ТИПОЛОГІЯ ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ. ГЕОБОТАНІЧНО-ЛІСІВНИЧЕ РАЙОНУВАННЯ КАРПАТ.
П.І.Молотков (1966) розробив геоботанічно-лісівниче районування Українських Карпат (рис. 15).
В якості першої регіональної одиниці детального районування П.І.Молотков приймає лісорослинний район, який приблизно відповідає фізико-географічному району.
Лісорослинні райони характеризуються відповідними поєднаннями корінних лісових угруповань, які закономірно змінюються в вертикальному напрямку, тобто характеризуються відповідним поєднанням висотно-екологічних поясів. Для району характерні також відповідні геоморфологічні і кліматичні комплекси, які взаємодіють між собою і рослинністю.
Лісорослинний район є першою класифікаційною одиницею, яка мас господарську спрямованість і зумовлює основні напрямки лісовідновлення та лісоексплуатації.
На території Українських Карпат виділено 11 лісорослинних районів. Особливістю нумерації районів є те, що два споріднених райони позначаються однією римською цифрою, але район на південному мегасхилі зі сторони Закарпаття ‒ без індексу, на північному мегасхилі ‒ з індексом “а”.
Виділені лісорослинні райони у значній мірі співпадають з орографічними і кліматичними районами Карпат.
Наступною класифікаційною одиницею регіонального змісту є пояс, який характеризується стійким вертикальним розповсюдженням головних лісоутворювальних деревних порід та їх поєднань. Як правило, одному поясу відповідає один домінуючий тип лісу. Однак, часто можна зустрітись з інгразональністю поясів.
Екстразональні ділянки ‒ це лісові ценози древнього (реліктового) походження. У Карпатах вони представлені ділянками сосни звичайної, модрини європейської, кедра європейського.
Інтразональні та інтрапоясні ділянки ‒ це більш молоді острівки рослинності сусідніх районів або поясів.
Дубові рівнинні ліси Закарпаття (І) займають перші надзаплавні тераси р. Тиси і її приток: Латориці, Боржави. Ліси мають острівний характер, лісистість району близько 13 %. Значна частина лісів штучного походження. Корінні деревостани ‒ грабово-дубові (дуб звичайний). Часто в домішці зустрічаються ясен звичайний (болотний екотип), інколи берест. Другий ярус формують граб, липа дрібнолиста, клен гостролистий, клен польовий, груша, осика, береза. Із чагарників відзначені: крушина ламка, клен татарський, глід, верба козяча, бересклет європейський, горішник, калина, терен. Основними типами лісу є вологі та перехідні до сирих грабові діброви, І-Іа бонітетів.
У зімкнутих пониженнях зосереджені чисті дубові деревостани ІІ-ІІІ бонітетів. Основний тип лісу ‒ сира судіброва.
Дубові рівнинні ліси Придністров’я (Іа). Дубові ліси цього району розповсюджені на хвилястій рівнині. Висоти над рівнем мори ‒ 150-350 м. Лісові насадження приурочені до надмірно зволожених ділянок. Часто зустрічається вільха чорна. Крім видів, які проростають у І районі, частіше зустрічається горобина і черемха. На підвищених ділянках поруч з дубом і грабом, поодиноко зустрічаються; явір, бук, черешня, в’яз гірський На відміну від Закарпаття, тут зустрічається бересклет бородавчатий, черемха, гордовина.
Рис. 15. Схема геоботанічно-лісівничого районування Українських Карпат
1 ‒ рівнинні дубові ліси Закарпаття, Іа ‒ дубові рівнинні ліси Придністров’я, ІІ ‒ передгірські дубово-букові ліси Закарпаття, ІІа ‒ передгірські дубово-букові ліси Чернівеччини, ІІІ ‒ дубово-буково-ялицеві передгірські ліси, ІV ‒ букові гірські ліси, V ‒ буково-ялицеві гірські ліси Закарпаття, Vа ‒ буково-ялицеві гірські ліси Прикарпаття, VI ‒ буково-смерекові гірські ліси, VІ ‒ буково-ялицево-смерекові гірські ліси, VІІІ ‒ смерекові високогірські ліси.
Переважають грабові та грабово-букові діброви і судіброви вологих гігротопів, І-ІІ бонітетів.
Зустрічаються інтразональні ділянки за участю дуба скельного.
