Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

До змісту

До промислових риб басейнів Дністра і Тиси належать підуст, марена, рибець, головень, плітка та ін. За приблизними підрахунками, у ріках і озерах західних областей УРСР здобувається щорічно 3–4 тис. ц дикої риби, що вкрай мало. З 1950 по 1968 рік у ріках дністровського басейну порівняно з 1940 р. спостерігається неухильне зменшення уловів на одну третину, а в окремі роки й більше. Інтенсифікація промислу в 1961 – 1962 pp. відбувалась за рахунок такої малоцінної риби, як підуст, який становить в уловах дикої риби 70–98%. У Закарпатті і Прикарпатті, на Поділлі розводять струмкову і райдужну форель, яка вже стала об’єктом лімітованого промислу і споживання. Якщо вилови дикої риби з кожним роком зменшуються, то улови різних форм коропа, карася, яких розводять у ставкових господарствах, поступово збільшуються, що помітно на прикладі Чернівецького, Тернопільського, Івано-Франківського і Львівського рибокомбінатів (таблиці нижче).

Як видно з табл., в Чернівецькій області в основному виловлюють коропа і карася – типові ставкові види риб, що становлять в уловах відповідно 85 та 11%. Річкові риби займають приблизно 4% усієї заготовленої продукції. У ставкових господарствах Чернівецького рибокомбінату в 1962–1968 pp. з 1 га виловлювали 181–253 кг риби, а всього за неповних сім років Чернівецький комбінат заготовив 28 354 ц свіжої риби.

ТАБЛИЦЯ Вилов риби по Чернівецькому рибокомбінату в 1962–1968 pp. (ц)

Види 1962 1963 1964 1965 1966 1967 1968
Короп 3759,5 4289,5 4368,1 3429,8 3942,7 2268,3 2063,8
Карась 486,5 555,2 565,3 443,8 510,2 270,9 267,1
Смітна риб 176,9 201,9 205,6 161,4 185,5 105,8 97,1
Усього 4422,9 5046,6 5139,0 4035,0 4638,4 2645 ,0 2428,0

Зведення (табл.) підтверджують провідне місце в промислових уловах Тернопільської області коропа, який становить 78–81% загальної кількості заготовлюваної риби. Слід зазначити, що тут кількість виловлюваної риби за цей час з року в рік зростала. Це характерно для ставкових господарств і річкових виловів. Поступово збільшувалась кількість здобутої форелі. Усього за шість років по Тернопільському рибокомбінату заготовлено 71 918 ц свіжої риби.

ТАБЛИЦЯ Вилов риби по Тернопільському рибокомбінату в 1963–1968 pp. (ц)

Види

1963

1964

1965

1966

1967

1968

Короп 7894 8682 7532 8505 10620 12286
Карась та ін. 4 202 174
Щука 197 259 186 163 109 100
Смітна риба[1] 1841 2182 2580 2833 2508 2970
Форель 7 9 25 50
Усього 9932 11123 10305 11514 13464 15580

В Івано-Франківській області спостерігається неухильне нарощування промислових виловів, а всього за шість років по Івано-Франківському рибокомбінату здобуто 40021 ц свіжої риби. Всього по Львівському рибокомбінату за сім років заготовлено 87 000 ц свіжої риби, в основному коропа. У цілому по чотирьох рибокомбінатах за неповних сім років здобуто 228211 ц риби на суму 182569 крб.

