саме. Тоді чоловік узяв шматок тканини і сказав:

— Треба накрити сіль у бочці, щоб її не з’їли пацюки.

— Ну й сміхота! — вигукнула жінка.— 68 років живу на світі і ніколи не чула, щоб пацюки їли сіль!

*

Епітафія на могилі жінки:

«Вона мріяла, щоб її дочка знайшла собі кращого чоловіка, ніж був її власний, і шкодувала, що її син не зможе знайти собі таку ж гарну дружину, яка була в його батька».

*

У законознавця, що досконало знав свою науку, була надзвичайно розумна дружина.

Одного разу законознавець побачив, що його дружина вилазить на дах по драбині. Коли вона добралася до середини, законознавець крикнув:

— Вилізеш — дістанеш розлучення; спустишся — дістанеш розлучення; залишишся на місці — теж дістанеш розлучення.

Почувши це, дружина сплигнула з драбини. Законознавець віддав хвалу її розуму і сказав:

— Тепер я знаю, що ти можеш вирішувати найскладніші питання так само добре, як я сам.

*

— Раїсочко, ти ж носиш обручку не на тому пальці!

— Я вийшла заміж не за того чоловіка…

*

Чоловік з великим носом сватався до жінки і, хвастаючи, говорив:

— Я чоловік не легковажний, терплячий, до труднощів звиклий.

— Так, якби ти не був терплячий, до труднощів звиклий, навряд чи зміг би сорок років носити такий ніс,— відповіла вона.

*

На автоперегонах для жінок:

— От добре, що ти мене наздогнала! Скажи, справді Марія та Костя розлучаються?!

*

— Скільки б ви мені дали років?

— У вас їх і без того досить, навіщо я буду вам додавати!

*

Чоловік помирав. Сумніваючись у вірності своєї дружини, він казав їй:

— Ти бачиш, я помираю. Признайся ж тепер, перед смертю, відверто: ти мене зраджувала?

— Ага… добре ж, якщо помреш, а якщо ні?..

*

Жінка — своєму чоловікові:

— Треба віднести листа на пошту.

— Так, але дощ ллє як з відра! Погода така, що добрий хазяїн собаку не вижене.

— Ну й що ж?! Я не прошу тебе брати з собою собаку.

*

Конферансьє:

— Якщо дами дозволять, я трішки пожартую!

*

— Слухай, розкажи ж мені докладніше про ту історію із Зосею.

— Докладніше не можу, бо вже й так розповіла тобі більше, ніж сама чула.

*

Дві жінки розмовляють про свою приятельку:

— Три речі мені в ній не подобаються.

— Які саме?

— Її підборіддя..

*

— Чоловікові дали погану квартиру… довелося міняти…

— Квартиру?

— Ні, чоловіка.

*

— Вчора я бачив твою дружину, але вона не помітила мене.

— Знаю, вона мені казала про це.

*

— Твоя дружина все ще скаржиться на нерви?

— Ні, лікар сказав їй, що нервозність — ознака старості.

*

— Хто розумніший — чоловік чи жінка?

— Я ніколи не бачила, щоб жінка бігала за дурним чоловіком тільки тому, що в нього гарні ноги.

*

Є чоловіки, які красномовністю перевершують жінок, але жоден з чоловіків не володіє красномовністю жіночих очей.

Карл Вебер

*

У дівчини запитали, скільки років її матері.

— Їй-богу, не знаю,— відповіла та,— мати кожного року зменшує собі по року, так що скоро я буду старіша за неї.

*

Молодий, придуркуватий франт, сідаючи між письменницею Анною Сталь і красивою жінкою Рекам’є, сказав дамам:

— Я займаю місце між розумом і красою!

— Хоча не маєте ні того, ні іншого,— підхопила А. Сталь.

*

— Зараз друга година, мій дорогий. Я збігаю на десять хвилин до сусідки.

— Іди, моя куріпочко, та не забувай, що о восьмій у нас вечеря.

*

Вісімдесятилітню жінку питають:

— Чому ви не носите окулярів?

— Я б носила, та мій чоловік говорить, що вони мене роблять старою.

*

— Я виходжу заміж за Анрі.

— Бідний, він так хотів бачити в тобі друга…

*

— Ти їдеш за кордон? Хіба ти хвора?

— Я ні, але чоловік.