Передгірські дубово-букові ліси Закарпаття (II). У західній частині Закарпаття район займає південні схили Вулканічного хребта; у східній – відроги Полонинського хребта. Рельєф передгірської частини і відрогів Полонинського хребта горбистий, сильно згладжений. Переважаючі висоти − 200-300 м н.р.м., на вершинах горбів − 400-600 м (інколи 900-1000 м). Нижній пояс представлений дубом скельним; верхній пояс − буком Дуб скельний, бук і граб − основні едифікатори лісів району. Дуб і бук − у першому ярусі, граб − у другому.
У домішці у незначній кількості зустрічаються дуб звичайний, черешня, клен гостролистий, берека, явір, ясен звичайний, в’яз гірський, клен польовий, липи дрібнолиста і крупнолиста, осика, яблуня і груша.
Підлісок формують такі чагарники: свидина, бересклет європейський, горішник, клен татарський, шипшина, калина, бузина чорна, кизил, бирючина.
Ліси високої продуктивності − І-Іа бонітетів, запас деревини складає 300-500 м3.м на га.
Основні типи нижнього поясу − свіжі грабові і грабово-букові діброви і судіброви. Верхній пояс характеризується пануванням бука. Тут переважають свіжі і вологі дубові бучини. Вище 600 м н.р.м. переважають чисті бучини з поодинокою домішкою явора, в’яза, черешні.
Дубово-букові ліси Буковини (ІІа). Лісові масиви цього лісорослинного району розташовані між Прутом і Серетом. Рельєф сильно розчленований. Лісові насадження в межах 300 – 350 м. н.р.м., рідко доходять до висоти 450-500 м.
Головні лісоутворювальні деревні породи: бук, дуб скельний, дуб звичайний, граб. Рідко зустрічається ялиця біла.
Підлеглий ярус та підлісок схожий з таким у II районі. Основні типи лісу − свіжі і вологі грабові і буково-грабові діброви і судіброви, деревостани − І – II бонітетів.
Дубово-буково-ялицеві ліси Прикарпаття (III). Рельєф району характерний чергуванням підвищених горбистих межиріч і понижених долин рік. Абсолютні висоти над рівнем моря змінюються від 300 – 500 м.
У складі корінних деревостанів переважає, дуб звичайний, або ялиця, рідше бук. Серед другорядних порід − граб, явір, клен гостролистий, липа дрібнолиста, вільха чорна, осика, верба козяча, черешня, груша. Чагарники зустрічаються рідко і представлені такими вилами: крушиною ламкою, горішником, горобиною, калиною, черемхою.
Переважаюча частина лісових насаджень − похідні чисті дубові деревостани без ялиці і бука, чисті ялинники, букняки, грабняки, смеречники.
Корінні деревостани представлені такими типами лісу: волога буково-дубова яличина, волога буково-ялицева діброва. У порушених умовах переважають сугрудуваті типи лісу.
Букові гірські ліси Закарпаття (IV). Район займає найбільшу територію на південному макросхилі Карпат.
Лісова рослинність району має два пояси: до 1 100 – 1300 м над рівнем моря − з пануванням букових лісів; вище − пояс вільхового криволісся.
Буковий пояс розділений на чотири підпояси:
– підпояс грабово-букових лісів до висоти 600м. У домішці зустрічаються: в’яз гірський, клен гостролистий, ясен звичайний, явір, черешня, груша, яблуня, липа дрібнолиста, осика, береза. Характерні чагарники: горішник. бузина чорна. Головний тип лісу − волога грабова бучина, насадження І-Іа бонітету.
– підпояс чистих букових лісів на висотах 600-800 (900) м над рівнем моря. Бук знаходиться в оптимальних умовах. Проявляючи високу конкурентну здатність, він витісняє всіх супутників і формує чисті букові деревостани І-Іа бонітету. Поодиноко можуть зустрічатися тільки ясен, явір, в’яз.
– підпояс середньопродуктивних букових лісів зі значною участю явора. Пояс обмежується висотами до 1000-1100 м н.р.м. Характерний тип лісу − волога яворова субучина.
– підпояс приполонинних букових лісів (криволісся). Дерева висотою до 5 м. Поодиноко зустрічається явір, горобина.
Другий верхній пояс району букових лісів − пояс вільхового криволісся (зелена вільха). Займає висоти від 1300 м н.р.м. до вершини гір.
Буково-ялицеві ліси Закарпаття (V). Район розташований з північно-західній частині Закарпатської області і займає північні схили Полонинського хребта і південні − Водороздільного.