ТАБЛИЦЯ Вилов риби в Івано-Франківському рибокомбінаті в 1963–1968 pp. (ц)

Види

1963

1964

1965

1966

1967

1968

Короп і річкова риба 6507 5001 6259 6448 7776 8035

ТАБЛИЦЯ Вилов риби по Львівському рибокомбінату в 1962–1968 pp. (ц)

Види

Комарно

Рудники

Стрий

Янів

Короп 20692,5 35228,5 14997,8 15500,7
Карась 396,3 344,6 25.94 151.0
Щука 94,0 113,7 18,22 22,94
Смітна риба 19,47 66,6 143,0 48,66
Форель 33,91 20,4
Усього 21202,27 35787,31 15184,96 15743,70

Стан форелевих господарств комбінату «Прикарпатліс» (Івано-Франківська область) характеризується такими показниками. Загальна кількість ставів–106, їх сумарна площа – 3,92 га, в тому числі: маточних – 0,69, нагульних – 1,46, вирощувальних–1,3, малькових – 0,06, карантинних – 0,01, діючих інкубаторів – 5 загальною продуктивністю 2,2 млн. штук ікринок на рік; загальна кількість форелі – 282 916 штук, з них цьогорічок – 249 075, річників – 26 155, дворічок – 2737, трирічок і старших – 695, ремонтного поголів’я – 1422, маточного поголів’я – 2832 штуки. Навесні 1968 р. на інкубацію закладено 1,75 мли. ікринок.

У тому ж році 232 000 мальків випущено в гірські річки. Реалізовано товарної форелі 1244 кг на суму 4017 крб. Найбільш великі форелеві господарства розташовані у Ворохтянському, Осмолодському, Ви-годському, Коломийському лісокомбінатах.

У комбінаті «Закарпатліс»[2] є 13 діючих інкубаторів загальною продуктивністю 4,2 млн. ікринок форелі в рік. Загальна площа штучних форелевих водойм – 8,8 га. Сумарна протяжність верхів’їв рік, де селиться форель,– 465 кіл. На ріках побудовано понад 4 тис. перепадів, і кількість їх з кожним роком зростає. Форелеві ділянки становлять 14,2% акваторій Закарпатської області. Для цих ділянок характерний температурний режим: влітку–13,5–14° С (верхів’я) і 16–19° (середня течія), взимку – близько 0°. Такий температурний режим є оптимальним для форелі (Баршош, 1966).

Форельні інкубатори є в комбінаті «Чернівецькліс». У с. Лопушні Вижницького району Чернівецької області е форелевий завод Чернівецького університету. На р. Великому Сереті, де чисельність форелі підтримується за рахунок мальків з інкубаторів, на 1 км річки трапляється 90–200 особин струмкової форелі. В інших місцях на 1 км річки – щільність 80–60 особин і менше.

Ікру і м’ясо безхвостих земноводних можна використовувати як корм для лососевих риб, яких розводять у форелевих господарствах карпатських областей. Доцільно організувати для експорту заготівлю жаб’ячих лапок, враховуючи значний попит західних країн на цей вид продукту-делікатесу, 1 т якого коштує 700–750 доларів. У Народній Республіці Болгарії в 1960–1961 pp. було заготовлено 37, а в 1962 р.– 112 т жаб’ячих лапок. В Угорщині заготівлі жаб’ячого м’яса здійснюються у більших масштабах, ніж у Болгарії. Очевидно, слід запозичувати досвід використання в цих країнах земноводних як харчового продукту.

Перспективним є використання у фармацевта отрути західноукраїнської популяції звичайних гадюк.