— Але ж твій чоловік залишається тут і ти їдеш сама?

— Ох, чи не все одно!..

*

— Ви кажете, вашому синові 4 роки. А ваш чоловік помер 6 років тому… Як же так? Дивно!

— Я й сама до цього часу дивуюся!

*

Одна жінка розповідала в товаристві, як якийсь коханець, коли не було чоловіка, потрапляв до спальні жінки, яку він дуже любив.

— Коли вони були удвох,— казала вона,— приїхав чоловік і почав стукати у двері спальні. Уявіть собі моє становище в цю хвилину…

*

— Я б хотіла купити добрий приймач, тільки обов’язково короткохвильовий. У нас, знаєте, зовсім малогабаритна квартира.

*

Зустрічаються дружини музикантів.

— Ти знаєш, яка гра природи?! Мій чоловік грає в дуеті, і в мене народилася двійня.

— О господи! — вигукнула друга.— Я пропала! Мій чоловік грає в квінтеті!..

*

— Твій чоловік такий гарний… На твоєму місці я б ніколи не зраджувала його так…

— А як? Хіба ти знаєш інший спосіб?

*

Жінка звертається до шпика:

— Я хочу, щоб ви уважно стежили за моїм чоловіком і цією жінкою. Потім скажіть мені, що вона в ньому знайшла.,

*

Королева — це жінка, що керує державою, коли немає короля, і керує державою, коли король… є.

Юліан Тувім

*

— Чому жінки привертають увагу більше красою, ніж розумом?

— Тому що дурні чоловіки рідко коли бувають сліпими.

*

Казимира Вурстера, відомого дослідника в галузі хімії паперу і органічних солей, відрекомендували одній дамі.

— Але, пане професоре, нас знайомлять уже втретє!

— Але ви кожного разу в іншій сукні,— сказав Вурстер.

Коли вчений розповів про цей випадок вдома, жінка образилася:

— Ти помітив, що дама була в іншій сукні? У мене ти цього ніколи не помічав!..

*

Ключ від автомобіля підходить майже до всіх жіночих сердець.

*

— Сам не знаю, що купити дружині на день народження!

— Запитай у неї.

— Що ти! Де ж мені взяти стільки грошей?

*

Міліціонер зупиняє машину. Водій — жінка.

— Чому ви підвищуєте швидкість? Їдете дев’яносто кілометрів на годину!

— Що ви, що ви! Адже я тільки п’ятнадцять хвилин, як виїхала.

*

Людину затримали саме тоді, коли вона вилазила через вікно.

— Ви пограбували квартиру! — вигукнув міліціонер.

— Та ні, моя дружина натирає підлогу в кімнатах!

*

Не можна визначити вік жінки та музики.

Олівєр Гольдсміт

*

Молодий чоловік іде селом. Побачивши літню жінку, він питає:

— Бабусю, скажіть, будь ласка, як скоріше потрапити до лікарні?

— А ти скажи мені ще раз «бабуся» — і відразу там опинишся!

*

Реєстратор питає у жінки:

— Незаміжня?

— Так, двічі.

*

Французька альпіністка Іветт Воше — перша в світі жінка, яка здійснила сходження на раніш неприступний північний схил Маттерхорну. Але й знаменита альпіністка була передусім жінкою. Перша її фраза після походу була:

— Мені треба піти в перукарню, я маю жахливий вигляд!

*

— Власне кажучи, тільки після шлюбу дізнаєшся, що таке справжнє щастя.

— Так, але тоді вже буває дуже пізно.

*

Кожного разу, коли за дверима починався якийсь гамір, місс Браун прокидалася з переляку і будила чоловіка.

— Чуєш, там злодії! — шепотіла вона, завмираючи від жаху.

Нарешті після багатьох таких ночей у чоловіка урвався терпець і він пояснив:

— Гадаю, що там нікого немає! Злодій завжди орудує в абсолютній тиші.

З того часу міс Браун будить чоловіка, коли за стіною абсолютна тиша.

*

Немає нічого дивного, що жінки ніколи не мають часу. Подивіться на їхні мініатюрні годиннички!

Юліан Тувім

*

— Чи є на світі така жінка, яка б добре говорила про свого чоловіка?

— Так, є. Та, котра розповідає про нього своєму другому чоловікові.