Для лісової рослинності району характерна чітко виражена вертикальна поясність. Тут виділені два пояси: пояс панування ялиці з буком до 800-900 м н.р.м. і пояс панування бука до вершин гір. Цікавим є те, що в Українських Карпатах майже повсюдно верхня границя розповсюдження ялиці нижча, ніж верхня границя розповсюдження бука.
Пояс ялицево-букових лісів включає підпояс за участю в складі граба (400-600 м н.р.м.). Деревостани високопродуктивні, в першому ярусі ялиця, у другому − бук. Продуктивність їх досягає 1000-1100 м3/га.
Вище 800-900 м н.р.м. ялицево-букові ліси змінюються буковими з участю явора.
Профілюючий тип лісу − волога чиста бучина, вище 1100 м − волога яворова субучина.
Буково-ялицеві ліси північного макросхилу Карпат (район Vа). Район простягається вузькою смутою на південь від лісорослинного району III. Рельєф типово-гірський, висоти ‒ до 800 м над рівнем моря.
Лісова рослинність районів V та Vа дуже близька. Головні лісоутворювальні деревні породи − бук і ялиця; супутні − граб (у нижніх частинах схилів), явір, клен гостролистий, в’яз, липа дрібнолиста. До 800 м виділені два підпояси: буково-ялицеві ліси з грабом і буково-ялицеві без граба. Продуктивність насаджень та їх видовий склад подібні з такими ж у районі V.
Буково-смерекові ліси Стрийсько-Сянської Верховини (район VI). До району належать схили Водороздільного хребта від кордону з Польщею до р.Опір. Абсолютні висоти над рівнем моря 900-1000 м. Ліси займають 35 % площі району. Суттєва риса району − відсутність ялиці в складі насаджень. Головні лісоутворювальні породи − бук і смерека.
Основні типи лісу − вологі букові смеречини, вологі букові сусмеречини, вологі смерекові субучини.
Буково-ялицево-смерекові гірські ліси (район VII). Район буково-ялицево-смерекових лісів займає схили північного і південного макросхилів. Він охоплює північні схили Свидовця, частину Чорногори, Мармарошський масив, частину Покутсько-Буковинських Карпат, Горган, Сколівські Бескиди.
Лісова рослинність повсюдно носить сильний відбиток господарської діяльності людини.
У районі чітко виділяються пояси:
– до 1200 м − мішані насадження за участю бука, ялиці і смереки;
– 1200 (1300) м – 1500 (1600) м − чисті смерекові ліси;
– 1500-1800 м − субальпійська рослинність;
– 1850 м і вище − альпійська рослинність. У нижньому поясі основними едифікаторами є бук і ялиця. Насадження високої продуктивності, І-Іа бонітетів, інколи II. Пояс чистих смерекових лісів представлений смерековими насадженнями середніх бонітетів (ІІ-ІV). У домішці ‒ поодинокі екземпляри явора. Широко розповсюджені горобина, чорниця, брусниця, ялівець сибірський, вільха зелена, сосна гірська. Характерною рисою є наявність карпатського ендеміка ‒ рододендрона.
Смерекові високогірні ліси (район VIII). Район об’єднує смерекові ліси Водороздільних і частково Приводороздільних Ґорґан, Чивчинських і Ґринявських гір. Його оточують у межах Українських Карпат смереково-буково-ялицеві ліси. Абсолютні висоти району − від 800 м над рівнем моря до вершин гір.
Головна риса лісової рослинності − панування смереки в корінних деревостанах бід підніжжя схилів до вершин гір. Ялиця і бук іноді входять до складу смерекових деревостанів. Частіше зустрічаються явір, береза. Рідкий підлісок формують: таволга в’язолиста, верба сілезька, жимолость чорна, вовчі ягоди, роза альпійська.
У районі виділений пояс панування смереки до верхньої межі лісу (1400-1500 м) і пояс субальпійської рослинності.
Деревостани залежно від висоти над рівнем моря − від II до IV бонітетів.
Основні типи лісу − вологі смерекові субори. Особливістю району є наявність екстразональних ділянок кедра європейського, сосни звичайної, модрини польської (вершини гір і кам’янисті схили Попаді, Великого і Малого Горганів, Талпишірки, Кедрина).
Як бачимо, кожний лісорослинний район Українських Карпат має свої риси лісової рослинності, свій варіант поясності, свої особливості середовища, свій набір типів лісу.
Наступна стаття
Коментувати