На заході УРСР до мисливсько-промислових пернатих належать: крижень, чирки тріскунок і свистунок, широконіска, білоока чернь, лиска, деркач, великий норець, бекас, дупель, вальдшнеп. Щільність окремих промислових видів у басейні рік Горині та Вілії досить висока. Одна пара гніздових птахів припадає на таку площу (в га): чайка– 4,3–12,5, чирок-тріскунок – 4,9–7,7, бекас – 8,3–9,0, великий веретенник – 8,3–14,2, крижень – 8,3–14,2, лиска – 12,5–18,5, травник–14,0–20,0, деркач–16,6 (Марисова, 1960, 1963). На водоймах у м. Тернополі і поблизу с. Івачова у травні 1966 р. одне гніздо припадало на таку площу (в га): чайка – 3,8; лиска – 3,5–4,0; крижень – 5,0; чирок-тріскунок – 7,0–8,0; водяна курочка – 9,0–10,0; білоока чернь – 7,0–17,0; звичайний норець – 21,0; великий веретенник – 36,0. У верхів’ях Дністра з 1 га мисливських угідь здобувалось 10,5–14,2 кг пернатої дичини. Крижні та лиски в зв’язку з високою чисельністю у західних областях України є основним об’єктом промислу. Здобувають їх під час осіннього полювання. Вага крижня – 980–1240 г. Середня вага самців–1100, самок – 980, молодих – 825 г. Вага лисок– 525–850 г. За період з 30 липня по 7 серпня 1950 р. (Тарасова, 1952) на озерах Отеневичів–Ходорова у Львівській області здобуто 11.16 птахів (табл.), з яких крижні становили 1/5, а лиски понад 1/3.

ТАБЛИЦЯ Кількість здобутих мисливсько-промислових птахів на озерах Отеневичі–Ходорів

Види Кількість екземплярів %
Крижень 226 20,2
Чирок-тріскунок 168 15,06
Чирок-свистунок 34 3,04
Нерозень 11 0,9
Чернь білоока 28 2,5
Норець великий 64 5,9
Норець сірощокий 6 0.5
Лиска 378 33,8
Бекас 183 16,5
Кроншнеп великий 4 0.4
Фіфі 8 0,7
Турухтан 6 0,5
Усього 1116 100,0%

На озерах у Княгиничах з 30 липня по 7 серпня 1950 р. здобуто 542 птахи (табл.), причому крижні і лиски перевищували 50% трофеїв.

ТАБЛИЦЯ Кількість здобутих птахів на озерах у Княгиничах

Види

Кількість екземплярів

%

Крижень 114 21,1
Чирок-тріскунок 72 13,3
Чирок-свистунок 16 2,9
Норець великий 21 38
Лиска 178 32,9
Бекас 117 21,6
Кроншнеп великий 4 0,7
Фіфі 12 2,3
Турухтан 8 1,4
Усього 542 100,0 %

Загальна кількість щорічно відстрілюваних водоплавних пернатих у Тернопільській області, де розташовані значні водойми, показана в табл.

ТАБЛИЦЯ Кількість здобутих птахів у Тернопільській області в 1961–1965 pp. (шт.)

Види

1961

1962

1963

1964

1965

Усього

Чирки 5500 3700 3000 3500 2800 18500
Крижень 4000 2300 2500 4000 2200 15000
Лиска 3400 1000 2100 3000 3400 12900
Чернь білоока 70 150 400 1500 1600 3720
Качки (прольотні види не уточнені) 500 6000 2500 9000

У Львівській області щорічно здобувають приблизно таку ж кількість пластинчастодзьобих і дещо більше лисок, а в Ровенській і Волинській областях водоплавних птахів відстрілюють більше, ніж у Тернопільській. Здобувають і чайок, які гніздяться колоніями. Велика колонія чайок зареєстрована в районі с. Борщівки Тернопільської області, де на 100 га лук у 1958 р. гніздилось 23 пари птахів. У цій же колонії постійно гніздяться й інші кулики (травник, великий веретенник, бекас).

Найбільш сприятливі умови для сірої куріпки є у межах Поділля. Взимку тут випадає менше снігу, і птахи легко знаходять корм. Колючі чагарники вздовж доріг, серед полів та в карстових западинах служать зручними захисними місцями. Саме тому зроблено підрахунок зростання поголів’я сірих куріпок у Тернопільській області (табл.).

ТАБЛИЦЯ Чисельність сірої куріпки в Тернопільській області в 1966–1970 pp.

