Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

Завдяки зсилці Валентина Волошина у фейсбуці я потрапив на статтю Войцеха Крукара (Wojciech Krukar) “Місцеві назви Західних Бещадів та Низького Бескиду” (http://www.porozumieniekarpackie.pl/116,a,nazwy-terenowe-bieszczadow-zachodnich-i-beskidu-niskiego.htm). Стаття грунтовна, наукова, але для звичайного споживача, яким є я (з моїм незначним знанням польської мови плюс інтернет) найбільш цікавими моментами були самі назви: топографічні (вони, до речі становлять 60-65% опрацьованих Крукарем назв), культурні (12%) орендаторські (18%) та ін., а точніше їх значення. Більшість з них зустрічаються на території Карпат, як в розмовах населення, так і на топографічних мапах: Магури, Прислопи, Кічери, Діли та багато інших. Для тих, кому цікаві наші карпатські назви, та, можливо, хочеться щось додати (якусь назву чи її значення) прошу читати далі.

Назви йдуть не як у статті, а відсортовані мною для зручності в алфавітному порядку. Сюди ж можна буде додавати нові цікаві назви та їх значення.

Багнистий (pl. bahnysty, ukr. bahnystyj) – болотиста територія

Бердо (pl. berdo) – “скеляста вершина або хребет гори”, вторинно “узгіря”. Один з найчисленніших (на території кожного села виступає кількакратно) і найбільш характерних топонімів Бойківщини.

Берце (pl. berce) – зменшення від слова “бердо”, також “пагорб”

Бороло (pl. boroło) – скеля, прірва. Ці назви в цілому групуються в річкових долинах, де мають місце круті пропасті у вигляді корит.

Буковина (pl. bukowina) – ліс буковий

Воля (pl. wola) – поселеня, що володіє вольною (привілей безоплатним користуванням землею). Ойконім воля є симптомом живої розбудови поселенської мережі. Воля, подібно як сілезьке Lgoty і руські Свободи, була поселенням, мешканці яких були тимчасовими звільненими від орендних плат та робочих сил на користь пана села або костелу.

Гелети (pl. gelety, rum. galeata)– дійниця

Гирлата (pl. hyrlata) – документи з XVI ст. вимінюють цей оронім як: Говорлат (pl. Howorlath) (1534р.) Ховорлета (pl. Choworletha) (1598), що може зв’язуватися з чорногірською Говерла. Остання з назв однак не ясна і неслов’янська.

Город, городок, огород (pl. horod, horodek, ohorod) – місце, де колись було місто, городище

Гостра (pl. ostre) – гостра гора

Грунь (pl.groń (bojk. hruń) невисокий пагорб, узгір’я

Гути, загутини (pl. huty, zahutyny)– місце де колись була гута (добували метал чи скло, металургійний завод).

Дебра (pl. debra) – крутий схил гори, прірва, труднопрохідне місце, нарізана територія, недоступна. (от можливо звідки “дебрі” взялися. О.Ц.).

Діл (pl. Dział, bojk. Dił, czasem Dził) хребет, що розділює дві долини, часом два села.

Замчиська (pl. zamczyska) – місце де колись був замок

Кічера (pl. kiczera) назва дуже розповсюджена в Карпатах. але до кінця не визначена. Найчастіше зустрічається за Й.Рудницьким (J. Rudnicki) значення “заросла лісом гора з голим вершком”. Таке пояснення назви не знаходить підпори в місцевих реаліях раннього етапу заселення, оскільки є незначною правдоподібність існування тоді у Бескидах такої великої кількості залісених узгір’їв з голими верхівками. Між долинами верхньої Вісли та верхнього Сану я задокументував близько 150 Кічер, і виходячи з цього: понад 60% назв – це “невисокі узвози, що виростають в підніжжі вищих хребтів”, рідше “закінчення бічних хребтів (часто зі сплющеннями)” (біля 30%) і, спорадично, “острівні гори, що відзначаються великим індивідуалізмом, але що завжди виступають поблизу вищих пасм” (9%).

Кошарище (pl. koszaryszcze) – місце де була кошара (або казарма? О.Ц.)

Круглиця (pl. krąglica, łem. kruhłyca) – кругла гора

Лаз (pl. łaz) – поляна або поле в лісі, первинно викорчовуваний простір

Лежовище (pl. leżowyszce) – місце, де було лежбище худоби на полонині

Луг (pluh) – мокре, низинне місце

Магура (pl. Magura) – висока відокремлена гора, овальна гора.

Меринжовище (pl. meryndzowyszcze, rum. merindd) – вівця, (корова) пережовує (меренжить, О.Ц.).

Облаз (pl. obłaz)– виступ гори, який треба обійти.

Оча, очабиста (pl. ocha, ochabiska) від очаб (pl. ochab) – багно, трясовина.

Пасіка (pl. pasika) – місце, на якому вирубано ліс підрільництво

Патрия (патрія) (pl. patryja od patrija) – вежа триангуляційна або оглядова

Плаша (плеша) (pl. plasza, rum. pies) – лисий

Поташня (pl. potasznia) – місце де колись добували соду (поташ)

Присліп (pl. Przysłup (bojk. pryslip) прогин хребта, перевал

Розтока (pl. roztoka) – місце між зливаючимися потоками або острівець на ріці. (Місце розділу вулиці чи річки на два рукави. Cловарь української мови в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.)

Сигла (pl. syhła, rum. sihla) місце, поросле густим, високим лісом

Стина (pl. styna rum. stina) – місце стоянки овець

Теребовець (pl. terebowiec)– місце вирубки, викорчовування

Товста (pl. tołsta, ukr. tołstyj) – товстий, масивний

Фігура (pl. figura) – вежа триангуляційна.

Цимир (pl. cymir bojk. cymyr) – вежа триангуляційна. Так називають в Волосатому західну вершину Полонинки (1111 m). (Щось це мені так Сімер нагадує. О.Ц.)

Черенина (pl. czerenina) – обгорілий зруб під рільництво

Чертеж (pl. czerteż) – шматок орної ріллі, здобутий в результаті вирубування і викорчовування лісу.

Шчоб (pl. szczob) – вершина гори

Явірник (pl. jawornik) – яворовий ліс

Особливу групу створюють назви волошські, виступають одинично, “так звані назви на місці зимуючих, або з інших  причин осілих (хоч би й тимчасово) пастухів, що говорять румунською. Наприклад: Леспедар (pl. Lespedar) з рум. léspede, léspezi “плита (кам’яна)”, Пікуйний (pl. Pikujny) румунською pic-ul “гора”, Феречат (pl. Fereczat) румунською ferece “папороть”, Гелети (pl. Gelety) румунською gaeleta “дійниця” (поляна над верхнім Hylatym), Петрус (pl. Piotruś (Petrus)) з румунської “кам’янистий”, Плаша (pl. Plasza) з рум. “лисий”, Кіль (pl. Kiel) з рум. “лисий” і т.п.

3 коментарі(в) »

  1. Цікаво було б розібрати Чорногору та Свідовець за назвами місцин, та це вже для тих хто знає румунську.

  2. Ти молодець, що провів такий шмат роботи!!! Щодо нових слів. У Сімерках на Перечинщині є слово “ПАРЛАҐ ” – означає вперше зораний шмат землі. В наступні роки він називатиметься “ПАСІКА”. Якщо цій землі дати хоча б два роки відпочити, а потім знову зорати – це вже буде знов “ПАРЛАҐ “.

  3. Бердо – це частина ткацького станка на Воловеччині, а разом із тим одне урочище в горах так називається.

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com