*

— Я не піду заміж, поки мені не сповниться тридцять років.

— А мені не сповниться тридцяти років, поки я не вийду заміж.

*

Слон славен палкістю, вода — квітами лотоса, ніч — повним місяцем, кінь — швидкістю, палац — частими святами, збори — освіченими людьми, сім’я — гарним сином, промова — ясністю, а жінка — гарною вдачею.

Індійська мудрість

*

Моя дружина — вчений муж.

*

До англійського хіміка Роско, який щойно закінчив популярну лекцію про добування барвників з вугілля, підійшла одна слухачка і, подякувавши йому за цікаву лекцію, додала:

– Тепер я принаймні знаю, звідки береться таке різноманітне забарвлення у квітів.

— Але я нічого не говорив про квіти, пані,— здивувався хімік.

— Зате ви говорили про фарби з вугілля,— заперечила дама,— а вугілля під землею багато, так що квітам є з чого виробляти барви.

*

Екскурсовод звертається до групи туристів:

— Якщо дами на хвилину замовкнуть, можна буде почути страшенне ревіння Ніагарського водоспаду.

*

Не перевищуючи віку в сорок років, вона зуміла дожити до глибокої старості.

Януш Осенка

*

Мужчина позивався з вродливою жінкою, і прийшли вони обоє до суду.

— О суддя,— сказав мужчина,— докази мої такі ж очевидні, як полум’я світильника.

Суддя ж, зачарований вродою жінки, відповів йому:

— Погаси свій світильник — сонце зійшло.

*

— Отакі, матінко, лихі люди: як напало на мене семеро перекупок, то ледве одгризлася.

Українська приказка

*

— Я гадаю, люба, що ти не віриш казкам, які розповідає твій чоловік, говорячи, що ходить на рибалку. Адже він ще не приніс жодної рибини.

— Ось тому я й вірю!

*

Так жінку бив, що сам насилу втік.

Українське прислів’я

*

— Мене цікавить ця пральна машина. Прати на ній не важко?

— Ні, ні. Зовсім легко.

— Тоді я купую. Це полегшить працю мого чоловіка.

*

Жінка запалює чоловіка на великі подвиги, здійснення яких потім сама утруднює.

Олександр Дюма-син

*

Тигра ловлять у лісі, птаха — у небі, рибу — в річці, але не можна спіймати легковажне серце жінки.

Індійська мудрість

*

Швейцарське Товариство стійких чоловіків, члени якого одружені 25 років і більше, погодилося відповісти на запитання холостяків. Перше запитання:

«Які жінки найвірніші та найвідданіші: блондинки, брюнетки чи руді?»

Відповідь:

«Сиві».

*

— Ви ж пожили тільки шість місяців у квартирі, чому ж виїжджаєте з неї?

— Я виявила, що в ній немає ванни!

*

Для жінок з некрасивими ногами єдиний порятунок — велике декольте.

Кретя Патачкувна

*

Учора весь вечір думала. Чому? Телевізор зламався.

*

Жінка зійшла з медичних терезів.

— Ну як? — запитав її чоловік.— Більше норми?

— О ні,— відповіла дружина,— якщо вірити таблиці, я просто повинна бути вища на п’ятнадцять сантиметрів.

*

Основна причина розлучень — шлюб.

— Ця фотографія була зроблена, коли я була набагато старішою.

*

— Цей молодий чоловік дуже погано вихований. Поки я з ним розмовляла, він весь час позіхав.

— А може, люба, він хотів щось сказати?

*

Єдиною в Італії жінкою-регулювальницею вуличного руху була двадцятирічна Карла Маффеї.

Але недавно префект місцевої поліції звільнив Карлу: надто вродлива. Шофери і перехожі зупинялися біля її поста, щоб помилуватися дівчиною в білому поліцейському мундирі, на вулиці утворювалися затори.

*

— Не розумію, як до винаходу телефону люди домовлялися, зустрічалися, одружувалися, мали дітей?

*

Епітафія на могилі плетухи:

«Вона, напевно, все ще розповідає святому Петрові новини про своїх сусідів».

*

— Мамо, чому Соломон був наймудрішою людиною на світі?

— Тому, що в нього було багато жінок, які давали йому гарні поради.

*

Жінки, що цілуються, нагадують боксерів, які обмінюються рукостисканням.

Генрі Менкен

*

Епітафія:

«Тут лежить моя дружина. Вона була чутлива, ніжна, розумна і освічена. Якби вона могла говорити, то, безумовно, підтвердила б усе це!»

*

Дві жінки говорять про третю:

— Вона купила чудову білизну, коли йшла до лікаря, і тепер страшенно засмучена, бо лікар попросив показати тільки язик. …

*

— Любий, перед нашими вікнами оселився офіцер. Зроби завіски, щоб він не дивився, коли я буду роздягатися.

— Почекай трохи, може, він сам зробить завіски.

*

Жартівник, побачивши вродливу жінку, сказав їй:

— Чи не дозволиш, пані, поцілувати тебе? Дуже вже хочеться мені дізнатися, хто солодший: ти чи моя дружина?

— Йди запитай мого чоловіка,— відповіла жінка,— він цілував нас обох.

*

— Найгірше з жінками,— говорив поліцай,— ніколи ні в чому не признаються. Одна дама заснула з непогашеною цигаркою, і почалася пожежа. На слідстві вона твердила, що не винна, бо коли вона лягала спати, постіль уже горіла.

*

Чоловік ніяк не може вибрати подарунок своїй дружині. Він звертається до продавщиці:

— Якби ви були моєю дружиною, що б ви хотіли?

— Іншого чоловіка.

*

— Ти засмучуєшся, що товстієш?

— Звичайно, засмучуюсь. Якби я не засмучувалася, я була б ще товщою.

*

Схвильований вчений вбіг до кімнати.

— Мені пощастило встановити зв’язок з марсіянами!

— Дуже мило,— сказала дружина.— А білизну до пральні ти так і не відніс?

*

— Я повинна йому помститися — виходжу за нього заміж!

*

Жінка бере букет троянд від свого залицяльника і каже:

— Час уже тобі перестати захоплюватися ботанікою, а почати захоплюватися мінералами.

*

— Мій чоловік помер одразу після весілля.

— Бідолаха! Довго не мучився…

*

Тільки зубний лікар може сказати жінці: «Прошу закрити рот!» — і не мати від цього ніяких неприємностей.

*

— Подивіться по зірках, що чекав мене надалі в моєму житті.

— А під якою зіркою ти народився?

— Під сузір’ям жінки.

— Що ти кажеш? Немає на небі такого сузір’я!

— Двадцять років тому я був у іншого звіздаря, і він визначив, що я народився під сузір’ям Діви. Невже за двадцять років та діва не стала жінкою?

*

Ішла дурна мати з дурним сином, і добралися вони до колодязя. Колодязь був глибокий, і вода в ньому була чиста і прозора.

Син глянув у колодязь і побачив своє відображення у воді, а потім сказав матері:

— Звідти якийсь парубок виглядає.

Мати теж глянула у колодязь, побачила поруч з відображенням сина своє відображення і сказала:

— Еге, та парубок не сам, а з якоюсь шлюхою!

Алі Сафі

*

Під час інтерв’ю письменницю Агату Крісті запитали, чи мала вона особливі підстави вийти заміж за археолога.

— Так,— відповіла літня письменниця.— Археолог є найкращим чоловіком, про якого можна тільки мріяти. Адже чим більше жінка старіє, тим більше він цікавиться нею.

*

Якась дама вирішила розлучитися зі своїм залицяльником. Зчинилася бурхлива сцена і наприкінці дама пригрозила, що викине його у вікно.

– Ну, що ж,— відповів він,— я можу вийти тим же шляхом, яким стільки разів заходив до вас.

*

— Чому ви ніколи не одружувалися? — запитала літня жінка знайомого холостяка.

— Одного разу я випадково зіткнувся на вулиці з якоюсь дамою. Вона насипалася на мене з лайкою, подряпала мені обличчя, а потім лукаво зауважила: «Заспокойтеся. Я думала, що ви мій чоловік».

*

Розмова двох подруг:

— Учора в гостях я зустріла свого колишнього чоловіка.

— Ну і що ж?

— Я ніколи не гадала, що він такий приємний співбесідник.

*

Чоловік. Чого плачеш? Я від’їжджаю не на цілий рік, а лише на місяць.

Жінка. Знаю я тебе! Кажеш на місяць, а сам за тиждень повернешся…

.

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.