Розрахунок чисельності

1966

1967

1968

1969

1970

Поголів’я на початку року, співвідношення статей 1 : 1 2800 3842 5270 7231 9920
Самки, що розмножуються, 80% від загального числа самок 1120 1536 2108 2892 3968
У кладці по 12 яєць (середнє) 13440 18432 25296 34704 47616
Природна загибель 50% кладок 6720 9216 12648 17352 23808
Природна загибель 60% пташенят 4032 5530 7580 10411 14284
Поголів’я восени 5488 7528 10330 14172 19444
Природна загибель 30% птахів взимку 1646 2258 3099 4252 5833

Природна загибель береться орієнтовно і може змінюватись за роками залежно від біоценотичних та погодних умов. Як видно з цифрових показників, за п’ять років при відсутності промислу (полювання) кількість птахів може збільшуватись втричі. На початку 1971 р. поголів’я сірих куріпок становило близько 10 тис. особин.

Щільність тетеревиних птахів (тетерев, рябчик) у лісах Волинської і Ровенської областей дозволяє здобувати їх у межах норм, визначених в УРСР. Досить сказати, що, наприклад, у 1965 р. у Ратнівському лісництві Волинського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель на території 3700 га угідь взято на облік 1294 тетерева.

У Львівській області полювання на тетеревиних заборонене в зв’язку з їх низькою чисельністю.

На 1.XI 1969 р. в цій області зареєстровано 67 глухарів і 2900 рябчиків. У Івано-Франківській і Закарпатській областях тетеревів дуже мало. У приполонинних хвойних лісах Карпат всюди трапляється глухар, якого охороняють.

В лісомисливському господарстві Осмолода (Горгани) на 1000 га високогірських лісів припадає 6,6 глухарів. Щільність рябчика в Українських Карпатах залежить від характеру угідь і коливається від 3–5 (передгірські ялинники) до 15–25 (змішані молодняки) на 1000 га.

До хутро-промислових ссавців на заході УРСР належать: кріт, кам’яна і лісова куниці, лісовий і степовий тхори, горностай, норка, річкова видра, борсук, єнотовидний собака, лисиця, вовк, рись, лісовий кіт, бурий ведмідь, заєць-русак, білка, бобер, ондатра, козуля, благородний олень, дика свиня.

Ховрахи, хом’яки, водяні полівки, пацюки, сліпаки, вовчки вважаються другорядними хутряними тваринами. З перелічених видів ссавців провідне місце в заготівлі хутровини займають кроти, зайці-русаки, ондатри, куниці, тхори, лисиці, а також об’єкти кліткового звіроводства – сріблясто-чорні лисиці, песці, стандартні та кольорові норки, нутрії, яких розводять на звірофермах облспоживспілки, у деяких колгоспах, радгоспах та індивідуальних господарствах (табл.).

ТАБЛИЦЯ Заготівлі хутрової сировини в західних областях УРСР за 1958–1966 pp.

