Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

2. ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКОВОГО БАСЕЙНУ ТИСИ

2.4 Ідентифікація поверхневих та підземних водних тіл

2.4.1 Ідентифікація поверхневих водних тіл

“Водне тіло ” є безумовно одним із найбільш важливих термінів, що запроваджує ВРД ЄС. При перекладі терміну “water body“ на інші слов’янські мови в країнах ЄС в більшості випадків використовується саме словосполучення «водне тіло», хоча воно є новим і в цих мовах звучить досить незвично. Саме термін «водне тіло», а не, наприклад, «водний об’єкт», підкреслює його індивідуальність , відмінність від інших за тими чи іншими критеріями. Водне тіло фактично є головною «управлінською одиницею» Плану, або «суб’єктом» району річкового басейну і саме добрий екологічний та хімічний стан водних тіл є критерієм досягнення головної мети ВРД. Кожне водне тіло повинно бути оцінено і в залежності від оцінки до нього мають бути застосовані заходи для його збереження, підтримки або відтворення. Ці заходи повинні бути реалізовані саме для водного тіла, а не для річкового басейну, річки або озера взагалі. Ідентифікація (виділення) водних тіл має дуже важливе значення. Кількість визначених водних тіл безпосередньо впливає на склад заходів із їх збереження чи відтворення. Збільшення кількості виділених водних тіл призведе до збільшення витрат на визначення стану і розробки плану заходів та його впровадження. Заниження їх кількості може призвести до необ’єктивної оцінки екологічного стану річкового басейну в цілому. ВРД ЄС визначає «поверхневе водне тіло» як окремий та значний елемент поверхневих вод, таких як озеро, водосховище, струмок, річка або канал, або їхньої частини, гирлової ділянки чи ділянки прибережних вод. «Окремість» і «значущість» є головними і взаємодоповнюючими критеріями при ідентифікації водних тіл. Окремість або дискретність водного тіла означає, що воно має бути цілісним, а не складатися з декількох частин, а також не може перетинатися (накладатися ) з іншим. Значущість є критерієм, що має якісне значення і базується на географічних і гідрологічних факторах. Перелік поверхневих водних тіл української частини басейну Тиси наведено в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 Поверхневі водні тіла української частини басейну Тиси

Річки. В української частині басейну Тиси ідентифікації підлягали лише річки, площа водозбору яких перевищує 500 км², за виключенням річки Коропець (673 км²) (табл. 2.11). Додатково було ідентифіковано річки Біла Тиса (яка від злиття з Чорною Тисою і дає початок р. Тиса) та Убля і Улічка (останні дві з огляду на те, що їхні басейни є транскордонними).

Таблиця 2.11. Площі водозборів річок басейну Тиси

*Транскордонні річки Головними причинами ідентифікації/виділення водного тіла є:

• зміна типу річки;

• антропогенні зміни її гідрологічних та / або морфологічних характеристик (коли водне тіло з категорії «річка» переходить у категорію «істотно змінено водне тіло»).

Озера. При визначенні розміру (площі водного дзеркала) озер, які мають бути включені до Плану управління, слід брати до уваги співвідношення площі озера до площі річкового басейну, оскільки незначні за площею водні тіла не мають відчутного впливу на стан річкового басейну ні в цілому, ні локально. ВРД ЄС вимагає ідентифікувати озера з площею водного дзеркала більше 0,5 км² (ВРД ЄС додаток ІІ). З огляду на те, що в українській частині басейну Тиси немає жодного озера більше 0,5 км², а їхній об’єм незначний, озера не було ідентифіковано та включено до НПУРБТ. Істотно змінені водні тіла. До цієї категорії відносяться водні тіла, які зазнали значних змін антропогенного походження. Тобто це водні тіла категорії «річка» або «озеро», що втратили свої природні риси. Підставою до віднесення водного тіла до категорії «істотно змінене» мають бути зміни морфології русла, берегів, заплави та / або гідрологічного режиму. Зміни мають бути масштабними по відношенню до розміру водного тіла та мати постійний характер. Попередньо виділено сім кандидатів водних тіл (КІЗВТ) цієї категорії:

1. Теребле-Ріцьке водосховище на р. Теребля довжиною біля 6,3 км від верхнього б’єфу в районі с. Мерешор до греблі водосховища;
2. р. Теребля, водне тіло довжиною 36 км, від греблі Теребле-Ріцької ГЕС до впадіння в Тису. Природний багаторічний стік в створі греблі складав 14 м³/с, після створення ГЕС – лише 3 м³/с (за даними водогосподарського паспорту Теребле-Ріцького водосховища);
3. р. Ріка, нижче скиду води з Теребле–Ріцького водосховища;
4. р. Латориця, ділянка спрямленого русла довжиною 10 км від с. Нове Давидково до с. Велика Добронь.
5. канал Сипа- Чаронда
6. канал Тиса- Чаронда
7. канал Тиса- Латориця

Три останні канали було збудовано ще у другій половині ХІХ століття на заплаві межиріччя Тиси та Латориці на місці природного русла колишньої річки Чаронди шляхом її спрямлення, поглиблення та відокремлення бокових рукавів. Гідрологічний режим каналів зазнав значних змін і є майже повністю зарегульованим. Основним джерелом живлення каналів є поверхневі води. Дно та береги каналів є земляними. Розчистка каналів здійснюється нерегулярно і як наслідок їх морфологічні характеристики (глибина, ширина) не є однаковими по довжині, а водна рослинність займає значну площу водного дзеркала. З огляду на це зазначені водні тіла віднесені до категорії «істотно змінені», а не «штучні».

Штучні водні тіла До цієї категорії відносяться водні об’єкти, створені в результаті людської діяльності там де до того не існувало природних водних об’єктів, наприклад, водойми-накопичувачі, канали з бетонованими дном та берегами. В українській частині басейну Тиси жодного водного тіла цієї категорії не було виділено.

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція