Завдяки зсилці Валентина Волошина у фейсбуці я потрапив на статтю Войцеха Крукара (Wojciech Krukar) “Місцеві назви Західних Бещадів та Низького Бескиду” (http://www.porozumieniekarpackie.pl/116,a,nazwy-terenowe-bieszczadow-zachodnich-i-beskidu-niskiego.htm). Стаття грунтовна, наукова, але для звичайного споживача, яким є я (з моїм незначним знанням польської мови плюс інтернет) найбільш цікавими моментами були самі назви: топографічні (вони, до речі становлять 60-65% опрацьованих Крукарем назв), культурні (12%) орендаторські (18%) та ін., а точніше їх значення. Більшість з них зустрічаються на території Карпат, як в розмовах населення, так і на топографічних мапах: Магури, Прислопи, Кічери, Діли та багато інших. Для тих, кому цікаві наші карпатські назви, та, можливо, хочеться щось додати (якусь назву чи її значення) прошу читати далі.

Назви йдуть не як у статті, а відсортовані мною для зручності в алфавітному порядку. Сюди ж можна буде додавати нові цікаві назви та їх значення.

Багнистий (pl. bahnysty, ukr. bahnystyj) – болотиста територія

Бердо (pl. berdo) – “скеляста вершина або хребет гори”, вторинно “узгіря”. Один з найчисленніших (на території кожного села виступає кількакратно) і найбільш характерних топонімів Бойківщини.

Берце (pl. berce) – зменшення від слова “бердо”, також “пагорб”

Бороло (pl. boroło) – скеля, прірва. Ці назви в цілому групуються в річкових долинах, де мають місце круті пропасті у вигляді корит.

Буковина (pl. bukowina) – ліс буковий

Воля (pl. wola) – поселеня, що володіє вольною (привілей безоплатним користуванням землею). Ойконім воля є симптомом живої розбудови поселенської мережі. Воля, подібно як сілезьке Lgoty і руські Свободи, була поселенням, мешканці яких були тимчасовими звільненими від орендних плат та робочих сил на користь пана села або костелу.

Гелети (pl. gelety, rum. galeata)– дійниця

Гирлата (pl. hyrlata) – документи з XVI ст. вимінюють цей оронім як: Говорлат (pl. Howorlath) (1534р.) Ховорлета (pl. Choworletha) (1598), що може зв’язуватися з чорногірською Говерла. Остання з назв однак не ясна і неслов’янська.

Город, городок, огород (pl. horod, horodek, ohorod) – місце, де колись було місто, городище

Гостра (pl. ostre) – гостра гора

Грунь (pl.groń (bojk. hruń) – невисокий пагорб, узгір’я

Гути, загутини (pl. huty, zahutyny)– місце де колись була гута (добували метал чи скло, металургійний завод).

Дебра (pl. debra) – крутий схил гори, прірва, труднопрохідне місце, нарізана територія, недоступна. (от можливо звідки “дебрі” взялися. О.Ц.).

Діл (pl. Dział, bojk. Dił, czasem Dził) – хребет, що розділює дві долини, часом два села.

Замчиська (pl. zamczyska) – місце де колись був замок

Кічера (pl. kiczera) – назва дуже розповсюджена в Карпатах. але до кінця не визначена. Найчастіше зустрічається за Й.Рудницьким (J. Rudnicki) значення “заросла лісом гора з голим вершком”. Таке пояснення назви не знаходить підпори в місцевих реаліях раннього етапу заселення, оскільки є незначною правдоподібність існування тоді у Бескидах такої великої кількості залісених узгір’їв з голими верхівками. Між долинами верхньої Вісли та верхнього Сану я задокументував близько 150 Кічер, і виходячи з цього: понад 60% назв – це “невисокі узвози, що виростають в підніжжі вищих хребтів”, рідше “закінчення бічних хребтів (часто зі сплющеннями)” (біля 30%) і, спорадично, “острівні гори, що відзначаються великим індивідуалізмом, але що завжди виступають поблизу вищих пасм” (9%).

Кошарище (pl. koszaryszcze) – місце де була кошара (або казарма? О.Ц.)

Круглиця (pl. krąglica, łem. kruhłyca) – кругла гора

Лаз (pl. łaz) – поляна або поле в лісі, первинно викорчовуваний простір

Лежовище (pl. leżowyszce) – місце, де було лежбище худоби на полонині

Луг (pl.łuh) – мокре, низинне місце

Магура (pl. Magura) – висока відокремлена гора, овальна гора.

Меринжовище (pl. meryndzowyszcze, rum. merindd) – вівця, (корова) пережовує (меренжить, О.Ц.).

Облаз (pl. obłaz)– виступ гори, який треба обійти.

Оча, очабиста (pl. ocha, ochabiska) від очаб (pl. ochab) – багно, трясовина.

Пасіка (pl. pasika) – місце, на якому вирубано ліс підрільництво

Патрия (патрія) (pl. patryja od patrija) – вежа триангуляційна або оглядова

Плаша (плеша) (pl. plasza, rum. pies) – лисий

Поташня (pl. potasznia) – місце де колись добували соду (поташ)

Присліп (pl. Przysłup (bojk. pryslip) – прогин хребта, перевал

Розтока (pl. roztoka) – місце між зливаючимися потоками або острівець на ріці. (Місце розділу вулиці чи річки на два рукави. Cловарь української мови в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.)

Сигла (pl. syhła, rum. sihla) – місце, поросле густим, високим лісом

Стина (pl. styna rum. stina) – місце стоянки овець

Теребовець (pl. terebowiec)– місце вирубки, викорчовування

Товста (pl. tołsta, ukr. tołstyj) – товстий, масивний

Фігура (pl. figura) – вежа триангуляційна.

Цимир (pl. cymir bojk. cymyr) – вежа триангуляційна. Так називають в Волосатому західну вершину Полонинки (1111 m). (Щось це мені так Сімер нагадує. О.Ц.)

Черенина (pl. czerenina) – обгорілий зруб під рільництво

Чертеж (pl. czerteż) – шматок орної ріллі, здобутий в результаті вирубування і викорчовування лісу.

Шчоб (pl. szczob) – вершина гори

Явірник (pl. jawornik) – яворовий ліс

Особливу групу створюють назви волошські, виступають одинично, “так звані назви на місці зимуючих, або з інших  причин осілих (хоч би й тимчасово) пастухів, що говорять румунською. Наприклад: Леспедар (pl. Lespedar) з рум. léspede, léspezi “плита (кам’яна)”, Пікуйний (pl. Pikujny) румунською pic-ul “гора”, Феречат (pl. Fereczat) румунською ferece “папороть”, Гелети (pl. Gelety) румунською gaeleta “дійниця” (поляна над верхнім Hylatym), Петрус (pl. Piotruś (Petrus)) з румунської “кам’янистий”, Плаша (pl. Plasza) з рум. “лисий”, Кіль (pl. Kiel) з рум. “лисий” і т.п.