Волинська

Ровенська

Тернопільська Хмельницька

Львівська

Івано-Франківська

Чернівецька Закарпатська

Усього

Кріт
кш* 374569 427324 650305 1083547 1188646 293146 132693 50030 4200260
зв* 33712 38459 71306 101225 1093/9 20043 12442 4775 391291
Заєць-русак
кш 136792 113942 143987 272494 201054 132727 131481 138807 1271284
зв 72258 60409 77715 151921 114840 64398 73741 74513 689795
Білка
кш 38 3640 24598 15279 12630 56185
зв 30 1820 11402 7422 5477 26151
Ховрах
кш 4776 7946 7203 746 20671
зв 270 477 360 59 1166
Хом’як
кш 54 677 97 726 8082 379 701 10716
зв 45 576 86 654 808 36 89 2294
Ондатра
кш 2886 9899 584 114712 11675 744 11360 151850
зв 2171 6929 409 82680 9239 572 8636 110636
Нутрія вольєрна
кш 515 4843 19 3055 11993 464 1428 22317
зв 4435 38744 167 21000 94480 3863 12111 174800
Куниця
кш 1488 2382 1958 4270 2096 1833 524 3489 18040
зв 22141 32870 28578 64494 28715 24399 6524 51351 259072
Тхір
кш 4273 6876 .5526 7342 4837 5323 741 2998 37916
зв 5054 7632 6377 7439 5385 7517 903 3504 43811
Норка вольєрна
кш 21573 72504 11962 106039
зв 600815 2173505 34378 2808698
Видра
кш 302 137 54 147 26 115 781
зв 2037 2947 1023 2734 486 2168 11395
Вовк
кш 342 429 21 154 119 22 326 1413
зв 1036 1287 75 462 367 100 1335 4662
Лисиця звичайна
кш 12226 17664 19630 33240 35623 20974 17761 22016 179134
зв 74007 75955 87229 157373 158629 96884 80470 95846 826393
Лисиця сріблясто-чорна
кш 1996 46 16996 1523 20561
зв 160327 3170 1236521 98724 1498742
Песець вольєрний
кш 13731 2058 263 16052
зв 865606 102900 15590 984096
Єнотовидний собака
кш 524 968 1 50 70 6 27 27 1673
зв 3695 5351 6 330 420 30 159 170 10161
Усього, (крб.) 7843163

* кш – кількість шкурок; зв – загальна вартість (крб.).

Зростає значення козуль, благородних оленів, диких свиней, яких здобувають за платними ліцензіями мисливці-спортсмени і заготовляють лісгоспзаги та лісокомбінати. Централізованим порядком м’ясо диких копитних здають райспоживспілкам (табл.). Наприклад, у 1971 р. лише по Чернівецькій області заготівля м’яса дичини становила 100 тис. кг. У Закарпатській області в 1969 р. для реалізації населенню м’яса диких копитних відстріляно 107 кабанів і 8 оленів.

ТАБЛИЦЯ Кількість платних ліцензій, виданих у 1962–1969 pp.

Види звірів

Ціна (крб.)

Кількість ліцензій, шт. за роками

Всього, шт.

На суму (крб.)

1962

1963

1964

1965

1966

1967

1968

1969

Львівська область
Кабан 12 15 10 22 10 24 81 972
Олень 25
Козуля 6 20 20 30 45 35 150 900
Івано-Франківська область
Кабан 12 35 40 35 35 33 178 2136
Олень 25 4 10 25 22 12 73 1825
Козуля 6 35 30 25 52 30 172 1032
Чернівецька область
Кабан 12 __ __ 35 50 60 __ __ _ 145 1740
Олень 25
Козуля 6 20 40 60 120 720

З 1946 до 1970 року по карпатських областях було видано близько 4500 ліцензій на кабана, 3040 – на козулю і 160 – на оленя. За ними відстріляно 2356 кабанів, 2768 козуль і 136 оленів. У Ровенській та Волинській областях за ліцензіями відстрілюють диких свиней і козуль, а в Тернопільській – тільки козуль. Останнім часом помітно збільшилось поголів’я диких копитних. Орієнтовні відомості про їх чисельність у деяких областях наводяться в табл. У Закарпатській та Чернівецькій областях налічується близько 6,5 тис. благородних оленів і до 8–9 тис. козуль.

ТАБЛИЦЯ Чисельність промислових копитних у подільсько-прикарпатських областях УРСР у 1967–1968 pp.

Види

Львівська

Тернопільська

Івано-Франківська

Усього

Дика свиня 1300 135–120 1500 2935–2920
Олень благородний 500–450 2 1859–1077 2361–1529
Козуля європейська 3500 760–840 3650–2145 7910–6485

Отже, в областях, прилеглих до Українських Карпат, зареєстровано близько 8,5–9 тис. оленів, 15–16 тис. козуль, до 5,5 тис. диких свиней, що дозволяє вести регламентований щорічний промисел тварин. М’ясо цих тварин здають у райхарчоторги, а шкурки – на бази заготживсировини. Роги, черепи, зуби слід використовувати в цехах ширпотребу лісокомбінатів для виготовлення мисливських сувенірів.

