До змісту

Серед відомих лісівників, соратників Г.Ф. Морозова, чільне місце за внеском у лісознавство та лісівничу науку належить Л.А. Крюденеру (1869- 1957 рр.) здобутки якого за деяких причин не займали в історії науки того почесного місця, яке йому належить за правом.

Його науковим кредо була екологія лісу, вивчення життя лісу у всій його різноманітності і зумовленості факторами зовнішнього середовища. На відміну від своїх попередників, які розглядали типи насаджень виключно як господарські одиниці, А.Л.Крюденер відразу підійшов до їх виділення з теоретичних позицій.

Під типом насадження він запропонував розуміти “суму всіх факторів, які дають нам поняття про відомий ліс, а саме: клімат, ґрунти, інсоляцію, які визначають склад насаджень, умови відновлення і характер ведення лісового господарства”. У цьому визначенні чітко проглядається розуміння типу лісу як лісової екосистеми. У подальших наукових пошуках основну увагу А.Л. Крюденер зосередив на вивченні впливу ґрунтових умов на склад і продуктивність лісів.

На початку XX століття найбільш пекучим і злободенним питанням нового вчення про типи насаджень була розробка їх класифікації. Вирішення цього питання чекали від Г.Ф. Морозова, який, однак, не встиг розв’язати цього завдання.

А.Л. Крюденер в питаннях класифікації лісів вибрав шлях узагальнення багатовікового досвіду лісового населення Східної Європи, який розділяв ліси в залежності від їх складу і місцезнаходження, надаючи їм своєрідні назви (бори, рамені, діброви, ольси та інші). Протягом майже чверті століття він нагромаджував народні уявлення про природу лісу, які були узагальнені і доведені до створення єдиної класифікації типів насаджень Європейської Росії. Розроблена ним класифікація разом з описами типів насаджень вийшла у вигляді фундаментальної монографії під назвою: “Основи класифікації типів насаджень і їх народногосподарське значення в ужитку країни” (1916-1917 рр.).

Як вказувалося вище, в основу класифікації типів насаджень покладені кліматичні та ґрунтові умови в поєднанні з рельєфом. На основі їх аналізу А.Л. Крюденер запропонував поділ Європейської Росії на зони, підзони і області. Таке розчленування можна вважати однією із перших спроб лісорослинного районування. Ним виділені такі зони:

• арктично-альпійська;

• підтундрова;

• дерново-підзолиста (тайгова);

• лісостепова;

• пристепова (байракових лісів);

• степова.

Таблиця 3

Схема класифікації типів насаджень А.А. Крюденера (фрагмент)

Зони і підзони поділені на області, як правило, за особливостями їх орографії.

Так зона Лісостепу розділяється на чотири області: Задніпров’я, Південно-Російську, підвищеного правобережжя Волги та Волзько-Уральську.

У подальшому, використовуючи петрографічний склад ґрунтів, який відображають вміст елементів живлення і механічний склад, положення їх у рельєфі, ступінь дренованості (глибина залягання і режим ґрунтових вод), а також за характером верхнього гумусового горизонту, А.А. Крюденер будує свою класифікацію типів, розділяючи їх на типи залежно від складу і продуктивності насаджень (табл. 3). У запропонованій класифікації типи розмішені в чіткій системі за наростанням багатства і зволоження субстрату. Надаючи великої ваги в житті лісу волозі, А.А.Крюденер виділив 15 груп ґрунтів за їх зволоженням, в т.ч. п’ять по суходолу, три заплавних і сім різного ступеню зволоження.

За петрографічним складом субстрату виділено сім груп: три одноярусних і чотири двохярусних. Таке роздроблення зумовило громіздку класифікаційну схему.

Після її опрацювання А.А. Крюденер значну увагу приділив характеристиці насаджень.

Типи насаджень (родини типів) описувались за єдиною схемою:

1. Розповсюдження і місцеположення;

2. Підґрунтя, ґрунти, водний режим;

3. Ґрунтовий покрив;

4. Характеристика підліску;

5. Лісівнича характеристика деревостану;

6. Напрямки зміни порід і поновлення;

7. Народногосподарське значення.

Поряд з іншими ознаками, А.А.Крюденер блискуче використав рослинність для оцінки умов середовища, започаткувавши вчення індикаційної геоботаніки (фітоіндикації).

У його праці надзвичайно велику цінність представляє лісогосподарський аспект, зокрема детальна характеристика деревостанів різних типів лісу та їх варіантів залежно від зміни тих чи інших причин: рубок, пожеж, випасу худоби, пошкодження шкідниками і хворобами лісу, тощо. З лісівничих позицій він дає детальні таксаційні описи типових насаджень в різних зонах і областях. Вчений заклав більше 6 тисяч пробних площ і опрацював понад 108 тисяч модельних дерев!

У підсумку можна навести деякі узагальнюючі висновки вчення А.А.Крюденера в галузі лісової типології.

1. А.А. Крюденер запропонував побудову єдиної класифікації лісів Європейської частини Росії. Вона побудована за принципом районування території, здійсненої за основними кліматичними показниками, з наступним розподілом лісів у межах кліматичних зон і областей на типи насаджень.

2. Класифікація типів насаджень здійснена за особливостями петрографічного складу і водного режиму ґрунтів. Ліси на породах одного мінерального складу (наприклад, на кварцових пісках) у різних зонах виділяються як кліматичні форми одного типу.

3. Ідеї і напрацювання А.Л. Крюденера у подальшому слугували основою формування екологічної української типологічної школи (Є.В.Алексєєв, П.С.ІІогребняк, Д.В.Воробйов. Б.Ф.Остапенко).

4. Основним принципом, на якому базується вчення А.А. Крюденера є визнання пріоритетності абіотичного середовища, яке повністю контролює склад і продуктивність природних рослинних екосистем (угруповань). У свою чергу, розподіл окремих факторів середовища на типи здійснюється за рослинністю. яка є головним критерієм якості середовища. Такий підхід дозволяє пов’язати в одне ціле абіотичну і живу природу.

Наступна стаття

Джерело: Герушинський З.Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник – Львів: видавництво “Піраміда”, 1996. – 208с.