Найбільш сприятливі умови для існування зайця-русака в рівнинних районах Поділля. Посіви багаторічних трав і озимих зернових, невисокий сніговий покрив, чагарникові зарості на крутих схилах подільських рік та в карстових воронках – усе це створює оптимальні екологічні умови для існування русака в межах Волино-Поділля. У табл. 58 наведено зростання чисельності подільської популяції зайця-русака в Тернопільській області, що можливо при веденні мисливського господарства на науковій основі. Подібні обчислення легко зробити для кожної області, що важливо для поновлення поголів’я цього цінного промислового виду. З 1946 по 1970 рік в карпатських областях заготовлено 1,5 млн. шкурок русаків, або по 60 тис. шкурок і 3000 т м’яса за рік (середня вага тушки зайця – 2 кг).

ТАБЛИЦЯ Розрахунок чисельності зайця-русака в Тернопільській області у 1966–1970 pp.

Розрахунок чисельності

1966

1967

1968

1969

1970

Поголів’я на початку весни, співвідношення статей 1 : 1 18400 20286 22365 24478 26987
Самки, що розмножуються (60% від загального числа самок) 5520 6085 6609 7343 8098
Одна самка народжує в рік 8 зайченят 44160 48680 52873 58744 64784
Природна загибель 60% зайченят 26496 29208 31723 35246 38870
Поголів’я на початку осені 36064 39758 43515 47976 52901
Відстріл 25% 9016 9939 10878 11994 15870
Природна загибель взимку 25% зайців 6762 7454 8159 8995 9919

Значні перспективи на заході України має звіроводство – прибуткова галузь дрібного тваринництва. На обстеженій території розміщено 7 звірогосподарств: у Львівській області – 2 (Сокальське, яке організоване в 1953 р. і Стрийське – в 1962 p.); у Закарпатській – 1 (Хустське, організоване в 1957 p.); у Волинській – 1 (Цуманське, створене в 1958 р.), у Ровенській – 2 (Дубновське і Костопільське, створені в 1959 p.), в Івано-Франківській–1 (Павлівське, організоване в 1960р.). Щорічно ці господарства здають тисячі першосортних шкурок (див. табл. вище). Прибутки за рік від реалізації шкурок по кожному звірогосподарству наведені в табл. 59. У 1971 р. Сокальське звіроводне господарство продало державі шкурок норок па суму 1 115000 крб. У 1972 р. маточне поголів’я норок п’яти кольорових варіацій становило 7700 голів і від цього було одержано 25 987 молодняку. Від маточного стада сріблясто-чорних лисиць (760 голів) отримано 2280 лисенят.

ТАБЛИЦЯ Прибутки звірогосподарств від реалізації хутрової сировини

Господарство

Об’єкт звіроводства

Прибуток за 1963 р. (тис. крб.)

Сокальське Сріблясто-чорні лисиці, песці, норки, нутрії 190,0
Стрийське Норки 28,0
Хустське Норки 13,3
Цуманське Сріблясто-чорні лисиці, норки 236,0
Дубнівське Сріблясто-чорні лисиці, песці, норки, нутрії 123,0
Костопольське -“- 86,0
Павловське -“- 1,9
Усього 678,2

Особливої уваги заслуговує розведення норок у Стрийському, Сокальському та інших звірогосподарствах в 1968 р. Тут вирощують білі норки породи хедлунд. Досить сказати, що тільки в Стрийському звірогосподарстві наприкінці 1969 р. здано на базу 12806 шкурок норки, в середньому по 37 крб. за штуку. Прибуток від реалізації хутряної сировини у Сокальському звірогосподарстві на 1 крб. капіталовкладень у 1954–1963 pp. зріс з 14 до 87 коп. Необхідно врахувати, що прогресивне розширення окультуреного ландшафту зумовлює перехід до системи комплексних звіроводних господарств з напіввільним та вольєрним розведенням цінних хутряних звірів. Великої уваги заслуговує розведення ондатр, оскільки на заході УРСР для існування цього звірка є оптимальні екологічні умови (Татаринов, 1952, 1954; Рудишин, 1955).

Великі перспективи має розведення нутрій, що підтверджує практика радгоспу «Брустурівський» Косівського району Івано-Франківської області. Нутрії розводяться у колгоспах, радгоспах та індивідуальних, господарствах багатьох областей на заході України (Татаринов, 1956).

Значну увагу останнім часом приділяють розвиткові мисливського господарства в західних областях УРСР, гармонійності та комплексності лісового і мисливського господарств. Ми у 1969 р. розробили екологічні принципи класифікації мисливських угідь обстежуваної території. У межах України покрита лісом площа становить понад 8 млн. га, з яких па західні полісько-карпатські райони припадає понад 2 млн.

Створюючи на заході УРСР комплексні лісомисливські господарства, необхідно враховувати, що зрілих насаджень тут менше, ніж ділянок з поновлюючою деревною рослинністю. Розрахункові лісосіки лімітують рубки головного користування і тому використання деревини значною мірою обмежене. Отже, слід інтенсифікувати мисливське господарство як форму раціонального побічного користування.

Найбільш доцільно перейти до створення мережі лісомисливських господарств у всіх ландшафтно-географічних зонах на заході України. Це один з головних принципів ефективного ведення .мисливського господарства. Поки що таке господарство є в Горганах. Це лісомисливське господарство Осмолода, створене в 1960 р. Подібного типу комплексні господарства слід організувати: па південних схилах Карпат на базі державного мисливського господарства «Радянські Карпати»; у Закарпатті на базі мисливського господарства «Синяк»; у Прикарпатті в лісах Бергометського лісокомбінату па базі державного мисливського господарства «Буковинське»; на Поділлі в лісах Бережанського лісгоспзагу Тернопільської області, в лісах Перемишлянського лісгоспзагу Львівської області; на Волинському Поліссі у Ківерцівському лісгоспзазі Волинської і Березнівському лісгоспзазі Ровенської областей.

При організації комплексних лісомисливських господарств у певних природних зонах необхідно передбачити їх спеціалізацію. У кожному з них будуть створюватись оптимальні умови для різних видів мисливсько-промислових птахів і звірів, які заселюють той чи інший район, але особливу увагу слід приділити зональним видам: у лісомисливських господарствах гірсько-карпатської зони – поновленню поголів’я глухаря, благородного оленя, бурого ведмедя; у Закарпатті – фазана, козулі, зайця-русака; у Подільській лісостеповій зоні – сірої куріпки та зайця-русака, а на Волинському Поліссі – тетерева, лося, кабана, бобра. При такій організації лісомисливських господарств можна розв’язати питання реакліматизації цінних видів. Наприклад, провести роботу по інтродукції в Українських Карпатах серни і альпійського бабака, на Поділлі – дрофи, на Поліссі – зайця-біляка тощо. У всіх лісомисливських господарствах доцільно передбачити риборозведення (форель, харіус – у гірських господарствах; короп, карась, судак та інші цінні риби – у рівнинних).

Загальна площа західних областей УРСР досягає 110,7 тис. км2, що становить 18,3% усієї території України. Якщо з площі СРСР, яка займає 22,4 млн. км2, 97% припадає на мисливські угіддя різних категорій (Данилов, 1963), то в межах обстежуваного регіону вони становлять 91,8% усієї площі. У промисловій зоні європейської частини СРСР вихід хутровини на 100 га угідь становить 7,9 крб. і на одного мисливця припадає 2930 га мисливських угідь. На Україні з 1000 га здобувають хутровини на 42,6 крб., а на одного мисливця тут припадає лише 134,5 га угідь (Корнєєв, 1964).

Продуктивність угідь і мисливсько-промисловий потенціал на заході України вищий, ніж у тих районах СРСР, де ведеться масове здобування промислових та хутряних звірів і пернатої дичини.

Керуючись екологічним принципом, ми пропонуємо таку загальну класифікацію мисливських угідь західних областей УРСР.

Напіввідкриті експозиції.

1. Оброблювані землі з ділянками деревно-чагарникової рослинності, що межують з лісовими масивами, – угіддя для тетерева, перепела, сірої куріпки, фазана, горлиці, крота, зайця-русака, лисиці, темного тхора, козулі.

2. Оброблювані земельні ділянки, що межують з природними і штучними дрібними водоймами, заболоченими луками, чагарниковими заплавами, – угіддя для мартинів, травника, великого веретенника, бекаса, деркача, ондатри, водяної полівки, горностая, єнотовидного собаки.

3. Середні і великі водойми з заростями манника, рогозу, ситника, очерету, що межують з лісовими луками і лісовими ділянками, – угіддя для качок, лиски, водяної курочки, багатьох куликів, голінастих, бобра, ондатри, нутрії (при напіввільному утриманні), норки, видри.

Закриті експозиції.

4. Мішані рівнинні ліси перших класів віку з полями, сінокосами, що межують з обробленими землями, – угіддя для рябчиків, вальдшнепів, дроздів, горностая, темного тхора, вовка, лося, зубра (реакліматизація цього звіра розпочата у лісгоспзагах Волинської, Ровенської та Львівської областей).

5. Мішані рівнинні високостовбурні стиглі ліси – угіддя для лісових голубів, звичайної білки, лісової куниці, борсука, дикої свині, плямистого оленя (вид, що акліматизується).

6. Гірські букові, мішані, смереково-ялицеві ліси перших класів віку, що прилягають до невеликих ділянок орних земель, – угіддя для рябчика, тетерева, зайця-русака, сірого вовчка, лисиці, козулі, благородного оленя.

7. Гірські високостовбурні праліси, що межують з субальпійськими луками-полонинами і оброблюваними землями, – угіддя для глухаря, карпатської білки, куниць, рисі, лісового кота, бурого ведмедя, дикої свині.

Деякі зазначені птахи і звірі, наприклад рябчик, тетерев, вальдшнеп, заєць-русак, лисиця та інші, можуть траплятись у декількох типах мисливських угідь, однак максимальна концентрація їх завжди буде в тому типі, у якому вони показані. Таким чином, перелічені за прийнятою екологічною класифікацією мисливські угіддя є найкращими для того чи іншого виду тварин, отже, вони відносяться до першого класу бонітету і чисельність птахів і ссавців тут має бути оптимальною. За прийнятим принципом щільність мисливсько-промислових тварин підраховується на 1000 га угідь. Для заходу України оптимальна чисельність основних видів мисливських птахів та звірів на 1000 га в угіддях першого класу бонітету повинна бути такою: олень благородний – більше 20, козуля європейська – 60, дика свиня – до 10, заєць-русак–120, лисиця–12, лісова куниця – 8, тхір темний–10; сіра куріпка –300, фазан –400, тетерев–170, глухар – більше 60, рябчик – 200. Наведені цифрові показники значно нижчі від тих, які подаються для угідь першого класу бонітету в суміжних з УРСР соціалістичних країнах, зокрема Чехословаччині (Малиновський, 1966), а тому їх не можна вважати сталими. З підвищенням загального рівня мисливського господарства та культури полювання вони мають змінитися у бік збільшення.

Джерело:  Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.


[1] Під цим терміном у Тернопільському та інших рибокомбінатах розуміють ляща, марену, підуста, судака, сома та іншу річкову рибу.

[2] У Закарпатті форелеві заводи існують з 1908 p.; вони щорічно інкубували до 2 млн. ікринок форелі. Мальків випускали у верхів’я гірських рік, поповнюючи рибні запаси.

Tags: ,

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  https://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com